Глава 35

POV Варвара

Зранку, прокинувшись на незручному кріслі, коли ще сонце не встало, я помітила подругу, котра нарешті заснула на м'якому ліжку.

«А ще дві години тому ти мене витягла з ліжка своїм голосним поверненням, фуріє,» - посміхнулася я подумки. 

Дівчина скрутилася в позі ембріона, запхавши навушники у вуха, та щось нерозбірливо бурмочи під ніс. У кімнаті було доволі спекотно, тому я вирішила вийти, освіжитися.

Накинувши халат на плечі, тихенько вийшла в коридор, повертаючи на кухню. Там помітила корзинку з печивом на столі. На автоматизмі знайшла кавоварку, механічно роблячи напій. Запах почав проникати в ніздрі, налаштовуючи настрій на чудовий лад. Сонний мозок згадав, як всього декілька годин тому відтрясала Женю за цим самим столом, уважно вислуховуючи її пригоди з Павлом. Ох і нарубав же він дров.

Повернула голову у сторону скляних дверей, звідки долинало природнє світло вранішнього світанку. Раптово помітила силует, який стояв на балконі. Схопивши печиво та кружку з кавою, подріботіла в тому напрямку. Цікаво, кому з самого ранку вже не спиться. Але схоже, що ця людина ще і не засинала.

- Давно повернувся? Я не бачила тебе разом з Євгенією декілька годин тому, хоча пообіцяв приглянути за нею. - від моїх слів раптово Павло здригнувся. 

- Мені потрібно було пройтися, - пролунала розпливчиста відповідь. - Я довіз її до котеджу. Вона була в безпеці. Я дотримав свого слова...

- Красивий краєвид, чи не так? Обожнюю запах лісу та хвої, - підійшла до Павла, який задумливо курив сигарету. 

- Так, час наодинці з тихою природою непогано прочищує мізки, - хлопець сильніше затягнувся, випускаючи кільце диму. 

- Ось, - простягнула йому печиво. Хлопець здивовано зиркнув, - краще підкріплює нерви, ніж цигарки. 

- Я не фанат печива.

- Просто візьми це дурне печиво, - роздратування лоскотало в носі. - Хочеш їж, хочеш викинь, чи згодуй їх своїй подружці-Нагайні з інстаграму. Що завгодно.

Його губи смикнулися.

- Ти щойно порівняла мене з Волан-де-Мортом? 

- Що? Ні! - Можливо. - Я використала змію в якості прикладу.

- Спасибі, - він взяв корзинку. - Мені здається, що мене можна порівняти до дементорів. Сліпа істота, яка висмоктує людські емоції, - по-філософськи загнув Павло та зробив страшну моську, - можливо навіть висмокчу душу, припавши до рота людини, у-у-у.

- "Поцілунок дементора"? - я скептично скривилася. - І як, вже є успіхи? Гадаю, душеньку однієї особи ти вже добряче висмоктав "поцілунком дементора", - і я скосила очі на хлопця, в якого вмить скисло обличчя. - Ти добряче облажався, чувак.

В цей момент я помічаю, як хиткий спокій Павла тріскає. Хлопець підтискає губи та гасить різким рухом сигарету в попільничку . Йому вистачає трьох секунд, щоб повернутися в звичний стан і підняти на мене очі.

- Там складна ситуація, - туманно відповідає мені.

- Як це, бляха, розуміти? - виривається в мене. 

- Чому ти так до цього причепилася? - звучить його слова без гніву. Ніби я не лізу не у своє діло. Його очі, примружено слідкують за моїм обличчям. Він розслаблений, але пильності не втрачає.

- Та тому що! Знаєш, як дивно чути, як близький друг цілується з моєю найкращою подругою, знаючи, що той не сприймає її всерйоз. Будь ласкавий, розхльобуй свою наваристу кашу з не смачними грудками, яку ти заварив, або ж не пудри дівчині голову.

Павло стискає переносицю двома пальцями, ніби раптово в нього розболілася голова. Його вільна рука піднімається до його шиї, розтираючи шкіру.

- Вона ж тобі подобається, я правильно розумію?

Якби хлопець зараз жував печиво, то мабуть би подавився, бідолаха. То, як розширяються його очі від здивування, відповідають за нього.

- У нас дивні... стосунки.

- Не розумію, що в них такого "дивного", - я показую лапки пальцями в повітрі. - Все виглядає досить логічно. Ви ж подобаєтеся один одному?

- Подобаємося, - ствердно кивав хлопець.

- І цілувалися.

- Так.

- І ще маєте сексуальний потяг один до одного.

- А ось це не твоя справа, допитлива Варваро.

- О'кей, - трохи збавила обороти, - я просто не розумію, що тоді не так.

- Одних почуттів не завжди вистачає, щоб побудувати нормальні стосунки, малявко.

- Аррх, - обурення почало в мені бурлити з подвійною силою. - Навіщо ти все ускладнюєш? Спробуй, якщо не вийде - припинете цей балаган, вийде - буду тримати свічку над вашим ліжком в першу шлюбну ніч. Ти дорослий хлопчик, не мені вчити, як з дівчатами поводитися.

Хлопець не рухався, пропалюючи мене поглядом, ніби я ворог номер один.

- Я не хочу з тобою тусуватися, - буркнув він.

- Ти маленький кусок лайна...!

Він виставив руки вперед, ніби захищаючись.

- Зрозумів свою помилку. Спасибі за настанову, сенсею, - театрально кивнув, в знак вдячності, а сам майже рже. От шут.  

POV Євгенія

Бувають речі гірші, ніж застрягнути в задупильцях з своїми шаленими друзями. Наприклад, я могла б втікати від голодного ведмедя в лісі. Або ж мене можуть прив'язати до стільця в темному підвалі і змушувати слухати шансон, поки не піде кров з вух чи я не відгризу собі руку, щоб втекти. Не все так погано, чи не так?...

Прокинулася від того, що сонце пробилося крізь штори, промінням освітлюючи ліжко. Засинаючи, Варя ще втомлено сиділа на кріслі, але там вже було порожньо. З великим зусиллям піднялася, відчуваючи непереборне бажання заснути вічним сном... А перед цим випити кавуську з молоком.

Човгаючи, подріботіла на кухню, сподіваючись, щоб там нікого не опинилося. Та моя удача остаточно висякла вже давно. Наближаючись, спершу помітила Варвару, котра, закинувши ноги на сусідній стілець, зосереджено уплітала дієтичний пудинг. За плитою, стоячи до мене спиною, захоплено чимось займався Павло, мило вбраний в фартух. Я завмерла на місці, тому що у повітрі завитав неймовірний запах їжі.