8.

Маргарита

Під час вечері вона час від часу кидала погляд на Темура, якого обсіли дівчата. Якби на них не гримали, то вони, здається, зовсім би не дали йому поїсти. Жодного разу вона не помітила навіть натяку на роздратування в його очах. Хоча сама б, певно, вже не витримала такої дитячої уваги.

Материнське серце було підкорене остаточно, і тепер виникало питання, як приховувати свої почуття й чи варто? Вона не знала, чи він одружений і чи є в нього діти, але дитяче сидіння в машині наштовхувало на думки. Чоловіча привабливість, яку вона підмітила одразу, тепер сильніше кидалася в очі. Хотілося... Чого? Гарячої ночі? Чи стосунків із цим привабливим чоловіком, який просто підкорив їх із Мариною дівчаток?

Тікаючи від цих емоцій, вона знову почала його ігнорувати, але тепер це було набагато важче.

Після обіду, коли з мамою прибирали зі столу, та раптом запитала:

— Ну і що у тебе з Темуром?

— Нічого.

— Бачу я твоє «нічого». То ігноруєш його, а то такі погляди кидаєш... Я ще в перший день помітила, що ви знайомі. А зараз бачу, що ви з Марійкою від нього в захваті...

— Мамо!

— Що мамо? Чому б тобі не спробувати? Він виглядає як надійна людина. У спілкуванні приємний, донька твоя тільки дай — і на шию йому залізе. А він і не пручається зовсім. Не знаю, що там у тебе в особистому житті, але... дивися, щоб потім не шкодувала, якщо упустиш.

Маргарита зітхнула й поглянула на тарілки, які поставила біля посудомийної машини.

— Та ніколи мені, мамо, з моєю роботою. На Марійку й то часу не вистачає, — вона витерла сльози, що набігли на очі. — А чоловікам потрібна увага, інакше нічого не побудуєш. А щось короткотермінове з людиною, з якою працюєш, — це погана ідея.

— Робота, робота... Як... - вона запунулася, озирнулася і заговорила тихіше: — Як Андрійко захворів, то ти світу білого не бачиш. І я розумію, чому ти взяла кредит. Але ж і для себе треба мати час. От виросте твоя донька, а ти залишишся сама. І що тоді?

— От тоді й побачимо, — зітхнула. — До того треба ще дожити. Та й ти не шукала собі нікого, коли тата не стало.

— То інше. Я твого тата кохала, і він мене теж. А пізніше... дурна була. Зараз думаю, що якби дала шанс комусь бути поруч, може, й легше було б разом на старості. Але добре, вирішуй сама. Мою думку ти почула, — сказала мама й поставила брудні склянки в раковину.

— Дякую, мам, — обійняла її Маргарита. — Я знаю, що ти права. Але поки мені б упоратися з тим, що маю.

Минуло два тижні

Темур

Робота затягнула так, що не встигав нічого, і про ідею запросити Маргариту на побачення довелося тимчасово забути. Тому, коли побачив її на вулиці біля кав’ярні, щиро зрадів. Хотілося підійти й поговорити, але раніше за нього до неї підійшов інший чоловік. Вони привіталися, і незнайомець міцно обійняв її, притиснувши до себе, а відсторонившись, залишив руку на її плечах.

Зачепило Темура не це, а те, що Марійка, вибігши з дверей кафе, кинулася до чоловіка із криком:

— Тато!

Це означало, що перед ним колишній чоловік Маргарити. Але від того чомусь не ставало легше. Автоматично звернув убік, наче й не збирався підходити до них. Не хотів, щоб його помітили. Але встиг побачити, як чоловік щось прошепотів Маргариті на вухо, і вони весело засміялися. Від цього стало ніяково й якось... сумно. Здавалося, ця жінка й справді зачепила його. Як і її дочка. Але він радів за Марійку — добре, що її тато поруч.

Звернувши за будівлю, підійшов до хлопців, які його чекали. Сьогодні було міське свято, і, крім поліції, працювали й охоронні фірми, чиї клієнти так чи інакше були тут задіяні. Взагалі-то він планував знайти тут Маргариту, щоб нарешті запросити її кудись або хоча б поспілкуватися з Марійкою, але плани змінилися. Тепер він вирішив зосередитися лише на роботі.

І вже за кілька хвилин, коли сідав у машину, побачив її через дорогу. Вона дивилася на нього, і хоча було надто далеко, щоб розгледіти її вираз обличчя, серце чомусь прискорилося. Невже вона справді зайнята? Жінка підняла руку й помахала йому. Він автоматично теж підняв руку, а тоді вона швидко пішла далі, наздоганяючи дочку.

У голові виникла ідіотська думка: варто спробувати бути хоча б друзями. Ідіотська, бо до «френдзони» він давно не скочувався.

Від’їжджаючи, краєм ока помітив, що той самий чоловік уже обіймає іншу жінку. Проте роздивитися не вдалося — парочка звернула вбік від дороги. 

Любі читачі, прошу вибачити мене за проблеми із текстом, які були при читанні з телефону. Я нарешті розібралася як прибрати нерозривні пробіли в тих технічних умовах, що я маю. Якщо у вас досі щосьне так відображається, синхронізуйте додаток через Меню -> Налаштування та синхронізація -> Синзронізувати. І якщо надалі будуть якісь такі помилки, будь ласка, пишіть мені особисто або у коментарі. Для мене це буде дуже цінною допомогою, а для вас покращить якість і зручність читання. :) 

Ваша Еллі