Глава 34

POV Євгенія

Я дивилася вслід безстрашному дівчиськові, яка ще не усвідомлювала, яка розправа її чекає. Від злості я заплющила очі. Від гніву чи коктейлю зірочки заблимали з-під повік.

- Хочеш потанцювати? - я почула голос Павла крізь музику. - Ти занадто багато думаєш. - Від низького голоса в мене побігли мурахи по шкірі.

- Я зараз не в настрої. Голова забита різними думками, - туманно відмахнулася від нього.

Я розплющила очі, відчувши дихання на шкірі. Ніби зачарована, дивилася, як хлопець повільно взяв мою руку і поклав її собі на плече. Поки я ловила гав від шоку, від біпнув мене по носі пальцем, сміючись.

- Танець - це вираження почуттів, а не думок.

Хлопець почав повільно похитуватися, а моє неслухняне тіло рухалося поруч із ним. Одну мою руку він завів назад, та поклав собі собі на потилицю. Мої пальці підсвідомо зарилися в його волосся. Самі собою. Я відчула, як піднялися його щоки від посмішки, ніби він повністю схвалював мої дії.

- Навіщо ти мене дразниш? - тихо мовила йому, що він можливо й не почув крізь музику.

- Я не дразню. Всього-на-всього хочу, щоб ти розслабилася. - Його посмішка стала теплою. - Що ти для цього зазвичай робиш? 

- П'ю каву з корицею, - недовго подумавши мовила я. Та на його обличчі з'явилася огида. - Що?

- Ненавиджу корицю, - він скривив красиві губи. 

- Ти певно жартуєш, - мовила, широко розкривши очі. - Можливо ти не знав, але кориця сприяє зниженню рівня глюкози в крові і нейтралізує окислювальний ефект напою. До того ж, за допомогою приємного смаку з'являється ''різдвяний'' аромат, який діє заспокійливо на нервову систему.

Побачивши, що моя тирада особливо його не вразила, я спробувала ще раз.

- Як щодо гарбузяного латте з спеціями? - глянула на нього з надією.

Він зморщив носа, притворно відсуваючись, ніби відчув сморід.

- Гей, - я стукнула по ньому кулачком. Він зробив вигляд, що його нудить. - Як ти можеш його ненавидіти. Це краще, що змогли придумати люди. Ми повинні замовити один на двох. Ти просто як слід не розпробував.

- Це огидно, Євгеніє! Не змушуй мене розповідати про гарбузяні приправи. В напої купа цукру, а гарбузом навіть і не чути.

Він важко зітхнув, мабуть зрозумівши, що зі мною тягатися - собі дорожче.

- Давай забудемо про цей абсурд. Як щодо завтрашнього дня? Плануєш чимось зайнятися?

- Планую втекти через ліс. - Я закрила очі. Пісня була напрочуд знайомою, відбиваючи біти у грудях. Хвилину помовчавши, нарешті неохоче мовила:

- Мабуть, піду покататися на сноуборді та розслаблюся в джакузі. Я навіть бачила неподалік кінотеатр. Може піду на фільм жахів, якщо випаде нагода.

Павло повільно кивав, погоджуючись, та раптово запитав:

- З ким підеш в кіно? - обережно мовив. - З Варею?

- Ще чого, - роздратування дряпнуло груди. Вона покарана. Я з нею більше нікуди не піду. - Мабуть, піду з тим красенем з компанії Данила, - байдуже кивнула в сторону Ніка, який ціпким поглядом вже тривалий час споглядав в нашу сторону, водночас попиваючи напиток. Перехопивши мій погляд, він грайливо підморгнув.

- Тормози, подруго. З цим нацицюрником? - Павло на мить знітився, а потім пирхнув. Його руки нарешті зісковзнули з моєї талії. - Не знайшла когось ліпшого? Ти не зв'язуватимешся з цим хлюпиком. Якщо для цього знадобиться кружляти тебе всю ніч в танці, я зроблю це.

Я широко посміхнулася. В моїх очах хлюпався бешкетний вогник. Мабуть алкоголь повністю затьмарив мій мозок, і гальма зламалися.

- Я так розумію, що, можливо, ти хочеш запропонувати свою кандидатуру? Зумієш затьмарити своєю присутністю Білла Скарсгарда? - я пирснула, коли його обличчя витягнулося. Він плутано зупинився, невіряче на мене дивлячись.

- Ти маєш на увазі того чела з "Воно"? Кровожерливого клоуна з косими очима? Ти розтопчуєш моє самооцінку в землю. Невже я не годжуся вже ні на що? - його моська сумно поникла.

- Ти доволі привабливий, - в клубі було багатолюдно, тому нас мало хто помічав. І ніхто не помічав, як змінилися ролі в нашій грі. Тепер він почервонів. Я окинула його фігуру поглядом. - То як, осилиш?

Я не знаю, звідки взялася моя сміливість. Я давно вже не була тим зухвалим підлітком. Я завжди чекала, поки хлопець запросить мене на побачення - частково через страх відмови, частково тому, що була доволі сором'язлива, щоб зробити перший крок. Але у мене було відчуття, що якщо я буду чекати Павла, то, можливо, мені доведеться чекати вічність. Прийшов час взяти справу в свої руки.

- Якби я захотів, ти була б вже моя, - сказав Павло обманливо м'яко.

- Якщо ти тільки не занадто сильно наляканий.

 Я поклала руку на його груди і повільно зіскользнула вниз по шістьох кубиках. Він на півголови вищий за мене, тож кінчик мого носа майже торкається його підборіддя. Від шоку він навіть не спинив мої дії. Я захоплено ахнула, а хлопець нарешті отямився, відскочивши, немов обпечений.

- Що з тобою сьогодні? До речі, тримай свої хтиві ручки при собі. Не знаю, в які ігри ти граєш, але я пас!

Я закотила очі.

- Я просто тебе дра-зни-ла! - я розчаровано зітхнула. Чому він повинен все ускладнювати своїм патяканням. - Я просто намагаюся бути милою, ясно? 

Його губи смикнулися.

- Не смій моїми методи на мені використовувати, дівчисько, - він міцною хваткою схопив мою руку, кудись тягнучи. - Випивки тобі сьогодні вже досить.

- Ей, я ж пожартувала, - спробувала я вирватися з мертвої хватки, та все ще безуспішно. - Ти мене постійно провокуєш, невже мені не можна?

- Ти навіжене дівчисько! - процідив Павло, спинившись. 

Довгу мить я вдивлялася в його насуплене обличчя та стиснуті губи, а потім зробила те, за що картатиму себе ще не раз: обняла його за талію та потягнулася за поцілунком. Спочатку я думала, що Павло відштовхне, але він просто стояв, опустивши руки. То чи чекав чогось, то не знав, як вчинити. Я доторкнулася своїми губами його губ, ледве привідчинених і теплих. Обережно провела по них язиком. Запустила руку в густе волосся, тохи стиснувши. Поглиблила поцілунок.