Глава 2

POV Варвара

Нарешті ці уроки закінчилися. Сьогодні зібралася з подругою записатися на театральний гурток «Оскар». Женька так хвалила (але я ж то знаю по якій причині вона так туди прагне), що вирішила з нею піти, а чому власне ні - мені не зашкодить, а їй буде компанія. 

- Варя,  ти йдеш? До речі, я там декого бачила. - хитро мовила Чотириока. - Якщо будеш і далі ловити гав, то пропустиш прибуття Містера X. Я бачила, як він зі своїми друзями пішов розігруватись в теніс. Ходімо!

Для тих, хто не знає Містер Х - це місцевий красунчик Даня, про якого лишень можна мріяти: високий одинадцятикласник з гострими вилицями, хвилястою чуприною і  насмішливими  зеленими очима, які, здавалося, бачать найпотаємні сховки душі.

Він стоїть у мене, в так званому списку "жертв" (тобто,ті, хто мені подобається, але вони не мають про це дізнатися.) Коли він іде по коридору, то всі дівчата обертаються і тихо зітхають. От і сьогодні: усі учні від 7 до 11 класу стоять збоку і пускають слюньки на нього.

"Як він круто виглядає! Такий впевнений! "

Міцні руки вправно відбивають мяча, заганяючи супротивника до сьомого поту. Вахх.. На таку як я він ніколи не погляне. Ну й фіг з ним! В мене є й інші "жертви", тільки їм треба повідомити про Її Величність." Хіхі, відчуваю себе прихованою принцесою. Ах,як це втомливо! "

Ось так, борячись сама з собою, непомітила, як витріщалася на свого Містера і була спіймана за цим не королівським ділом. Ну й що! Чого дивишся? Не можна й на красунчика поглядіти ? Мені мабуть пора валити. Ще чого поганого подумає. Ще треба буде тільки збігати  за одною справою...