Глава 3

POV Даня

Треба готуватися до змагань, тренер заганяє по повній. Повинен кожну перерву грати з цими дурнями. Як же виснажливо..  Не грають, а тільки заважають. Одне щастя, що хоч з друзями можу розважитися, вони мій єдиний порятунок.  А ще ці дівчата які верескануть, що аж лопають барабанні перетинки. Коли відбиваю тенісний м'ячик, то особливо стараються оглушити. От і зараз: зібрався натовп, лиш зайшов до залу і з захопленням спостерігають за грою.

Помітив краєм ока як поодаль, майже на виході стоїть якась дивачка, чогось витріщилась на мене. Я її вже давно помітив. Вона майже щоразу приходить і тихенько стоїть собі біля входу або десь в непримітному куточку.  Але я її кожен раз помічаю, і чомусь мене охоплює дивна радість, коли вона приходить.

"Мабуть перетренувався і мозок починає збивати систему".

Ніби не тільки вона витріщується за мною, але погляд майже весь час повертався до неї, до її допитливих і наївних оченят. Не скажу, що красуня, але щось у ній всеодно є - напевно її очі, які затягують у вир. Але вона не в моєму смаку - я люблю струнких, доглянутих дівчат, напариклад, як Елька з 10-го. Хоча після недавнього досвіду я вирішив обминати таких дівчат, як сраний віник. Ось і зараз крутиться коло мене і висить на шиї. Бісить! Дав би все на світі, щоб причепити їй яйця і набити по повній, щоб дух вибило. Я вже їй сотню разів казав, щоб від мене відчепилася. Пару разів сходив з нею на побачення і тепер думає, що я повинен, з якоїсь радості, з нею зустрічатися. Пришелепкувата!

- Чого причепилась до мене, як кліщ до жопи? Відстань, а! Ти не бачиш, що я граю? - намагався достукатись до цієї неї. - Я вже сказав , що між нами все скінчено!

Я вже почав закипати від злості, ще й вона своєю тупістю мене доводила:

-Ну Данусику! - по-дитячому прогугнявила й схопилася рукою за мою. - Ти не можеш зі мною так вчинити після того, що між нами було! - наївно покліпала оченятами, але мене вже не проведеш - я  знаю наскільки вона може бути хитрою лисою.

- Що між нами було? Не перебільшуй. Елю, або ти відвалюєш від мене або я розкажу твоєму батькові, що ти витворяєш після школи. - я зробив вигляд ніби задумався, - Я гадаю, що ти не захочеш переводитися в іншу школу, де немає твоїх чудових друзів. - єлейним голосочком проспівав я. 

-Та тихо ти, - прошипіла зміюка, - більше до тебе не підійду, не парся.

-Так би зразу.

Він заспокоївся й забув зразу про неї, але він навіть не здогадувався, що вона придумала план помсти.