Глава 33

POV Варвара

Повернувшись з Максимом в котедж, я застала Євгенію, яка приміряла вечірню сукню. Розглядаючи себе в дзеркалі, вона задоволено цокнула язиком.

- Куди ти так святково вдягаєшся? - спитала її, відкладаючи рекламні листівки розважальної програми комплексу, та мовчки дивлячись, як вона oдягає дорогі сережки. 

- У ввечері має бути тематичка вечірка, - вона простягнула мені своє запрошення. - Персонал заніс мені нещодавно. Мені сказали, що «за компанію» я можу взяти з собою ще одну особу. Хочеш піти зі мною? - вона витягнула кредитку з ліфона сукні, розсміявшись, коли я витріщилася на неї із здивованою посмішкою. - Гроші у мене є.

Я переглянулася з Максимом поглядами. Подруга розмовляла миролюбно та спокійно, але у повітрі витало напруження. Що змінилося за декілька годин?

- До речі, де є Павло? - обережно спитала я.

Подруга провела останній штрих помадою, уважно розглядаючи свій образ. Виразні очі зустрілися з моїми у відображенні дзеркала:

- Він зустрів знайомого і йому дозволили прийти в якості додаткового діджея на вечірку. 

Я розвернулася до Максима, тихо промовляючи:

- Я повернуся за декілька годин, не сумуй. - і поцілувала його в щоку. Максим розлабився, притягуючи назад до поцілунку. Я розсміялася: - Будеш слухняним хлопчиком, увечері отримаєш винагороду. Приготуй чогось смачненьке. Я буду дуже голодна.

 Відкашлянувшись, він кивнув. Зручно розташовуючись біля телевізора, включив спортивний матч.

- Переодягайся, - закотивши очі, подруга меланхолійно махнула рукою. Я глянула на чорне фірмове плаття, кинуте на спинку стільця, і туфлі, які стояли поруч. В руках подруги магічно виникли щітка з різними прикрасами, якими вона спритно зібрала моє волосся.

- Сьогодні ми будемо на висоті, - сказала подруга, але прозвучало як обіцянка собі. - Ходімо.

***

Таксі привезло нас до розкішного закладу з яскравою вивіскою. Надворі охорона пропускала гостей всередину. Ми підійшли до натягнутих червоним оксамитом шнуркам, біля яких зібралася довга черга з напівроздягнутих жінок і чоловіків. 

- Це і є клуб? - спитала я, відчуваючи, як хвилювання повертається. Євгенія кивнула.

- Покажіть Ваше запрошення, - почувся знуджений голос охоронця, коли дійшла наша черга. Охоронець-вибивало витріщився холодним поглядом на Євгенію, оцінюючи її обличчя та фігуру.

- Ми повинні бути в списку. На ім'я... - подруга простягнула йому запрошення VIP-персони і він, перевіривши, кивнув. Я хотіла пройти разом з нею, але мені перегородили дорогу.

- Покажіть запрошення.

- Адміністрація дозволила взяти з собою ще одну особу, - втрутилася подруга, побачивши, що я не йду за нею. 

- В мене не було такого розпорядження від керівництва, - байдуже мовив він і кивнув бритою головою в сторону, щоб я не затримувала чергу. Я знервовано поглянула на подругу, котра в паніці намагалася пояснити охоронцеві, що, можливо, виникла якась помилка.

- Друже, вона зі мною, - пролунав до болю знайомий баритон. Рука акуратно, але впевнено накрила моє плече, притягнувши ближче до тіла. Охоронець без слів пропустив, притримавши перед нами двері.

- Нас впустили, тому що вирішили, що ти дуже приваблива для їхнього закладу, - прошепотів жартівливий голос. Мої щоки запалали, і я спробувала не дати цим словам засісти в моїй голові. Сьогодні я зробила зачіску і макіяж, та насправді я не така.

Мені не треба розвертатися, як по вигляду шокованого обличчя подруги, я розумію... це Данило. Пройшовши декілька метрів, я нарешті отямилася і відштовхнула хлопця. 

- Що ти тут робиш, - я відійшла на два кроки від нього, міцно схопивши Женю за руку, як за рятівний якір.

- Хотів спитати таке ж саме, - хмикнув він, оглядаючи нас знайомими пустотливими очима. Його зовнішність майже не змінилася. Тільки блондиниста з відрослими темними коренями шевелюра по-модному була вкладена хаотичною укладкою. Ніби тільки нещодавно проснувся. 

- Ми приїхали сюди відпочити, - обережно розпочала. Мені до кінця не віриться, що доля може так зіштовнути. Збіг? - В Євгенії день народження, тому нам перепав квиток на вечірку.

- Зрозуміло, - протягнув він, споглядаючи десь назад. - А я з моїми друзями їздимо сюди майже щороку на курорт. Хочете приїднатися до нашої компанії, раз так зустрілися? - почувся його низький сміх, а його погляд зіштовхнувся з моїм. - Хіба це не доля?

Небезпека. Небезпека. Небезпека. Ситуація виходить з-під контролю!!

- Звичайно, - як в тумані із жахом почула слова Євгенії. - Ми ж друзі.

Всередині клубу було багатолюдно, і я стиснула кулаки, подумки підбадьоруючи себе. Я і раніше була на таких забавах. Проблеми винукнути не повинні. Вуха заповнилися шумом розмов в перемішку з приглушеною електронною музикою. На щастя, ні одне, ні інше не були надто голосними. Я ще була в змозі думати.

Клуб являв собою одне відкрите приміщення, оформлене в стилі сучасного мінімалізму. В кінцевому куті розташовувався бар, а діджеї знаходилися в секторі, знаходячись на декілька метрів вище танцювального майданчику. Сидячі місця були розкидані по залі: кабіни з м'якими фіранками, розташовані навколо низьких металічних столиків. Таких кабінок було декілька, і одна вже була зайнята компанією.

Данило на хвилину відійшов, привітавшись з приятелями. Раптово відчула, як подруга заметушилася під боком. Я розвернулася до неї, припіднявши брови запитально. Вона щось відповіла, але я не почула, тому я нахилися, почувши:

- В житті він такий красивий і високий. Я хочу за один з тих столиків. - голос подруги звучав впевнено.

Я байдуже оглянула ціпким поглядом хлопця, який весело розмовляв з Данилом.

- Хто він? Я скажу Павлові, що ти витріщаєшся на іншого. - кинувши на мене сердитий погляд, вона відсунулася. 

- Ти зануда і язиката хвеська. Як можна не знати відомого волейболіста Ентоні Марновські? Окрім Максима взагалі нічим не цікавишся в цьому світі?