Глава 26

П'ять років потому...

POV Євгенія

- "Амстердам". Десята вечора. - голос пролунав, ніби відрізав.

Починається... Я заплющила очі, насолоджуючись жовтневим, осіннім, ще теплим вітерцем на веранді в кав'ярні. Це дівчисько занадто активне. В клуби її прямо тягне останнім часом. 

- Варя, знову ти за своє, - я невдоволено хмикнула, не зупиняючись набирати текст на клавіатурі. Час - гроші.

- Відмови не приймаються. Живи сьогоднішнім днем, - було чути приглушений голос. Мабуть, тримає вухом телефон, поки підфарбовує очі. - Ми ж не знаємо, що буде завтра.

- Завтра буде похмілля, - я мимоволі закотила очі. Вже більше місяця минуло від мого повернення, а це вже п'ята спроба затягнути мене в клуб. До цього я, звісно ж, стійко трималася. Це не вартує мого часу. - Закругляйся з п'янками.

- В наступному житті, - безтурботно заявила вона. - Після того, як позбулася опіки батьків, то я ніби отримала крила свободи. 

- Але вони з тобою не спілкуються - тихо додала я. Не хотіла піднімати цю тему, знаю, що їй неприємно це обговорювати. Я приречено зітхнула. Це цуценя буде ще довго скавуліти. - Гаразд, прийду ненадовго.

- Я тебе обожнюю, - заверещала вона в слухавку. - Буду чекати.

Вечером в клубі було доволі шумно. Ще не минуло й декількох годин з відкриття, як вже знайшлося декілька п'яних людей, які вже встигли піти у відрив. Музика непогано розкачує, змушуючи мимоволі самому кивати під ритм. Але музика занадто голосна, здригаючи мої барабанні перетинки.

- Хіба не класно?! - кричала мені у вухо Варя, тягнучи кудись наверх. - Наш знайомий замовив місце у VIP-зоні.

- Який це "наш", - я звузила очі, намагаючись притормозити, але від моїх слів відмахнулися, вперто піднімаючись в шикарне ложе, де було трохи тихіше від танцполу, в настовпі розгарячених людей.

- Кайф, - плюхнулась вона на м'якенький диван, - оце розумію преміум умови. - Ну, розказуй, як життя молоде. Ти настільки зайнята, що спробуй тебе витягнути кудись "відірватися".

- Ти ж знаєш, що я зараз на дистанційному навчанні. Мене мама відпустила на три місяці до батька за умови й надалі триматися перших місць в рейтинзі.

- Нудьга, - підперла долонею лице, зробивши максимально знуджену моську. - Тобі за три тижні буде двадцять один,  а ти досі вчишся. Не набридло? Ти змінилася. Ми не бачилися стільки років, а ти вже встигла стати ботанкою, - показала язика вона.

- Це ти змінилася, - показала їй також язика у відповідь. - Від колишньої скромної Варварки й слід простиг. Відколи ти стала такою безтурботною. Мені здається, що ми помінялися ролями. Згадай, які ми були в школі.

- Фу, говориш як старушенція, - але потім стала на мить серйозною. - Коли мені стукнуло вісімнадцять, мене виключили з медичного, - її лице набуло таємничого вигляду й пирснула,  - не можу сказати, що не постарался для цього. То мама ледве не злягла від стресу, а я нарешті відчула свободу і в мені ніби щось перемкнуло.

- Чому ти мені нічого не розповідала? - набурмосено мовила я. Вона ні разу не казала причину такої різкої зміни, я думала, що гормони бушують.

Вона хмикнула, безтурботно потягуючи якусь прозору рідину, але її тіло скам'яніле тіло видало, вона тихіше додала:

- Через декілька днів батько подзвонив і передав її слова, мовляв, що я їй більше не донька, і що я знищила своє щасливе майбутнє, - вона голосно засміялася, але її очі підозріло зблиснули. - Вона ні разу не спитала, що хочу я, мої мрії та бажання. Та не будемо про це. Сьогодні в нас п'янка аж до ранку. Будьмо!

Ніби під супровід її захопливому вереску, заревів зал. Пролунав в колонках до болю знайомий голос.

- Ви розігрілися? Це тільки початок! Сьогодні ви будете просити мене не зупинятися, хаха.

Зал ще сильніше заревів, викрикуючи:"JP! JP! JP!"

- До речі, як там твої справи з Павлом? - заглядаючи мені кудись за плече. - Ти мені нічого не розповідала за всі ці роки. Досі по ньому фанатієш? У вас точно щось трапилося в тому таборі.

Я закашлялася. Варя вічливо похлопала мене по спині.

- Чому ти думаєш, що щось трапилося, - я відвернулася. Ясна річ, тому що світло занадто сильно світило в очі. - Я з ним не перетиналася після школи. До того ж я була весь цей час зайнята навчанням за кордоном. Що було - то минуло. А чому питаєш?

- Та так, просто цікаво, - зам'ялася вона. - В мене ситуація не краща. Після останнього дзвоника мати Данила потягнула кудись у світи, шукати щасливої долі майбутньому спорстмену, - усміхнулася вона. - Перше кохання швидкоплинне.

- Тоже мені кохання, - криво усміхнулася я, залпом випивши ще якийсь напій. Ну й гидота.  - Це чисто симпатія, нічого більше. Ну й скатертинкою дорога. А Максим?

Вона нічого не сказала, тільки похитнула голову, ніби кажучи: "Все заплутано".

- До речі, зараз дехто підійде. Ми вже сьогодні про нього говорили.

Людина моргає приблизно п'ятнадцять тисяч разів на день. Майже не дихаючи, я ,здається, вичерпую як мінімум тижневий запас кліпання. Не може бути...

Ніби на підтвердження її слів у кімнату зайшов хлопець, з брутальною трьохденною бородою, але все ще з тими пустотливими очима. На цапа схожий. Треба йому якось сказати, що борода має стільки ж мікробів, як і в туалеті. А то занадто пихато виглядає.

Він посміхнувся Варварі, а потім його погляд повільно скользнув по мені, з кожною секундою розширюючись.

- Це діджей JP, його сьогодні запросили зробити двіж в клубі, - Варя намагалася тримати серйозне лице, представляючи особу, але було видно, що вони обоє ледве не пирсали від сміху. 

- Не хочеш привітатися? - Варя штуркнула під бік. - Не чужі ж люди.

Я сиджу й рахую секунди до моменту, коли мені нарешті вдасться зібратися й холодно поглянути йому у вічі. Я дораховую до двадцяти, коли мене перебиває цей голос.

- Давно не бачилися, Євгеніє, - сказав Павло, уважно вивчаючи моє обличчя. - Стала справжньою красунею. Скільки ми не бачилися? Ще зі школи?

- Мабуть, - байдуже мовила, піднімаючись, - а ось ти залишився тим самим.  Думаю, мені вже час йти. Засиділася, пізно вже.

- Гей, ми лишень прийшли, - підскочила Варя, перекриваючи вихід у коридор. - Ми стільки не бачилися всі разом і ти так просто підеш? Посиди ще трохи.

- Варя має рацію, - підтримав Павло, - хочете якийсь трек улюблений поставлю? Я це швидко організую. Мені можна.

- Немаю бажання, - роздтратування чомусь швидко накипало, і мені вже не хотілося тут залишатися, ні з ким. - На все добре.