5.

Темур

Відвів їх до лікаря, що спостерігав за здоров’ям його племінників уже багато років. У приватну лікарню, де працював батько. Лікар оглянув дитину й попросив зробити аналіз крові на місці. Але попередив, що для цього доведеться зачекати години півтори. Поки що дівчинку запропонували перенести до вільної палати. Темур акуратно зробив це й усадив поруч із ліжком Маргариту, яка вже й сама ледве трималася на ногах. Жінка вдячно глянула на нього.

— Дуже дякую за допомогу. Далі ми, напевно, вже самі. І так тебе затримали.

— Я почекаю.

— Але ж...

— Я зараз відійду на якийсь час, зроблю кілька дзвінків, а ти побудь тут із нею.

Жінка зморено кивнула, переводячи погляд на дівчинку. 

Маргарита 

За кілька хвилин майже заснула на стільці, коли телефон сповістив про повідомлення від начальника. Той написав, що сьогодні вона може бути вільною, а всю термінову роботу зробить його секретар. Очам своїм не повірила — навіть скріншот екрану зробила про всяк випадок, щоб упевнитися, що це їй не наснилося. Видихнула з полегшенням. Тепер можна було не хвилюватися за роботу.

Голова боліла, знову хилоло в сон. У кутку палати стояло розкладне крісло — напевно, для батьків, які залишаються зі своїми дітьми. Їх було два — по одному біля кожного лікарняного ліжка. Зітхнула й пересіла в одне з них, вирішивши, що її розбудять, якщо буде потрібно. І майже одразу задрімала. 

Прокинулася різко, спершу не розуміючи, де знаходиться. Тіло нило від незручної пози, але загалом почувалася краще. Хтось укрив її тонким покривалом, а біля ніг стояв паперовий пакет. Марійка ще спала. Поглянула на годинник і аж підскочила — пройшло дві з половиною години.

Відклала ковдру вбік і вийшла з палати. Пройшовши коридором, побачила біля рецепції Темура, що розмовляв із персоналом. Підходячи, почула, як дівчина з рецепції сказала:

— О, ваша дівчина прокинулася.

Темур обернувся, нахмурився й суворо відповів:

— Вона не моя дівчина.

Його тон пройшовся по нервах, і Маргарита відчула образу — невже їй було так неприємно навіть припущення, що вони разом?

— Ні? — здивувалася дівчина. — Ой, вибачте. 

Він враз нахилився до неї і щось дуже тихо сказав. Дівчина напружилася і активно закивала. А наступної миті він пильно глянув на Маргариту і м’яко усміхнувся.

— Все добре?

— Так. Але чому ти мене не розбудив? Минуло стільки часу. Ми, напевно, вже могли б бути вдома.

— Я попросив тебе не будити. Ти була дуже втомлена. До того ж аналізи затрималися.

— Ще немає результатів?

— Нещодавно принесли, — привітно озналася до неї дівчина з рецепції.

Темур 

Лікар уважно подивився результати аналізу, після чого ще раз виміряв дівчинці температуру й помітно спохмурнів.

— Все так погано? — нервово запитала Маргарита.

Той похитав головою.

— Не те щоб дуже, але я волів би залишити вас на ніч і зранку зробити ще кілька аналізів. Зараз побільшало випадків нової інфекції. Хтось із дітей переносить її легко, але у важкому стані потрібна госпіталізація. Симптоми вашої дочки насторожують.

— І ніяк не можна інакше?

Лікар задумався.

— Принаймні до десятої я вас точно нікуди не відпущу. Якщо стан дівчинки покращиться, зможете поїхати додому на ніч, а зранку знову прийдете до мене.

Маргарита кивнула, а потім запитала:

— Чи можу я дізнатися, скільки це все коштуватиме?

Лікар поглянув на Темура, потім підійшов до дівчини на рецепції й попросив порахувати вартість послуг за перелічені дії. Дівчина кілька хвилин передивлялася щось на моніторі, а потім назвала суму, яка була рази у три менша, ніж та, яку очікувала почути Маргарита.

— Тобто? — здивувалася жінка. — Це лише за сьогодні? Я б хотіла дізнатися, скільки буде коштувати залишитися тут на ніч і зробити зранку всі потрібні аналізи.

— Це ціна за перебування, аналізи та огляди. Можливо, щось додасться за потреби, але за прогнозами лікаря поки що більше не потрібно.

Маргарита була шокована.

— Це ж приватна лікарня?

— Так, звісно.

— Але чому тоді так дешево?

— Тимур Андрійович має у нас знижку.

— Але...

— Маргарито, — перебив її Темур, — поговоримо про це пізніше. Краще скажи, чи треба щось привезти?

Жінка замислилася.

— А тут є десь місце, щоб купити щось поїсти? Марійка не встигла пообідати, та й я сьогодні практично ще не їла...