Допоки смерть не розлучить нас

10. Епілог

Минуло два місяці від того дня, коли я дізналася страшну звістку. За цей час я стала частіше ходити до церкви, молитися. Мені так легше. Іноді заходжу на чай до Андрієвих батьків. Навчилась кататися на гіроскутері. Ми з Русланом виходили кататися по парку, так і навчились. Я з ним уже подружилася. Він класний. А вчора сказав, що я йому подобаюсь. Я нічого не відповіла. До стосунків поки не готова, але він нічого не вимагає. Сказав, що все розуміє і почекає скільки буде потрібно. Я думаю, що у нас цілком може щось вийти. Бо він мені подобається з кожним днем дедалі більше. Я впевнена, що скоро почуття, які ще лишилися до Андрія минуть і я буду відкрита до нових стосунків, нового щасливого кохання. Дякую татові ,що познайомив з Русланом. Життя потроху налагоджується. Мене перестали зачіпати згадки про Андрія. Іноді накриє, поплачу, але згодом відпускає і все знову спокійно. Це просто треба пережити! А Ванесі Незалежній все під силу!

Вікторія Незалежна

Подобається

#2703 в Сучасна проза
#1710 в Молодіжна проза
#709 в Підліткова проза

У тексті є: елементи розслідування, людські страждання, сумніви в коханні

Відредаговано: 22.10.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись