Як подолати страх перед Рунами?

Ти у безодню крокуєш,

Не знаючи, що там.

Довіра лише допоможе тобі.

Нехай буде, що буде,

Не запитуй про страх,

В обіймах Богів або у безодню.

Ти готовий загинути,

Щоб ожити знов.

Готовий померти,

Щоб жити.

Ти таємницю розкриєш,

Або будеш, як всі...

   Страх перед Рунами — це страх перед Смертю. Коли ми робимо крок для пізнання, ми подолаємо найбільший страх, страх смерті. Така є ціна.

   Готовність померти для минулого, щоб воскреснути для майбутнього. Це остання битва Регнарьоку для кожного, хто ступив на шлях пізнання Рун. Як вікінг, готовий померти в бою, щоб потрапити в Вальгалу. І в цьому є таємниця посвяти себе Рунам. Одного разу спробувавши ці знання, ми не зможемо більше бути байдужими до Рун, вони завжди будуть заманливими.

Ми помираємо для всього іншого, оскільки Руни — це знання, що з'єднує нас з джерелом Всесвітньої мудрості — Міміром. Через Руни ми починаємо бачити те, що раніше не бачили, і це викликає страх і опір нашої природи. Все невідоме викликає страх, така природа людини.

Ми думаємо, що нам не дозволяють увійти в Руни, і тому є страх, але це ми самі тримаємо себе, боячись переступити через наше почуття комфорту, боячись вийти за межі зрозумілого і ввійти в темну порожнечу. Тому це схоже на страх смерті. Чи схоже це на самогубство? Ні, це зовсім не так. Самогубство — це відмова від себе і від реальності, це боягузтво жити, це жалість самого себе, це найвищий ступінь егоїзму і безвідповідальності перед собою. Ми ж говоримо про духовну смерть, смерть підкорення, смерть Перемоги над собою.

У пізнанні Рунічної магії, кожен крок — це смерть і воскресіння самого себе, на кожному витку Рунічного кола. Ми кожного разу переживаємо відродження, проходячи через ФЕХУ, і Смерть трансформації ДАГАЗ. І кожен крок Футарка — це пізнання смерті і народження, це вдих і видих, це кожна мить і кожен момент, вічна боротьба руху, боротьба за перемогу над собою, над своїм неприйняттям, над своїм супротивом прийняти себе таким, яким ти є.

Перед смертю все життя пролітає перед очима, і перед тим, як вступити на шлях Знань Рунічної магії, теж саме відбувається.

— Ой! А що буде?

— Ой! А якщо я не зможу?

— Ой! Що скажуть мої рідні?

— Ой! А зараз мені треба щось змінити?

— Ой! Це ж мене потрясе?

— Ой! Тепер я захворію і помру?

— Ой! Ось друг Руни взяв, а в нього тепер все погано!

— Ой, ой, ой.... У кожного свій ОЙ....

Як подолати ці страхи? Ніяк, їх не можна подолати, вони завжди були, є і будуть. Не вийде так, що вирішу, страхи підуть геть, і потім, можливо...

Це схоже на те, що ввійти у холодну воду — або одразу, або замерзнеш. Так можна замерзнути швидше і назавжди, і найголовніше, жалкувати про пропущену нагоду.

Життя — це пізнання, а в пізнанні завжди буде страх, який потрібно подолати. Той, хто подорожував, пам'ятає цей самий страх, це й є рух і життя. Ми будемо жалкувати все своє життя, що одного разу не вирішили розірвати коло комфорту і не змогли переступити свій страх на зустріч невідомому.

Той, хто не зробить кроку подолання себе, завжди буде відчувати гіркоту, яка знищує набагато більше людей, ніж усі світові катастрофи. Жити і гнити зсередини, з'їдений сумнівами щодо правильності і неправильності — правила, що встановлені не нами.

Той самий, хто вирішив сам встановлює правила свого життя, але ціна за це — смерть, смерть свого страху, подолання. І що, подолав і страх пішов? Ні. Він поруч і буде постійно шептати тобі "ОЙ"... Один страх помирає, інший займає його місце, в цьому полягає боротьба з самим собою. І це на все життя.

Ми можемо приховатись від страху, можемо не помічати його, але він завжди буде з нами. Ми думаємо, що ті, хто вчиняють подвиги, вони безстрашні? Це брехня. Герої бояться, і можливо ще більше, ніж ми, але їх скасовує дія або поступка подолання страху. Ні, це не розробка страху, не аналіз страху, не психологія і тренування або міркування, а саме дія — ось що дає пройти й подолання.

Після того, як ти зіткнешся зі страхом, і лише тоді, оглядаючись, ти побачиш, що він не такий страшний, але цей ризик і почуття, які ти подолав, незабутні. Перший стрибок з парашутом — спершу страх, а потім задоволення від подолання. А коли сотня стрибків... Ой, як ти не боїшся стрибати? Хто сказав, що не боїться, хто? Цей страх буде завжди шептати, а ти впевнений, що сьогодні твій день і парашут розкриється? І так сотня стрибків, кожного разу...

Суть не у кількості, суть у подоланні себе і свого старого друга, який моделює те, чого немає. "Я подумаю про це завтра", "Я буду розв'язувати питання, коли воно станеться", "Коли станеться, тоді побачимо, що робити"... Ці фрази говорили герої, щоб подолати страх. У кожного своя афірмація, кожен повинен знайти свою фразу для свого страху, щоб подолати себе.

І що ж з Рунами, те саме. Подолання. Нам слід перевірити себе. Вивчити Руни — це наше бажання і чи це наше бажання змінитися. Це НАУТИЗ, людського бажання, хочу, хочу або це мені необхідно.

Необхідність і бажання. Якщо нас стискає до стіни, ми біжимо крізь заборонені прапорці, і страх не доганяє нас. Це тонка межа між "Я не здамся і все пропало"...

Вивчити руни і бути оператором рун, або брати готові "рецепти" і бути користувачем Рун, так би мовити, споживачем.

А, бо ти творець себе, і ти керуєш собою і своїм життям, або тобою керують і використовують...

РОБИ ВИБІР!

НАСТАВ ЧАС!

ЩОБ ПОТІМ НЕ ЖАЛІТИ!