Розділ 8

Розділ 8

-ну нарешті,-полегшено видихаю, коли бачу як тріпотять повіки у дівчини і вона розплющує свої прекрасні оченята, наповнені страхом.

Різко пробує підвестися, але сил бракує, тому вона лише смикнулася.

-не треба так раптово вставати, ти лише прийшла до тями, тому полежи ще трохи,-звертаюся до неї, щоб заспокоїти її тремтіння, яке тут же відновилося. Для кращого ефекту міцно обіймаю, притулюючись своєю щокою до її личка. У відповідь відчуваю як її руки обплітають мою спину.

 З лежачого положення переміщуємося в сидяче, і тепер вона сидить у мене на колінах.
Знаю, що ситуація не та, але мимоволі заплющую очі від задоволення, вдихаючи  солодкий аромат її парфумів в перемішку із запахом самої Поліни. Мені чомусь приємно її обіймати, хоча ми не так давно знайомі, і не знаємо одне про одного нічого. 
Поліна в моїх обіймах заворушилася, а потім забрала свою голову з вигину моєї шиї і, подивившись в очі, запитала:
-викличеш мені таксі?- я чув втому в її голосі.
-ні, не викличу, бо я хочу відвезти тебе додому самостійно. Ти зараз не в тому стані, щоб тинятися містом на таксі.
На мою заяву вона лише спокійно кивнула головою, не в силах зі мною сперечатися. 

Я впевнений, що якби вона не знепритомніла раніше і не почувалася так пригнічено, то я б почув багато рядків про її самостійність. 
Полінині спроби злізти з моїх колін я обрізав в корені, тому накинувши куртку їй на плечі, і захопивши свою, замкнув кабінет і попрямував на парковку до своєї машини. Відкривши двері я легенько всадив її на пасажирське сидіння і пристебнув паском безпеки, лише тоді закрив дверцята. 

Вона ніяк не коментувала мої дії ні коли я ніс її на руках, ні коли пристібав пасок. Її погляд був спрямований в нікуди. Я не знав як повернути її до реальності, тому знову обійняв її, коли сів на місце водія.
-Поліно,- тихенько покликав її, коли вже пройшло достатньо часу.
-що?-тихенько відгукнулася
-розкажи мені, що тебе турбує. Ти переживаєш через зуб? Будь ласка не мовчи, я хвилююся. 

Спочатку не було ніякої реакції, вона лише щільніше закуталася в мої обійми. Вже потім я відчув як вона підняла голову, щоб дивитися на мене.

-я не знаю, що зі мною. Коли ти сказав, що треба видаляти зуб, я просто відчула, що свідомість мене покидає. Це напевно страх так на мене подіяв. Так, мені страшно, коли я чую про видалення, перед очима одразу спливають картинки невдалого досвіду, і я не можу нічого з цим вдіяти. Воно якось само,-по її щоці скотилася одна  сльозинка, а потім інша, і вона розридалася в моїх руках. Її було важко і я це бачив, але, на жаль, я був безсилий.

  Я не міг забрати в неї той страх чи душевний біль. 

-шшш, тихенько, не плач, все буде добре. Ми будемо потихеньку тебе налаштовувати на це, підготуємось до цієї процедури. Ми не так давно знайомі, але я вірю, що ти сильна і зможеш подолати свою боязнь,- я гладив її по голові і відчував якесь дивне почуття до цієї дівчини.

 Коли вона знову схлипнула, я мимохідь притиснувся губами до її скроні та так і завмер, усвідомивши що зробив. Але вона ніяк не зреагувала.

 З часом її схлипи припинилися, а дихання прийшло в норму.

 Вона заснула, а я так і сидів тримаючи її в своїх обіймах. 

Мені це подобалося. 

Не знаю, скільки я ще так просидів, літаючи в думках, але схаменувся зрозумівши, що так і не дізнався її адреси. Я легенько переклав її у лежаче положення. На годиннику була сьома година. Я вирішив її не будити, тому завів мотор і звернув на дорогу до свого дому.

Живу я у квартирі на п'ятому поверсі, тому взявши Поліну на руки, попрямував до ліфту.  Вкотре переконався, що вона майже нічого не важить. У квартирі вирішив, що краще її переодягнути з костюма, тому обережно зняв штани і кофту, помінявши їх на свою чорну футболку, яка доходила їй до середини стегна. Вклав спати її у спальні, бо більше не було де.  
Я недавно переїхав сюди, тому у квартирі, крім спальні, нормально замебльованих кімнат не було. 
Вклавши дівчину на ліжко і накривши ковдрою, я пішов у ванну, щоб змити із себе залишки сьогоднішнього дня. Коли стягував водолазку, відчув вже добре знайомий запах Поліниних парфумів.

 Усмішка сама з'явилася на обличчі. У моїй спальні спить дівчина, а я вдихаю запах її туалетної води, який залишився на одязі-все це може нагадувати картину закоханої пари, але не в нашому випадку.

 Ми просто лікар і пацієнтка.

Швидко прийнявши душ, і одягнувшись у піжаму, хоча більше люблю спати в чому мама народила, але щось мені підказує, що Поліна не оцінить такий жест, коли завтра прокинеться. 

Так, я зібрався спати з нею в одному ліжку. Лиш не закидуйте мене помідорами, в мене є на те вагома причина: у мене просто  немає більше місця де спати. У цій квартирі навіть ковдри ще однієї немає. Я не встиг її сюда привезти.

В кімнаті було чути розмірене дихання, коли я повернувся з ванної. Легенько відхилив ковдру із свого боку і пірнув під неї, вмостившися на своєму краю. Заснути відразу не зміг, тому перевернувся на спину і просто дивився на стелю, щоб не піддатися спокусі споглядати миле личко соні, яка посопувала біля мене.

Я так поринув у свої думки, що здригнувся, коли на мої груди опустилася рука. Опустив погляд на груди, і побачив, що голова Поліни лежить у мене на грудях, а дівоча  рука міцно обіймає мій торс. 

Я так і заснув споглядаючи на цю картину, з думкою, що мені приємні її обійми.

_____________

Як Ви думаєте, вплине на подальший розвиток подій таке своєрідне зближення героїв?

 І яким же буде їх ранок?

 Хочу знати вашу думку