Допоки йде сніг

꧁Епілог꧂

— Невже кінець? — хлопчик набурмосився.

— Ну чому ж кінець? — сказала Іві. — Можливо, у цієї історії є продовження.

У бібліотеці пахло гвоздикою і свіжою м'ятою. Чашки з чаєм стояли на столі, а поряд були розкладені книжки. За вікном сяяв блідий місяць. І все навколо випромінювало тепло й затишок.

Дзвіночки на дверях тихенько задзеленчали. До теплої бібліотеки зайшов хлопець. Він тримав у руках книгу.

— Добрий день! Раді вас вітати! — Іві підвелася, рушивши до відвідувача.

Її кроки спинилися. На очах застигли сльози, які дечим нагадували ранкову росу. Іві мовчала, але серце з шаленою швидкістю рвалося назовні. Якусь мить їй здавалося, що це все сон. Та це було насправді.

— З Новим роком, Іві, — Норіель всміхнувся.

Іві незчулася, як кинулася йому в обійми. За вікном йшов сніг, замітаючи сліди. І тільки вивіски старої бібліотеки виблискували сяйвом, запрошуючи відвідувачів приєднатися до чарівної пригоди в інший світ.

Віка Лукашук

Подобається

#185 в Молодіжна проза
#559 в Фентезі
#127 в Міське фентезі

У тексті є: новорічний збіг обставин, потрапляння в інший світ, таємниці новорічної ночі

Відредаговано: 03.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись