Глава 1

POV Варвара

 Я бачила як вони вийшлии з-за рогу.  Вони ніби зійшли з небес, такі прекрасні були. А найбільше вирізнявся, напевне своєю зверхністю й байдужістю, той, що йшов по центру. Здавалося, всі анголи самі збіглися його ліпити, таким  красивим він був.
  

Аж тут він побачив мене і його очі ніби ожили, він залишив своїх друзів і незважаючи на їхні протести швидко направлявся в мою сторону. «Ойой, що це він задумав» - пролунало в моїй голові. Але я навіть не сіпнулась, тільки заворожено споглядала на його дії. Він підійшов, ніжно посміхнувся своєю чарівною посмішкою , (невже до мене?)  нахилився й прошепотів ледь доторкаючись губами мого вуха:

- Варваро, прокидайся! 

Що.. ? Яке прокидайся? 

Красунчик повинен мене зараз поцілувати, як принц Сплячу Красуню. Не псуй момент. І витягнула губи трубочкою. Але замість красеня з'явилася фізіономія мого вчителя з хімії. Невже це був тільки сон? Ніі.. 

- Оце так, ви тільки погляньте на неї! - повертав мене до реальності вчитель з хімії Тарас Антонович. - Мало того, що солодко спить на уроці так ще губки свої тягне. Я розумію, що я досі мужчина в розквіті сил, але притримайте коней, панянко! - і рукою пригладив свої два волоски на макітрі й з ніжністю погладив, як вагітна матуся, свого черевця. Брр... - Якщо ви такі прихильні до мене, гадаю, що ви не будете проти вийти до дошки, якщо я попрошу доробити задачку, а потім пишемо самостійну. 
 

Ну ніі! За що він так? Найшов козлика відпущення. Бліін.. Нікому не скаже й зауваження, тільки пулькає на всіх й чекає слушного моменту щоб дати самостійної. От як зараз. 

-Варваро, я бачу ти сьогодні дуже активна, тому не полінися роздати кожному по карточці з варіантом, - звернувся ангельським голосочком, - якщо одна вівця нечемна, то ціле стадо повинне нести за це відповідальність. Ви, мої любі дітки, не переживайте - два також позитивна оцінка!  Так, на все про все у вас 15 хвилин, можете починати. 

От мерзотник. 

Дивлюся на листок і почуваюся Сократом. Нахиляюся до нашої відмінниці Лізки, надіюсь, що хоч вона поможе. 

- Ліз, поможи, - благаю, дивлячись поглядом кота з Шреку. - Лізунчик, хоча б з першим, а то я ні бум бум. 

-Сама думай, ти маєш голову на плечах, неможливого там немає, - відмахнулася вона, разом з тим не забуваючи писати красунчику Владу, якому тільки може закохано  допомагати з  відповіддями. 

Несправедливо!

-Ну ну, тільки потім не підходь до мене, щоб тобі щось пояснити, - холодно відповіла я. Ну, а що. Завжди їй підкажи, бо в іншому випадку королева ніколи не допоможе. Бліін, що робити! Сяк-так написала і віддала листок вчителю, який вже із злорадною посмішкою чекав того моменту, щоб повиставляти кожному, ну або мені так точно,  по два бали. 

Нічого, впораюсь! Оцінки не найголовніше в житті!