9

Вона однією з перших побачила цей пост. Однією з перших тисяч. За нинішніми міркам, новина тільки починала набирати інформаційних обертів. На світлинах була зображена дівчина зі знівеченим обличчям. Її губи та повіки були розпухлими й гноїлися, шкіра вкрилася грудочками зсередини. Напис під фото був лаконічним: Як вас прикрасять у клініці шарашкіній конторі «TerNova». А ось в коментарях вже розгорталися справжні словесні баталії, щедро здобрені подробицями. Хтось також ділився невдалим досвідом уколів краси, хтось топив за природність. Одні писали, що краще качати мозок, інші переконували, що «горіх».  От дідько! Тільки б Лідія зараз не побачила всього цього. Їхати до клініки серед ночі ризиковано, але там потрібно з’явитися до її приїзду.

***

         Лідія прокинулася на півгодини пізніше ніж планувала. Не розплющуючи очей, провела рукою по ліжку, половина якого вже пустувала і була прохолодною. Значить Денис поїхав на роботу. З того часу, як у нього з’явилася піцерія, він став ще заклопотанішим ніж Ліда і пропадав у справах з самого ранку до пізньої ночі. Все частіше він з’являвся додому після опівночі і вкладався спати, забуваючи не тільки про прелюдії, але й речі куди буденніші.

         Жінка підрахувала що останнього разу вони були близькими більше двух тижнів тому. Ця цифра лише подвоїла її побоювання. Невже у Дениса з’явилася коханка? Запаху чужого тіла чи парфумів вона на ньому не відчувала, залишків губної помади на одязі не знаходила. Не впіймали – не злодій. Але чому ж тоді він так охолов до неї у фізичному плані? Все через банальну втому чи є  якісь інші причини?

         Про це вона подумає дорогою до клініки, а зараз час збиратися. Холодний душ швидко привів тіло в тонус. Залишалося привести до тями голову щоденною чашкою міцної кави. На кухні жінка знайшла тарілку зі свіжими млинцями і записку від Дениса: «Доброго ранку! Смачного! Сьогодні буду пізно. Кохаю. Цьом!» Сьогодні буду пізно… Хто б міг сумніватися.

         Вона швидко поснідала і допиваючи останні ковтки кави, почула характерний звук мессенджера. Прийшло одразу декілька повідомлень. Найперше вона відкрила від своєї заступниці Ірини. Без жодних привітань та надіслала посилання, Лідія перейшла ним і потрапила на пост в одній із міських груп у соцмережах. Що?! Як вас прикрасять у клініці шарашкіній конторі «TerNova». Це у її клініці з дівчини зробили таке опудало?! Таке просто неможливо! Перш ніж робити будь-які ін’єкції, всі пацієнти завжди здають алергопроби.  Оце так початок дня! Потрібно терміново їхати до клініки.

***

         Коли Лідія з`явилася на роботі, було помітно, що всі працівники в курсі того інциденту, який трапився у косметологічному кабінеті. Більшість ховали погляд аби випадково не виказати співчуття чи злорадства.

         — Працюємо! — На ходу випалила Тернова, навіть не привітавшись.

         Двері її кабінету одразу відчинились і до нього, енергійно цокаючи підборами, забігла Ірина Волгова. Вона була не з тих, хто боїться начальницького гніву.

         — Як таке могло трапитися, Іро, як? Поясни мені. — Лідія нетерпляче цокотіла пальцями  по столі.

         — Косметолога зараз не має на робочому місці. Мабуть, вона вже також бачила ті фото і тепер боїться з’являтися на роботу.

         — Що значить боїться? Це що дитячий садок, у якому вона зламала іграшку? — Її голос ставав все більш недобрим. — Їй вже телефонували?

         — Більше десяти разів. Спочатку не відповідала, потім абонент став недоступним.

         — Дідько! Дідько! — Лютувала Лідія. — Якщо не вийде на зв'язок через декілька годин, їдемо до неї додому.  А поки що ходімо до косметологічного кабінету, потрібно відправити філлери на лабораторну діагностику. Ми завжди працюємо з перевіреним постачальником, але можливо, цього разу потрапили на неякісну партію. І ще, Іро, скажи секретареві, нехай зателефонує клієнтам і відмінить усі записи до косметолога на найближчі два дні.

         — Марійка вже з самого ранку на телефоні.

         Тернова подивилася на заступницю мовчки і нічого не відповіла, але цей погляд був красномовнішим за десятки слів подяки. В черговий раз вона переконалася, що не помилилася з вибором помічниці.

***

         Черга в піцерії вишикувалася довжелезна, так ніби довкола не було жодних бістро або повернулися часи дефіциту. Хтось тільки прибув автобусом, а хтось поспішав до нього. Люди товклися стомлені, знервовані, спітніли й голодні. І куди тільки та піца лізе їм у самий розпал літнього дня. Краще б купили ріжок чи пляшку  мінералки. 

         Ще й послала доля начальничка! На роботі бува за покликом серця, добре якщо хоча б раз в день навідається. А під час співбесіди обіцяв: працювати будуть разом. Він на тісті, вона на начинці. І що у підсумку? Все на ній, на одній Оленці тримається! Вона займається й основою для піци, й обрізає напівгнилі томати з обвітреною ковбасою, й натирає сир. А зарплатню чомусь ніхто не підвищує!

         Зате Денис Павлович завжди у справах, ніби бджілка. То йому за партією соусу потрібно поїхати, то оливок привезти, то салфетки раптом закінчаться. А комора ломиться від усього! Там тих оливок з соусами, хоч собі потихеньку винось, чого Олена зовсім не цуралася.

         Рудоволоса дівчина швидко працюючи за прилавком, час від часу витирала тильною стороною долоні краплі поту, що виступав на чолі і проклинала той день, коли поїхала навчатися на повара до районного училища. Ех, права була мати, краще б вступала до вузу на юриста, зараз би сиділа в кабінеті з кондиціонером і плювала в стелю.