Магічні ритми рівноваги

„Мистецтво воїна полягає у збереженні рівноваги
між жахом бути людиною та дивом бути людиною.“

Карлос Кастанеда

Рівновага основний принцип у магії без нього маг звалюється в одну з крайнощів. Це як канатоходець, що йде без страховки, над прірвою постійно ловить рівновагу, він рухається всім своїм єством уловлюючи рівновагу. Якби кожен маг зміг перейнятися цим станом, можливо менше було б таких неправильних розумінь у людей про магію.

Але не про це сьогодні хотілося б розповісти, хоч це стосується рівноваги. Коли говориш про рівновагу в магії, всі мовчки кивають головою з таким розумінням, але в повітрі повисає німе питання, А ЯК ЦЕ, саме, як це. Про це ніхто не питає, всі знають, але мовчать. Мабуть, розуміння є як би, а от слів не вистачає. Та й механізм не відстежений, теж як би. Так ось пропоную розібратися, як працює механізм рівноваги в магії.

В основі магічного балансування, що гіроскопічне шукає рівновагу, лежать чотири принципи рівноваги, що регулюють проходження шляху в магії:сприйняття, бачення, реальність, прийняття. Жоден із принципів може бути головним чи основним, але у певних станах мага одна їх стає провідними, чи визначальною стійкістю рівноваги.

Балансування цих принципів стає векторно врівноважуючим, а саме сприйняття балансує реальність, бачення балансує прийняття. Крім цього балансування може бути в іншому варіанті, де сприйняття балансує бачення, а відповідно реальність — прийняття. Ця відмінність властива чоловічому та жіночому початку. Ці векторні баланси можуть бути відносно один одного взаємно перпендикулярні, розташовуючись вертикально або горизонтально щодо один одного в різних балансуючих протилежностях. (Див малюнок).

Здається складна схема, але давайте поступово розберемося і виведемо загальні визначення єдиного розуміння структури, яку ми назвемо “гіроскопом мага” чи магічними ритмами рівноваги. Також ми розберемося як це працює і домовимося про введення нових термінів та понять. Це нам дасть можливість не просто зрозуміти, але й досліджувати та застосовувати це на практиці для утримання більш стійкої рівноваги свідомості мага.

І так спершу приймемо єдину термінологію, що ми прийматимемо за основу, використовуючи деякі слова асоціації, щоб розібратися в теорії магічних ритмів рівноваги.

  Бачення це спосіб зчитувати зміщеною увагою буддхіальні ритми з допомогою асоціативних візуальних образів, зрозумілих розуму.

У цьому випадку не слід плутати візію з баченням. Корінь слова бачити є ключовим для цього поняття. Постає питання, що бачити, природно не природними очима, а “третім оком”. Бачити можна, лише за умови довіри розуму тим картинкам, які наш розум здатний перекласти на зрозумілу асоціацію. Зчитування імпульсів кодованого сигналу одержуваного на мозок перекладаються нашим розумом в образні картинки підшукуючи відповідний зрозумілий образ, який був раніше впізнаний і запам'ятався як деяка зрозуміла і впізнавана асоціація. Так само бачити можна визначити як деякий шаблон або постановку проєкції, яка синхронізується з вже раніше поставленої чи ні. Різниця в тому, що синхронізація можлива лише в тому випадку, якщо наш мозок вільний від блокувань, навіть якщо нова проєкція. У магічному сенсі діє той самий принцип допустимості. Таким чином при новій проєкції дається позначення та ідентифікується нова асоціація та відбувається розширення буддхіального бачення.

Реальність це побудова матеріального світу нашим розумом, під зрозумілі поєднання каузальних чи причинно-наслідкових чинників зрозумілої картини світу.

Як би ми не намагалися побачити реальність іншого порядку, поки ми не набудемо досвіду існуючого, ми не можемо навіть допустити можливості іншої реальності, що виходить за межу нашого досвіду. Реальність розбудовується тільки та, яка нам відома і варіанти неможливості, що виходять за межу, як наслідок вибивають кордон або стелю в область відсутності цієї реальності. Не дивно, що без належної підготовки наш мозок, щоб не померти, зводить нас з лінії прийнятої реальності. Так ось реальність має межі тільки через наші переконання, все інше або припиняє існувати або визначається нашим розумом як небезпека створюючи гормональний викид, що відчувається як страх, паніка та інше. Тому маг діє все за тим же принципом допустимості у своїх дослідженнях, щоб не опиниться поза реальністю свого досвіду. Зсув реальності слід робити поступово без різких стрибків і перепадів, набуваючи досвіду нових картин світу, розсуваючи грані реальності, у своїй не втрачаючи орієнтир граней “нормальності”.

Сприйняття це здатність розуму, розширено сприймати імпульси цього світу, як ментальні ритми накладаючи їх один на одного, як повніші описи асоціативного мислення.

Тут прошу не плутати із попередніми поняттями, будьте уважні це дуже важливий аспект, без якого буде складно зрозуміти решту. Сприйняття має верхня та нижня межа. Верхня межа, слід розуміти відносячи до слова сприйняття або сприймати, як прототип або заміна, або зміна, приймати приналежність з'єднання, чи єднання. Таким чином можна дати наступну характеристику верхньої межі сприйняття, зміна власності наявних даних замість застарілих. Нижня межа сприйняття не робить заміну нових на старі, а виключно створює аналоги, розширюючи лише базові асоціації. Маг же сприймає обидві межі, здійснюючи між ними стрибки, залежно від потреби наповнення та розширення асоціативного ряду. Важливий момент при цьому зберігаючи рухливість, щоб не залипнути на одній із меж, бо це таїть у собі непомітну небезпеку надовго залипнути на одній із меж сприйняття. У більшості випадків нижня межа сприйняття зводиться до гри розуму в інтерпретацію одного і того ж феномена, не розширюючи його асоціативні значення, В той самий час верхня межа дає лише наповнення новизною, не розширюючи смислове поле. Тому сприйняття часом зводиться до елементарного і примітивного реагування, що зрештою нівелює саме сприйняття, рівня накопичення вражень, які з магом можуть зіграти злий жарт, виливання через край у беземоційний ступор і втрату інтересу до самого процесу сприйняття самого життя. Про наслідки ми можемо тільки здогадуватися, коли все те, що було напрацьовано, зливається у просте зациклювання і в кінцевому підсумку зупинці на шляху розвитку. Тому сприйняття один з найважливіших механізмів, що наповнює фарбами життя мага в його шляху. Маг просто повинен заради себе самого діяти з принципу пропускання потоків сприйняття, затримуючи в собі тільки те, що розширює його сприйняття, а отже реальність і видіння.