11

  Два тижні. Саме стільки часу було у Лідії, щоб побути наодинці з собою, а також краще розібратися у почуттях до Дениса. Провівши його до аеропорту, вона повернулася назад додому. Все в кращих традиціях пісень Цоя. Серце і очі вимагали змін. Усім своїм єством жінка відчувала, що потребує їх як ніколи. Поїхати до Мар’янки у Кривий Ріг і змінити зачіску? Зробити стильне і витончене каре чи навіть радикальне піксі, яке, в залежності від укладки, може виглядати романтичним або навпаки трохи хуліганським. Чи обрати новий колір волосся? Зупинитися на чорному, як смола або яскравому червоному. Адже вона ніколи не наважувалася на сміливі експерименти. Вперше в житті пофарбувалася й то зовсім не давно! Хіба це діло для дорослої жінки?

  А може краще затіяти ремонт? Змінити меблі чи люстри разом зі шторами. Перефарбувати стіни або наклеїти шпалери з якимись безглуздими, але милими для ока візерунками. Але ж її повністю влаштовувало те, як було облаштоване житло, доволі затишно і комфортно. Ні, ні, це все не те. Але як же їй хотілося змін! Так нестерпно, що силу цього почуття могла зрозуміти тільки жінка.

  Вона підійшла до дзеркала і почала розглядати власне відображення, ретельно вивчаючи кожну ледь помітну зморщечку, кожну розширену пору, кожну рису обличчя. Раптово Лідія зловила себе на думці, що дивиться на себе професійним поглядом пластичного хірурга, відсторонено, немов на пацієнта. Вона вже бачила на обличчі позначення чорного маркера, які відображають у собі майбутній шлях скальпеля.

  Дивно, але Ліда не відчула жодного страху від цієї думки-видіння, не відшатнулася від люстерця і залишалася абсолютно спокійною. Чому вона завжди думала, що жінки приходять до її клініки виключно за зовнішніми змінами? Чому вона думала, що їх не влаштовують їхні носи, губи чи розріз очей? Зараз вона була переконана, що це невдоволення собою сягало куди більш значних меж, простираючись до самих глибин душі.

  Мабуть, більшість жінок починають відчайдушно вдосконалювати себе тоді, коли страшенно хочуть змін у житті, а не у собі. Але не маючи змоги впливати на вчинки та ставлення інших, беруться за себе. Шкода тільки, що ці зміни, найчастіше за все, обмежуються зовнішніми. Такий погляд на речі частково пояснював те, чому впевнені, харизматичні та щасливі жінки зрідка змінюють у собі щось кардинально. А симпатичні від природі, проте нещасні в душі, намагаються щосили вдосконалити себе, прибігаючи до всіх можливих методів. Часто ці потуги закінчуються тим, що краса, дійшовши до кульмінаційної точки, стрімко трансформується у щось огидне тільки через те, що її власниця не може вчасно зупинитися.

  Лідія Тернова мусила визнати перед самою собою, що абсолютно не почувалася щасливою, не дивлячись на те, що все в її житті складалося начебто непогано. Власна успішна справа, коханий чоловік поряд… Чи такий вже коханий? Вона починала сумніватися в цьому все більше і більше. Можливо, Мар’яна права і у її словах є сенс щодо того, що вона, Ліда, намагається купити Короленкову любов? Закриває його борги, організовує йому невеличкий бізнес, купує путівку до Італії. І це при тому, що вони ще не живуть разом навіть півроку. А що ж тоді вона має подарувати йому на річницю? Можливо, ресторан у центрі міста, авто чи переписати власну клініку на нього?

  А як би минула зустріч випускників, якщо б доля склалася зовсім інакше і Ліда працювала медсестрою у районній лікарні? Чи звернув би Короленко на неї увагу тоді? І чи так легко вона б розкидувалася грошима, якби заробляла їх зовсім мало, збираючи хоч якісь накопичення роками? Чим більше запитань ставила собі жінка, тим більше розуміла на чому справді тримаються їх з Денисом стосунки.

  Скоріше за все, він потрібен був їй виключно з бажання пережити заново свій невдалий шкільний досвід і вийти з нього переможницею. Закохати його в себе, довести, що вона варта трохи більшого ніж муляж людського скелету у роздягальні спортзали. Зробити його залежним від себе чи від грошей, а потім… Дійсно, а що потім? Покинути? Зрадити? Публічно принизити? Невже вона впустила Дениса у своє життя виключно через підсвідоме бажання помсти? Лідії було важко повірити у таке, але вона справді заплуталася у власних мотивах, вчинках та почуттях.

  Від усієї цієї саморефлексії у неї страшенно розболілася голова і, випивши пігулку, вона міцно заснула до самого ранку. Уві сні вона бачила скелети, які розмахували італійськими прапорами і кричали: «Агов! Мерщій до нас, грітися під ласкавим промінням сицилійського сонця».