Глава 39

POV Євгенія

Машина зупинилася. Я поглянула на Павла, який сидів за кермом. Так дивно. Ще декілька днів тому я з ворожнечею дивилася на нього, дратуючись, тільки споглядаючи на його обличчя, а тепер з раптовою ніжністю вивчаю його риси обличчя. Навіть борідка не викликала вже роздратування, хотілось провести пальцями по колючій щетині...

- От ми й приїхали, - тихо мовив він. Наші погляди перетнулися.

- Хочеш зайти? Я маю на увазі... - я зразу почала виправдовуватись, червоніючи.

- Я не проти, - посміхнувся він. В наступну мить він, як малий  хлопчисько, задер носа, мовивши: - Але якщо в тебе вдома немає пива, то я розвернусь і піду геть.

Я закотила очі та вдарила жартома в його плече.

- Боже, боже, який же ти ред флаг, Паша, - цокнула язиком. Він невинно потупив оченята. Але я знаю який чортяка там сидить. -  В гостях п'ють чай, а не алкоголь. До того ж ти за кермом.

- А якщо залишусь на ніч?

Я закашлялась, вдавившись повітрям. Знервовано оглянулась, чи нікого немає поблизу машини і ніхто нічого не чув. Окинула гнівним поглядом Павла. Він зареготав, відкинувшись на кріслі. Його очі набули, як в лиса, хитрого блиску.

- Хіба що спатимеш поруч з батьком, - задоволено мовила, помітивши, як у бідолаги округлюються очі від цієї думки.

Вдома нікого не було, тому видихнула спокійніше. Відправила Павла в кімнату, а сама пішла на пошуки якихось закусок. Знайшла в татовій заначці пару банок пива, мармеладок та чипсів. Нормальний набір.

"Вибач, тату."

 Зайшовши в кімнату, побачила, як Павло надто зручно вмостився на ліжку.

- Ти в гостях, - дорікнула йому. Він на це тільки закотив очі. Захотілось його вкусити за ніс. - Тримай смаколики, тут є те, що ти просив, але не налягай, будь чемнюлькою. Я трохи повчусь, якщо ти не проти.

Він важко зітхнув, але погодився. Відкривши пиво, щось наспівував, нудьгуючи. Потім ліг зручніше, розкинувшись всім тілом майже забираючи весь простір, залишаючи мені маленький клаптик, включив відео на ютубі і підсміювався з блогу. Чомусь мене це дратувало. Я не могла зосередитись, сидячи на краєчку ліжку в незручній позі та навчатись під шум відволікало. Крадькома окинула його силует поглядом, помічаючи, які довгі пальці в нього, що тримають телефон, гусячі лапки, які з'являлись, коли він щиро сміявся. Він виглядав затишно та мені закортіло пірнути в цей затишок.

- Посунься, я також хочу відпочити, - важко зітхнула, відкладаючи ноутбук. Хлопець двічі кліпнув, не зрозумівши спочатку, а потім трохи відсунувся, дозволивши примоститися зручніше на ліжку.

Я лягла доволі близько, мимоволі відчуваючи певними ділянками тіла його тіло, від якого віддавало жаром. Я чула, як моє серце калатало голосним барабаном у висках. Мені здавалося, що це було чути і йому, але він глибоко дихав, від нього віяло спокоєм. Ми лежали так в повній тиші, але здавалося, що повітря згустішало, атмосфера змінилася. Раптово його рука несміливо зарухалась, майже невагомо торкаючись моєї долоні. Серце забилося сильніше, здавалося, що зараз вискочить.

"Візьми себе в руки!"

Дихання збилося. Відчуття, що метелики витали в організмі та вдаряли електричними розрядами. Я спробувала сказати твердо, але тільки в горлі запершіло:

- Я хочу з тобою спробувати стосунки. Я не знаю, що з цього вийде, до того ж на відстані більшість часу. Ти б хотів також спробувати пройти цей шлях? - мій голос був ледь чутний, але Павло завмер. 

- Ти мене змушуєш страждати, - застогнав він, ніби я завдаю болю своїми словами.- У стосунках на відстані я повинен фантазувати про тебе наодинці. Я хотів би бути поруч, вдихати твій запах, доторкнутись...

- Просто скажи, що не хочеш, - мій голос тремтів. - Я не буду нав'язуватися, якщо це не взаємно.

Його тіло стало ближчим ще на декілька сантиметрів. Я не могла зрозуміти його намірів. Слова відрізнялися від дій. Він мене мучив, грався, як кіт з мишкою. І мені зносило дах від цього.

- Я не казав, що не хочу, - замуркотів він. - Але я ніколи не мав стосунків на відстані, я не знаю чим це закінчиться. Я знаю, що я не ідеальний. Я боюся тебе розчарувати. 

- Я буду зрідка приїжджати, а після закінчення навчання можливо знайду тут роботу по спеціальності, або ти можеш переїхати до мене. Компроміс можна знайти при бажанні, - у мене вирвався тихий стогін. Рука Павла повільно помандрувала до спини, гладячи та виводячи кола. Я вигнулась, притуляючись ближче. Мурашки заворушились по чутливому тілу. Хотілось, щоб цей момент тривав вічність. - А на разі можна по FaceTime зідзвонюватись. Ми будемо на зв'язку.

- Мені цього мало, - його шепіт залоскотав мені вухо. Мабуть, він чекав якесь кодове слово "стоп", але я заплющила очі, кайфуючи та відпускаючи контроль над ситуацією. Я насмілилась розкрити перед ним свою вразливу душу. - Я хочу тебе всю.

Я завмерла, рвано дихаючи. Сфокусувала погляд на його устах і секунду вагаючись, поглинула їх своїми. Я кайфувала максимально, немов я була в якомусь "брудному" сні з моїми фантазіями про нього. Але це було наживу. Я не могла в це повірити. Мене почало трясти, як в лихоманці.

- Тобі холодно? - він стурбовано глянув, злегка відсторонюючись.

- Ні, все прекрасно, - я потягнула ковдру, накриваючи нас обох, де ми зникли у світі блаженства.