1 Глава

На данний момент я вибираю що одіти щоб піти потім в універ але у мене не має часу навіть поснідати, тому я взяла чорний топ і такого ж кольору джинси і білі кросівки. Ох... я навіть забула сказати. мене звати Соломія ( Solomia Star Привіт!) мені 19 років, живу я в гурожитку в одній кімнаті з своєю найліпшою подругою - Вікою або просто Ві.

    Ми вже стояли коло входу як до нас підійшли Алекс і Влад. Алекс - наш найкращий друг ну і мій возлюблений, а Влад - хлопець Ві.

--Привіт дівчата, - сказав Алекс і настільки солодко усміхнувся, що я мало перед ним не впала .

-- Привіт, сонце,- сказав Влад до Віки.

--Привіт,- я не знаю як у Віки вдалось це так легко сказати, а я просто кивнула бо я стояла червона. 

   Я глянула на годинник і побачила, що в мене є ще цілих 20 хвилин, тому я не вагаючись сказала:

--Ві, у мене ще є 20 хвилин. Відпустиш мене у кафе я куплю собі латте? Тобі щось взяти?

--Ні, не треба. Іди, бо ще заснеш на парах.

   Я їй щиро усміхнулась і побігла за своїм латте.

--Добрий день, можна мені кружечку латте, будь ласка.

--Цукру як завжди? - запитала мене жінка.

--Так, - відповіла я.

    Потім я забравши своє латте побігла до університету, у якому я вчилась на ветеринара. Коли я бігла я відчула що врізалась в когось і побачила на його футболці свій витвір мистецтва:

--Прекерасно! Ти взагалі бачила куди преш?-- сказав мені хлопець в якого я врізалась

--Ти сам винен, ти ж бачив що я бігла!-- обурено сказала я.

-- На, випереш!- крикнув він мені і зняв свою футболку і кинув мені.

--Ей, а незанагло?- промовила я і кинула йому в лице тією самою футболкою. І просто втікла геть.

Ні, ну а що? Він сам винен!

Вибачте що так мало, я просто почала писати вечером і я вже дужеее хотіла спати

Завтра постараюся викласти більше тексту 

Ваша Viktoria Cloud♥