11.

Маргарита 

Залишившись удома сама, обережно сіла на табурет на кухні. Укол знеболювального вже переставав діяти, тож треба було шукати пігулки у сумці. Але спершу хотілося все обміркувати. Чому мати не попередила її? Хоча відповідь вона знала — її впертість і бажання тягнути все самотужки останні роки переважали будь-які спроби близьких допомогти. Вона свідомо прийняла рішення взяти кредит і допомогти батькові своєї дочки, але тепер іноді так хотілося мати поруч міцне плече, на яке можна було б покластися! Навіть зараз ледь не попросила Темура залишитися. Але це було б уже занадто. Вона майже не знала цього чоловіка, і просити його просто побути поруч, щоб відчути чиюсь підтримку... Це було слабкістю. Варто було бути вдячною хоча б за те, що він привіз її додому. 

Зітхнувши, змусила себе підвестися, знайшла блістер із ліками й випила таблетку, запивши водою. В лікарні їй давали інші знеболювальні, які не спричиняли сонливості, але ті треба було купити, а блістер цих був під рукою в аптечці. Зітхнула, подумавши, що через роботу і нерви забула зробити навіть це.  

Сил ще вистачило, щоб переодягнутися, а далі вона просто взяла перший-ліпший плед і майже впала на ліжко. Погортавши щось у смартфоні, закрила очі й заснула, знесилена втомою та дією ліків. 

Прокинулася лише пізно вночі, коли за вікном було зовсім темно. Відчуття розбитості охоплювало все тіло, а спроби рухатися нагадали, що знеболювальне вже давно почало втрачати свою дію. Глянувши на екран смартфона, побачила, що була вже перша ночі. Всі вдома вже спали, і її здивувало, як це вони повернулися й лягли, не розбудивши її. Певно, сталося диво — гамірні дівчата поводилися тихо, бо бабуся їх таки приструнила. Чи вона і правда так міцно спала?  

Розблокувавши смартфон, побачила два повідомлення від Темура: 

«Як ти себе почуваєш?» — прийшло через кілька годин після того, як він привіз її додому, і ще через кілька годин — «Напиши мені, коли зможеш, щоб я не переживав». 

Це змусило її усміхнутися. Обережно вмостившись, вона відповіла: 

«Все добре. Я просто заснула, як прийшла, і тільки зараз прокинулася». 

Відклала смартфон, думаючи вставати, але вже за мить прийшло нове повідомлення. Темур і справді не спав. 

«Точно все добре?» 

«Так. Я ж обіцяла відпочивати». 

«Тепер напевно зовсім спати не хочеться?» 

«Так, почуваюся повною сил, але думаю, що варто випити ліки й знову засну». 

«Схоже, твій організм нарешті має шанс виспатися». 

«Точно». 

Спіймала себе на тому, що відчувається, наче школярка, яка переписується з хлопцем, у якого закохана. Від цієї думки стало трохи ніяково, але водночас і весело. 

Якийсь час гіпнотизувала телефон, але Темур мовчав. Не втрималася й написала: 

«А ти чому ще не спиш?» 

Не пройшло й хвилини, як прийшла відповідь: 

«Засидівся за роботою». 

Нахмурившись, думала, що написати далі, коли наступне повідомлення мало не змусило її радісно засміятися: 

«І сподівався, що ти таки напишеш». 

Але різкий рух ногою нагадав їй, що варто все ж таки ще раз випити ліки, а перед тим — поїсти. Попри емоції, тіло нагадувало, що їй давно вже не двадцять. Відкинувши ковдру, вона встала й попрямувала на кухню, думаючи, що відповісти на слова Темура. Знову спіймала себе на думці, що йде, намагаючись ступати якомога тихіше, немов ховається від матері. Давно вже не було такого. Зупинившись на кухні, вирішила поділитися відчуттями зі своїм співрозмовником: 

«Можливо, це дія ліків, але в мене зараз відчуття, наче я старшокласниця, яка вночі крадеться на кухню, щоб не почула мама». 

«Йдеш випити ліки?» 

«Так. Не нагадуй про прозу життя». 

«А я зійду за хлопця зі школи, з яким ти таємно переписуєшся вночі?» 

Маргарита мало не розсміялася вголос, але вчасно накрила рот рукою, і тут же відчула різкий біль унизу живота, через що тихо застогнала. 

«Господи, мені боляче сміятися». 

«Співчуваю», — прийшло майже одразу. А потім ще одне повідомлення: «Що, таки схоже?» 

«Так». 

Знайшовши в холодильнику йогурт, вона випила його, а потім за ним і таблетки. Зітхнула. Смартфон завібрував знову. 

«У тебе є балкон? Якщо я зараз тебе наберу, то ситуація стане ще більш схожою», — написав Темур, — «чи ти погано себе почуваєш і краще прилягти?» 

Усміхнувшись, вона тихенько прокралася на спільний балкон на поверсі, обережно відкривши гучний замок на дверях квартири.