Розділ 14

Розділ 14

Швидко збігаю сходами не чекаючи ліфта. Виявляється це до біса приємно, коли про тебе піклується ще хтось, крім матері. Мені дуже сподобався вечір в компанії Поліни. Піца була просто вітпад. Таку ще вміє готувати мама. Вкотре переконуюся, що це неймовірна дівчина, наймовірна і сильна. Пережити втрату батьків, коли ти любила їх, а вони тебе - це надзвичайно боляче, і не зламатися не всім під силу. Частково я її розумію, бо також жив певний час без батьків, але це не ті відчуття. Своїх біологічних батьків я ніколи не бачив, тому і не пройнявся до них якимись почуттями, щоб страждати від їх відсутності. Але я маю справжніх батьків, яких я сильно люблю та  поважаю. Навіть уявляти не хочу, що б я робив, якби їх раптом не стало. Хоч я і не почув цілої історії, але розпитувати її про шось просто не міг, не тоді, коли в тебе на руках тремтить тендітна дівчина. Мені не подобається бачити її сльози... чомусь. 
Несподівано для самого себе я легко поділився з нею своєю нещасливою історією. Сам не помітив, коли просльозився. До тями привели обережні доторки Поліни до мого обличчя в області очей. Було приємно відчувати її долоньки на свої плечах, коли вона міцно мене обіймала в підтримці.
Може це і занадто швидко, але моє серце якось дивно реагує на присутність цієї дівчини. Якийсь розряд проходить по серцю, коли я дивлюся в ці волошкові очі. Коли ми затрималися в коридорі, я думав, що не зможу стримуватися і таки поцілую її, та поки я про це розмірковував дівчина почервонівши відвела погляд, тим самим перериваючи чарівний момент. Цікаво, вона також  відчула те саме бажання, що зародилося між нами? Дивні всі ці імпульси, та поки я не зрозумію  їх причину  про них  їй знати не обов'язково.
З думок виринув, лише коли авто паркуватися  в підземній парковці. Приїхав додому в режимі "автомат" називається. Добре, що вночі рух на дорогах мінімальний.
Так само по сходах піднімаюся і до себе додому, але тут вже інша причина: ліфт просто зламався, тому Орест сьогодні розминає ноги по повній. Ледве дійшов до рідних дверей, думав, що залишуся спати на сходовому майданчику. Той запал, з яким я виходив від Поліни спав, а посмішка від чудового вечора поволі сповзала з обличчя. Напевно моя пацієнтка права, потрібно буде скоро замовляти вставну щелепу в свої-то двадцять сім. 
Ну вона інколи буває такою скалкою в дупі. Хто ж насміхається над старшими людьми?! От перегнув би через коліно і навчив би манер, та боюся моя "навчалка" ще не виросла до таких дій. Уявляю обличчя дівчини на таку мою заявку і пирскаю від сміху. Впевнений, вона б точно не оцінила такий мій варіант. 
Я ситно повечеряв у гостях, тому після душу і чищення зубів влягаюся на м'яке ліжко. Воно, до речі, і досі пахне Поліною, бо я так і не замінив постільну білизну.
Заснути ще не можу, тому думаю про майбутню спецоперацію з видалення зуба. Я таке робитиму не вперше, але мандраж якийсь присутній. Згадую, що обіцяв скинути дівчині список аналізів, які треба здати, тому роблю це. Відповіді очікувано немає, бо ж друга ночі надворі .Якщо з аналізами все буде гаразд і протипоказань до седації не буде, то зуб ми видалимо вже  наступного четверга. Раніше ніяк, бо стоматолог і досі хворіє, тому наші із Сашком графіки забиті. Про Поліну я Сашкові вже розказував, коли прийшов до нього порадитися, залишилося лише попередити його, що за анестезіолога буде він. Думаю, ми якось домовимося.
 

Сьогодні маленька глава, але обіцяю наступну зробити більшою. Бачу, що з'явилося багато новеньких, як Вам історія?