9. Злочин розкрито. День народження.

 В неділю зранку мамі зателефонували. Вона довго розмовляла по телефону, всхлипувала, вас від часу скрикувала:"Ой лишенько! Ой, Боже!"
Коли вона  поклала слухавку, я підбігла 
до неї і спитала:
- Хто це був? Що сталося?
- Дзвонили батьки Андрія. Вбивцю знайшли, вчора ввечері затримали, у вівторок суд. 
- Хто він? Хто це зробив?
І мама розповіла мені все з самого початку
Телефон Андрія взяли на експертизу. Знайшли там видалені повідомлення від Марини. Поліція змогла їх відновити і прочитати. Марина просила Андрія про допомогу, благала зустрітися біля автостоянки, писала, що їй загрожує небезпека. Перевірили камери . На них було видно Андрія. Потім зупиняється чорний автомобіль без номерів, з нього виходить хлопець, обличчя якого видно нечітко. Вони про щось говорять кілька хвилин, тоді він наносить Андрієві ножові удари і їде геть у невідомому напрямку. Виявилось, що йому писала не Марина, а її старший брат Ігор, який вже сидів у в'язниці за пограбування. Йому було шкода, що сестра часто плакала через невзаємне кохання до Андрія. Колись Андрій сильно образив Марину словами, вона хотіла втопитися через нього. Ігор вчасно витяг її з води. І брат вирішив помститися за сестру, писав з її телефону. Марина сама про це не здогадувлась. Він хотів тільки налякати, але все зайшло надто далеко. 
Я плакала і водночас торжествувала, що вбивцю знайшли і покарають. Але це не поверне до життя Андрія. Він не встане. Більше ніколи. Мені захотілося його провідати. Ми з мамою пішли до нього на могилу. Там уже стояв пам'ятник. На ньому намальований його портрет, вийшло дуже схожий. Так вже глибокі і пронизливі очі. Мама відійшла, а я поговорила з ним, плакала. І пішла зі словами:"Спи спокійно, коханий..."
Потім зайшли до церкви, поставили за нього свічку. 
У вівторок був суд. З новин я дізналася, що вбивцю позбавили волі на 6 років. По-моєму, ще й мало, але я не вчилася на юриста, тож не знаюся на законах. Мені справді полегшало, коли я дізналася, що винного покарали. Як камінь з душі. 
Настав мій День народження. 16 років. Було багато привітань, подарунків. Я думала, що не зможу святкувати, але вийшло провести цей день весело. Тато подарував мені букет троянд і гіроскутер. Буду вчитися на ньому кататися. Руслан зателефонував, привітав. Він подарував великого плюшевого ведмедя. Тепер, коли я сплю, міцно його обіймаю, він на зріст майже як я. Я назвала його Гришкою. Бо Михайлом було б надто банально. А мама зводила мене на шопінг. Купити багато модних речей. Я у захваті. Тільки від однієї людини не дочекалася привітань. Їх і не буде. 
Згадала, що обіцяла Андрієвим батькам прийти у гості. Купила торт, сходила. Ми з Тетяною Іванівною випили чаю з тортом, погортали альбоми з дитячими фотками Андрія, позгадували минуле, плакали трохи. Я заспівала їй. Тато Андрія тільки трохи посидів з нами, попив чаю і поїхав на роботу, бо його терміново викликали. Тетяна Іванівна дуже дякувала, що я прийшла і просила заходити частіше.