Глава 7

POV Максим

Ми з Павлом пішли перекусити в «Chocobank». Вони подають чудові чіскейки з гарячим шоколадом. Поки ми їли, я хотів його спитати куди він подасться після випуску, але не встиг, так як він мене перебив. 

- Максиме, тобі ж подобається те дівчисько з 9-го класу, правда ж? - ліниво спитав Павло.

От паршивець, як він дізнався?

- Невже це настільки очевидно? - похмуро зиркнув на нього.

- Ну, може я й виглядаю як дурбецало, але такі події не проходять непомітними повз мою увагу. До того ж, не важко здогадатися, коли ти майже кожного розпитував про неї - голосно сьорбнув, уважно вивчаючи мою реакцію.

- Немає тут нічого такого -  мовив,намагаючись котролювати свою злість. - Краще тримай свого язика за зубами.

- Воу, полегше хлопче, - засміявся він. - Я ж на твоєму боці. Не гадав, що це тебе може вивести. Хоча вона доволі нічогенька, - він засміявся, побачивши мої стиснуті кулаки. - Розслабся, ковбою.

"Краще слідкуй за своєю дівчиною, поки її ніхто не забрав".

Потім ми подалися в <<Оскар>>, якраз вчасно - вже скоро хотіли розпочинати заняття. Ми повсідалися на місця і тут різко розпахнулися двері, з яких боязко визирало двоє дівчат, і одна з них була Варвара.

Що? Що вона тут робить?! 

-Доброго дня! - вони водночас промовили. Цікаво для чого вони тут?  Ну Євгенія зрозуміло для чого - намагається не відставати від Павла ні на крок. А от Варвара..

-Ми  б хотіли записатися на ваш гурток! - продовжила Євгенія.

Навіть так? 

Я відчув, як Павло штрикнув мене в бік. 

-Ковбою, це ж вона? Та сама? - риторично запитав він мене. - Це ж треба - твоя любов прийшла до тебе прям в руки. 

-Та тихо ти! - шикнув на нього. - Зараз ще почує! 

Повернувся в бік Варвари і побачив як вона на нас дивиться з підозрою. А потім мене ніби висмикнули з реальності: я тільки мовчки спостерігав, як Павло з керівничкою час від часу жартували над Варею, але вона тільки обурено ловила ротом повітря і зрадницьки червоніла. Отямився тільки тоді, коли оголосили етюди з призом в кінці. 

Що Анна Ігорівна задумала?

Вирішив у свою команду не брати Варю, так як можу її налякати своєю рішучістю або ненароком бовкнути щось не те. Але мене насторожило те, що Павло з хитринкою (точно щось задумав) обрав її у свою команду. До того ж я вирішив серйозно поставитися до етюду  (а це чи не вперше, так як я завжди впевнений в своїх акторських здібностях) і показати себе з кращого боку. 

Тому як тільки роздали кожному казку, я швидко зібрав свою команду і пішов в сусідній клас. 

-Так, дівчатка, у нас <<Рукавичка>>. Все як зазвичай: розбиваємося на ролі і починаємо репетицію. Хутко, у нас мало часу!

Коли оголосили, що час вичерпаний я впевнено підійшов до кабінету, але вирішив зачекати на Варвару, щоб сказати пару підбадьорливих слів. Так як вона новачок їй це необхідно. Але я недооцінив свої припущення. Вона спускалася по сходах, тремтячи як маленький зайчик під час грози, який боїться вилізти з-під кущика. 

Я настільки замилувався цим видовищем, що замість вигукнути щось смішне, я зміг тільки тихо прошепотіти:

-Не хвилюйся, відважний зайчику, я в тебе вірю! - і похлопав її по плечу. 

Вона щось знічено пробурмотіла і швидко втекла за двері. На це я тільки тихо засміявся. 

Всі учасники нарешті зайшли до кабінету й керівничка промовила :

-Так,  любі, перед тим, як розпочнемо кожна команда придумає собі назву. Не забувайте, що битва має бути запеклою, бо на кону стоїть приз! Почнемо з Максима, потім Діана і Павло. 

Я хотів підтримати якось Варю, тому сказав:

- Відважні зайчики, - і швидко поглянув на неї. Вона почервоніла. Чудово. 

-Талановиті білченята. 

- Іі.. Недочоловіки, - Паша затрясло в конвульсіях,  а Варя кинула на нього вбивчий погляд. Якби можна спопелити поглядом, то від Павла залишилася тільки купка попелу. 

-Гаразд, з назвами ми визначилися. А тепер розпочнімо!  Хай переможе найкращий! 

-І це ми! - всі вигукнули. 

Всі почали збуджено метушитися, тому керівничці довелося голосно вигукнути:

-Тишина! Перша команда! Прошу розпочинати! 

Дітлахи мусили замовкнути, щоб не випробувати на собі гнів Анни Ігорівни. Їм же дорожче буде. 

Моя команда розпочинала цю битву. Ми доволі непогано все виконували, так само як і планували, інколи кидаючи смішні репліки від себе. А мій вихід у ролі ведмедя змусив усіх труситися від сміху, а найбільше моє серце зігрівалося, коли сміялася Варвара. Публіці подобається, то і я задоволений. 

-Отож, команда <<Відважних зайчиків>> виступила і я можу з чистою душею сказати, що вони претендують на перше місце! Тому прошу постаратися іншим учасникам, щоб виступити так само на висоті! - оголосила Анна Ігорівна. - Продовжуємо.. По списку виходять <<Талановиті білченята>>. Прошу! 

З команди Діани були майже всі діти, які довго вже ходять на гурток, окрім Євгенії - подруги Варі. Хоча, дивлячись за її невпевними рухами, але як для новачка непогано. Гадаю, у неї є потенціал. А як там Варя? Лишень би не перехвилювалася... 

-Так, я бачу, що й у другої команди непогані шанси. Але все вирішить анонімне голосування після етюдів. Сподіваюся, це буде запеклий бій! - керівничка з ентузіазмом коментувала і хлопала в долоні.- А тепер прошу на сцену <<Недочоловіків>>! - я почув, як смішок розійшовся по класу. - Прошу!!

 І тут вся моя увага стала прикута до цього виступу. Так як Варя єдиний <<недочоловік>> в їхній компашці, то це значить, що у неї може бути більше, ніж одна роль. Тому я з нетерпінням чекав її виходу, я впевнений - вона буде неперевершеною. 

Хтось вигукнув <<Мотор>> і тут зайшла..бабуся. Точніше Варя у ролі бабусі з хустиною на голові. Напевно, це казка <<Колобок>>.

Вона підійшла до столу і стала щось там ніби замішувати на столі, усердно працюючи руками. Потім вона вийшла, і після неї почали заходити інші персонажі. Я припускав, що  вона буде лисичкою, тому не міг дочекатися її виступу. Я лишень подумав і тут вийшла лиса... Я ніби води в рот набрав: не міг поворохнутись, дивлячись за її граційними й плавними рухами , котрих я ніколи не бачив при неї. А коли вона ,дивлячись на колобка, облизала губи я не стримався і важко ковтнув.