Розділ 5

Розділ 5

Субота пройшла надто швидко.

 Надвечір прийшла Наталя з пляшечкою червоного  еліксиру, і ми зайнятися обговоренням всіх і всього. Ми нечасто так збираємося, бо в кожної робота, але якщо вже знаходимо час в нашому забитому графіку, то використовуємо його наповну.

-ну і як тобі Степанович?- запитала Наталія, після другого келиха. Я їй не розповідала подробиці візиту, тому її відверто брала цікавість.

-ти так сказала, ніби йому дано за сімдесят і це якийсь огидний дід,- я зморщила ніс від неприємної картинки, яку підкидала уява, бррр.

-ну добре, як тобі Орест Степанович, правда красун?

-ну так, він гарний,-скромно відповіла, і нічого не збрехала. Щось не хотілося відкривати душу сьогодні, а ця  душа ледь не пищала від захвату, але я впевнено тримала байдуже обличчя.

-лише гарний? Ну ти даєш подруго, та він як бог, а тіло якееее,- протягнула подруга, а я знову скривилася. Наталя кожну особу чоловічої статі вивчає ледь не під мікроскопом, і сватає до себе.

-так, просто гарний. І давай змінимо тему,- після моєї відповіді ,подруга дивно примружила очі і ми перевели розмову в безпечне русло.

Неділя також пройшла непомітно, і ось понеділок.

 Найнеулюбленіший день.

 Я люблю свою роботу, я нею живу, можна сказати, але понеділок для мене важкий через те, що потрібно рано вставати і збирати себе по частинках. Але ж ніхто нас не запитує, чи любимо ми вставати зранку, тому маємо, те що маємо.Ледь відкривши зранку  одне око, і, зібравшись, щоб виглядати на людину, поспішила на роботу, де мене зачекалися переклади.

Так , працюю я перекладачем. Перекладаю документи у престижній фірмі, куди мріяла потрапити, після закінчення навчання. Ця професія була моєю мрією, яку я здійснила. Ще з класу, непевно, дев'ятого, я загорілася ідеєю вивчити англійську мову досконало, щоб мати змогу поїхати до Канади, це була ще одна моя мрія. Покійні батьки підтримали мене тоді, і найняли мені репетитора. В мене була непогана база знань, тому доволі швидко я вийшла на рівень B2, який потрібен був для здачі вступних екзаменів. Я вступила на бюджет і поринула з головою у навчання. Спочатку отримала диплом бакалавра, а потім і магістра. 

Я пишаюся собою, бо не здалася, не покинула навчання, коли було важко.

Коли диплом був у мене в руках, я почала шукати роботу за фахом. Подала документи у різні фірми, і мене прийняла та, в якій я мріяла працювати, ще будучи студенткою. Мені тут подобається все. 

У мене прекрасний керівник і дружній колектив, належна оплата праці, а головне - я працюю в улюбленій сфері, в своїх стихії.

-Поліно Ігорівно, бос просив вас зайти,- у дверях кабінету з'являється  русява голова секретарки Віктора Геннадійовича - мого керівника.

-дякую,-посміхаюся Карині, молодій дівчині моїх років. Не знаю, з якою метою мене кличе бос, але у своїй роботі не сумніваюся, її я роблю на совість. 

Одразу піднімаюся з крісла і йду до кабінету керівника.

-Вікторе Геннадійовичу, викликали?- запитую, коли на стук у двері чую скромне  "увійдіть".

-так, Поліно Ігорівно,- вказує на стілець навпроти себе запрошувальним жестом,- хотів похвалити Вас за гарно виконану роботу,- тепло посміхається,- у якості подяки послугує грошова винагорода і тиждень відпустки, ви заслужили.

- дякую,- щиро кажу, бо і справді трохи втомилася. Відпустка мені не зашкодить.

-за винагородою зайдете в бухгалтерію, я їх попередив, і бажаю гарно відпочити за цей тиждень. Чекаю вас в наступний понеділок з поповненими запасами енергії,- каже наостанок, і я, ще раз подякувавши, виходжу з кабінету.

Ураа, нарешті можна буде не прокидатися так рано, а спати до полудня. Докладаю титанічних зусиль, щоб не стрибати прямо тут від радості, бо мої ніжки мені ще знадобляться.

Прекрасний день сьогодні, все-таки, а я бурчала.

Швиденько збираюся і вистукуючи каблуками прямую на вихід з офісу. Знаходжу свою Жужу і, завівши двигун, вирушаю додому.

*******

Наступні дні потекли одноманітною рікою. Але можу сказати одне: за цей час, я нарешті виспалася. 

Щодня мій день починався о годині дванадцятій, а то і першій, це при тому, що лягала я десь о десятій. Але за ці дні я встигла не лише поспати, а й прибрати в своїй затишній оселі.

Прибирання для мене в кайф, тому я з легкістю впоралася з цим завданням. 

Своє затишне гніздечко я оформлювала сама. Обожнюю мінімалізм, тому речей в мене по мінімуму. Не люблю зайві статуеточки чи м'які іграшки на поличках. 

Ця маленька двокімнатна квартирка стала для мене домом. Її мені подарував брат на моє повноліття, за що я йому дуже вдячна. Це найкращий подарунок. 

Сама квартира оформлена в світлих кольорах, меблі я також обирала білі або ж сірі. З кімнат тут є: вітальня, спальня, ванна кімната, передпокій, і ,звичайно, кухня. Я обожнюю готувати, тому кухня- це моя майстерня, де я створюю красу і смакоту. Прибирання зайняло небагато часу, а саме годинки три, від сили. 

Почала я зі спальні, де мужньо розправилася з підковдрою, потім перебралася до вітальні: там я пропилососила килим і диван, потім повитирала пил із журнального столика, задекорованого букетом квіточок. Їх я купила ще вчора, коли поверталася додому з магазину. Своєю чергою пішла ,свята святих, кухня. Тут було більше роботи. Спочатку я помила духову шафу, потім мікрохвильовку, а згодом черга дійшла до холодильника. Ванна і передпокій залишилися наостанок. У ванній перемила всі баночки і скло в душовій, а в передпокої натерла до блиску дзеркало в повний зріст. 

Що я найбільше не люблю робити з роботи по дому, так це розвішувати випрані речі. Це моя біль. Ну от не люблю і все. Посуд мити це залюбки, а от з одягом проблеми. Але я живу сама, ну добре, з кішкою, тому за мене цю роботу ніхто не зробить.

Коли з прибиранням було завершено, я задоволена собою пішла відпочивати.

 Наступного дня я взялася за заготовки їжі, які я завжди роблю на вихідних, але час знайшовся тепер, тому я вирішила скористатися моментом. Це дуже зручно, коли зранку встаєш, а в тебе вже є готовий сніданок, який треба просто розігріти.