Розділ 10

Розділ 10

Вже пройшов тиждень з того часу, як я прокинулася в одному ліжку з Орестом. 

У вівторок сходити на каву так і не вийшло як і у всі дні після нього. 

Річ у тім, що то мене затримували на роботі, то у нього був наплив пацієнтів і ми не змогли знайти точку дотику.
Обмежувалися лише короткими  повідомленнями і по темі. Зазвичай вони були в стилі: "сьогодні не вийде".
Оті безтурботні часи, коли можна було домовитися про зустріч у будь-який день і не перевіряти зайнятість, вже минули, і доросле життя вносило свої корективи.
Сьогодні середа і мені випав вихідний. Всього один день, але і на тому дякую. А все тому, що минулого тижня ми всі дуже старалися виконати велике замовлення. І у нас вийшло вчасно відправити його замовникам.
Ранок почався за звичною схемою, а на день я запланувала піти по магазинах, бо мені потрібно оновити свій весняний гардероб. І якраз сьогодні випала така можливість . 
Коли я вийшла з дому на годиннику була друга година. Вийшовши надвір вдихнула свіже повітря на повні груди. 
Хоч була середина лютого, але надворі пахло весною. Снігу вже давно не було, тому весна могла господарювати в місті на повну : вже де-не-де починали співати пташки, а сонячні промені ставали все теплішими. Звичайно, були і дощові дні, але вони також приносили своєрідну легкість і свіжість. 
Сьогодні якраз і був цей дощовий і свіжий день, тому мій настрій досягав позначки максимуму.

Я обожнюю весну.

Для мене вона асоціюється з перемогою, бо це і є перемога над холодною і невблаганною зимою. Мені завжди було цікаво споглядати, як поволі розквітають перші проліски чи як пташки повертаються з вирію і щебечуть свою неповторну мелодію.
Легеньким кроком я дійшла до торгівельного центру, де і планувала обновити гардероб.
У моєму гардеробі немає якихось брендових речей, які були куплені в дорогих бутіках, але і з дешевого мас маркету також.
В першому магазині я вибрала собі тоненьку водолазку синього кольору, яка буде пасувати до моїх очей. Тут же я купила дві пари спортивних штанів і легінси. У взуттєвому підібрала собі біленькі кросівки і лофери із замші. До лоферів ще знайшла біленьку приталену  сукенку, якою  доповнила свій образ. На цьому мій шопінг закінчився.
Дорогою додому я ще зайшла в супермаркет, тому вже ледве йшла, несучи важкі пакети.
У квартирі влаштувала грандіозну  розпаковку, тому моє гніздечко перетворилося в армагедон. Перемірявши ще раз весь одяг і пороскладавши все по полицях пішла на кухню, щоб навести лад з придбаними продуктами.
І тут хочу зізнатися - я страшна солодкоїжка. Обожнюю різні батончики, цукерочки, тортики та інші солодощі. Жоден мій похід у магазин не обходиться без відвідин відділу з випічкою.
Так сталося і цього разу, бо в пакеті опинився смачний торт. Знаю, що смачний, бо завжди його купую. Найбільшим плюсом є те, що скільки б я не їла, а на вагах вперто тримається одна цифра, і це неабияк тішить.

Поки розпаковувала покупки, у двері подзвонили. Я нікого не чекала, тому глянула у вічко. Там я побачила рідне обличчя, тому з посмішкою відкрила двері Вадиму. Сьогодні він був не сам, а зі своєю дівчиною, вже майже нареченою. 

Злата- тендітна брюнетка з розкішним волоссям і смаглявою шкірою. Глибокі сині очі дівчини, в які закохався мій любий родич, завжди світяться теплом. Недавно їй виповнилося тридцять, але на свій вік вона не виглядає. Ми з нею навіть здружилися, тому разом "мучимо" Вадима.
-привіт,- по черзі обіймаю гостей,- ви якраз вчасно, зараз будемо пити чай з тортиком. Тут ми з братом схожі, тому що він теж любить солодке, та й Злата ще та ласунка.

За декілька хвилин ми вже сидимо і п'ємо ароматний чай.
-ну, розповідайте, як там підготовка до весілля?-ці двоє перезирнулись і Злата почала:
-цей засранець,-зиркає на Вадима Злата,-сперечається зі мною через заклад. Я хочу зробити весілля у маленькому тихенькому містечку, а він хоче зробити його в  "Софії", це ж кафе у самому центрі, ніякої ні природи, гамір міста. Ну от що мені з ним робити?-скаржиться тендітна дівчина.

-кохана, я згоден зі всіма твоїми ідеями, але ти обираєш якусь дешеву забігайлівку. Невже ти хочеш провести найщасливіший день у нашому  житті у якомусь шинку?-тут же обурюється брат.

Вони б і далі сварилися, якби я їх не зупинила.

-молодята, ану брейк. Я розумію, що ви на нервах, але постарайтеся не повбивати одне одного до весілля. Місце проведення - це не привід посваритися до весілля,- як сувора мати виписує наганяй своїм дітям, так і я напоумнювала цих двох. І те, що старші тут вони мене не зупиняло,-давайте пити чай з тортиком. 

Від сьогодні я клянуся, що більше купувати цей злощасний смаколик не буду. 

Як тільки я відколупала шматок торта і з апетитом пережувала, кидаючи його до рота, у мене заболів зуб. Так, саме той, який треба витягувати. А я так сподівалася, що зможу відтягнути час у стоматолога. 
Раптовий напад зубного болю відобразився і на моєму обличчі, яке виглядало так, ніби я з'їла лимон. 
-що з тобою?- перекошене обличчя помітив брат.

-зуб,-все, що я сказала, вхопившись за щоку долонею.

 Це мені не дуже допомогло, взагалі не допомогло, якщо бути точною.
У ясна немов пхали дрібненькі, тоненькі голочки, які входили у шкіру і пронизували  пекучим  болем.
Зубний біль нестерпний. Згадавши, що десь читала, що зубний біль можна приглужити холодними компресами, я метнулася до морозилки так само тримаючись за щоку.
Мішечок з льодом допоміг трохи притупити біль, але повністю його не забрав.

-Поліно, а ти там до стоматолога ходила, може подзвонити йому, нехай подивиться на твій зуб, чи може скаже, що можна випити від зубного болю?- висунув свою пропозицію Вадим, як й разом зі Златою, мовчки спостерігав за моїми діями.

-угу,-змогла лише мугукнути у відповідь і скривитися, бо біль знову пронизав голками. У цей момент я була готова і витягнути цей зуб, лиш аби не відчувати цього болю. Але я знала, що така відважність лише до моменту, коли я знову  сяду у крісло в кабінеті Ореста.
Брат з дівчиною ще трохи посиділи і пішли, переконавшись, що знеболювальне, яке я випила годину тому, почало діяти.