Глава 6

POV Максим

Дозвольте представитися .

Я химерний "професор-Максімка'', як прозвали мене друзі і мене це влаштовує. Мене так прозвали через те, що я не по роках розумний і люблю спостерігати за людьми.  От і за нею я так само мовчки спостерігаю , признаюсь, вже давно.

Я маю на увазі Варвару. 

Спочатку я не знав навіть  її імені, тільки те, що вона молодша за мене і вчиться зі мною в одній школі. Я почав розпитувати своїх друзів чи вони знають її, але вони всі як один казали , що не знають, хто це така. Так ніби для всіх вона стала невидимка. Але не для мене. Її очі захопили мене в полон. Я просто мусив дізнатися, хто вона така і чому її погляд не дає мені спокою. Я дізнався, що вона товаришує з такою ж дивачкою Євгенією. Вони собі двоє, як справжні подруги реготалися й розважалися на перервах. 

 Пам'ятаю, як ще два роки тому вперше її побачив і відчув досі незвідане почуття. Вона тоді була ще більш кумеднішою... і незграбнішою. Я любив собі сидіти на сходах біля горища і звідти спостерігати за цим чудним створінням, яке не бачило нічого перед собою і майже весь час спотикалося. Дивачка та й годі. І здається не тільки я так вважаю...  

Відтоді як Даня почав ходити на теніс, натовпи дівчат почали збиратися в залі під час його ігор. Але вони мене не хвилювали, окрім однієї дівчинки. Варвара не була вийнятком, вона також туди ходила. Вона намагалася тихенько причаїтися біля входу або прошмигнути в куточок, щоб її ніхто не помітив і вже звідти не рухаючись спостерігала із захопленням за його грою.

Але,на жаль, нічого не приховаєш від мене, і часом від цього десь в грудній клітці поколювало. Треба сходити ло кардіолога.

Я сидів за книжкою і потайки слідкував за її мімікою, як її вуста затримують подих, ніби хочуть щось вигукнути, але в останню мить зупиняються, ніби згадуючи, де вона. Я розумію, що це звучить божевільно, але зрозуміє тільки той, хто був закоханий. Я не міг відірвати від неї погляду й тільки розчаровано зітхав, коли вона тихенько тікала з спортзалу.  І все було б нічого - просто собі  симпатія, про яку ніхто не здогадується. Я був просто впевнений, що Даня навіть не погляне в її бік- вони надто різні. Він для неї як кумир, за яким вона таємно зітхає, але  знає, що їй нічого не перепаде . Я не хвилювався, бо знав, що у Дані є Елька, і вона його так легко не відпустить з своїх кліщат, тому Варварі доведеться з часом відпустити його від себе і, отоді ,коли її серце буде вільне - ось тоді появлюся я. Прекрасний план. Тільки варто би уже його розпочинати, а то закінчу школу навіть його не розпочавши, а  тоді  вже буде пізно.

Поки я роздумував я не звернув увагу на короткий погляд, який кинув Даня, коли Варвара тихо йшла геть. І даремно...

Я підійшов до Павла, який фліртував неподалік з подругою Варвари, й запропонував піти сьогодні в "Оскар". Він не був проти. Женя, яка це все чула, напевно вже в своїй голівоньці складала план по захвату серця Павла. Ага, я знаю, що вона в нього закохана, це тільки Пашка не бачить або не хоче бачити, але це його вибір. 

Гадаю, сьогодні має бути цікавий день.