Розділ 16

Розділ 16

Ну і що це було?- запитую сам себе, коли розтискаю кулаки, які вже встигли побіліти.

Сам себе не впізнаю.

Коли побачив Поліну в обіймах якогось дорослого мужика. Чоловік спортивної статури старший від неї (та й від мене теж)на декілька довгих років, гарно украдена волосся, діловий костюм. Хотілося її силою відтягнути від нього, коли вона стискала його в обіймах і цілувала в щоку. 
Напевно я зараз виглядаю як хлопці з тих анекдотів, коли парубки вважають дівчину своєю, але при цьому не роблять нічого для того, щоб зробити її своєю.
Зараз я виглядаю саме так, бо страшенно ревную цю дівчину до вищезгаданого чоловіка. 
Ніколи не помічав за собою замашки ревнивця і ніколи не схвалював безпідставні ревнощі, але зараз просто дах зносить від того як мило вони воркують в обіймах. Одразу видно, що стосунки в них теплі. І мені мало б бути все одно, але ж ні, я стирчу біля вікна в коридорі клініки і мрію опинитися на його місці. Я б теж хотів бути вповитим у аромат її солодкуватих парфумів і відчувати під  долонями її ідеальну фігуру. А ще більше мені хочеться зробити йому хук з ліва і попередити, щоб не ліз до дівчини зі своїми слюнями.
-на дівчину можна дивитися так довго, що в майбутньому можна побачити як вона виходить заміж,-звучить за спиною голос Сашка разом з торканням до плеча,-це вона?
-так,-на автоматі киваю головою, а вже потім відриваюся від споглядання на цю милу пару підозріло подивившись на друга. Так, я йому побіжно розповідав про дивні почуття до однієї красуні, але точно пам'ятаю, що імені її  не називав. Напевно  питання читається в погляді, бо Олександр Борисович одразу додає,- друже, та ти так на них витріщаєшся, що я прийшов рятувати вікно від пропаленої тобою дірки. Я так розумію моя здогадка вірна, раз ти готовий дати мені про пиці. Ти знаєш, я- хлопчик ризиковий, тому спитаю в тебе одну річ: якого дідька ти ще й досі не зробив перший крок? Чекаєш, що вона сама кинеться тобі в ноги з проханням про стосунки? Якщо так, то ти повний ідіот.  Я ж бачу, що тебе до неї тягне. Якщо хочеш, щоб вона була твоя, тоді починай щось робити для цього, бо з твоєю швидкістю її просто вкраде отакий дядько,-махає рукою в той бік, де ще хвилину тому обіймалася парочка.
-дякую, Саш,- плескаю друга по плечу і на всіх парах мчу до дверей, які сповістили про прихід гостя. Думка друга для мене дуже цінна. Та я і сам знаю, що потрібно діяти. Але що ж ти зробиш, коли поруч із нею всі правильні слова вилітають з голови.
-привіт,- на порозі бачу змарнілу Поліну, яка натягнуто  посміхається мені  кутиками губ.
-привіт,- вітаюся у відповідь. Хочеться її міцно обійняти і припасти до пухких губок, але я не маю на це права, поки що.-Ну що, готова до здачі аналізів?-з ентузіазмом запитую, щоб побачити хоч якісь емоції на її личку.
-тобі чесно сказати ?-у відповідь лише киваю,- ну тоді зовсім не готова і хочу додому.
-боїшся здавати кров з вени?- припускаю.
-і це також, але я геть забула про це через головний біль,- масажує пальцями виски і морщить носа.
-ясно, пішли, будемо тебе рятувати,халепо ти моя,-допомагаю їй встати з диванчика, на який вона вже встигла присісти, і веду в лабораторію. Зараз її там швидко поставить на ноги Олена - чарівна жінка  сорока років. Вона працює в нас лаборантом. Як спеціаліст так і як людина вона прекрасна.
-Олено, привіт,-вітаюся, коли відчиняю двері,-я привів тобі цінну пацієнтку, потрібно її врятувати від головного болю,- підштовхую дівчину на кушетку біля стіни і сідаю поруч.
-ну якщо вже ти сам привів її до мене, тоді точно треба рятувати. І давно у Вас присутній головний біль?-переключається на розмову з Поліною.
Поки дівчина описує біль, Олена встигає і тиск поміряти, і температуру. Копошиться біля Поліни зі всією відповідальністю.
-ну що я Вам скажу, це все  від перевтоми. У Вас просто піднявся тиск. Зараз ми це виправимо,-одразу ж Поліні вручили таблетку і вклали в горизонтальне положення. Я навіть встиг понагліти, бо вмостив її ноги на свої коліна і легенько погладжував, поки вона лежала із закритими очима. Я вирішив, що якщо її п'ята не проїхалася по моєму стратегічно важливому місці, то я можу продовжувати в тому ж дусі. Тож влаштувавшись зручніше я кайфував від її ніжної шкіри під моїми долонями.
-заснула?-з-за дверей показалася голова Олени. А й справді, коли я перевів погляд на дівчину, то вона собі мирно сопіла. Жінка повторно зміряла тиск і запевнила, що вже все в нормі. Згадавши про страх здачі крові, я попросив лаборантку взяти в неї кров на аналіз поки вона спить. Коли справу було зроблено, звідкись знайшовся плед, яким ми і вкрили Поліну.

____________

Трошки у мене не вийшло опублікувати главу вчасно,  але виправляюсь. Завтра планую дописати і опублікувати наступну главу. 

Знаю, що обіцяла багато цікавого в цій главі, але я вирішила ще трохи потягнути  кота за хвіст.

Мирної ночі Вам, дорогі читачі!