Розділ другий

– Можеш не ховатися, – кажу демонові, коли Моргана пішла, залишивши мене в тренувальній.

– Як ти дізналася, що я тут? – запитав шпигун, виходячи зі свого укриття. – Тим паче, ти більшу частину часу стояла до мене спиною.

– Вважай це за надзвичайну інтуїцію.

– Але ж справа не в ній.

– Чому ти тут?

– Ти виглядала наляканою, коли йшла від мене.

– Не бреши.

На жаль, таке почуття як страх давно вже забуте. Страшно було спочатку, коли після світла фар вантажівки я побачила новонародженого брата і втомлену після пологів прекрасну Моргану. Її краса заворожувала настільки, що я навіть не відразу помітила одну цікаву річ, але згодом навіть якось надто швидко прийняла той факт, що я переродилася, але зберегла спогади з минулого життя.

– Це правда, що ти наполовину людина?

– А ти як вважаєш?

– Не знаю. Не бачу в тобі нічого, що на це вказувало б.

– То ти вже намагався знайти мою душу? Кумедно. Успіхів в пошуках.

– Чому в тебе немає сутності феї?

– Краще не став запитань, відповіді на які краще не знати.

– І що ж у цьому може бути такого небезпечного?

Я посміхнулася та нічого йому не відповіла. Це все демонічні фокуси? Щось я з ним заговорилася, хоча одкровення – не моє улюблене заняття. Трясця, ще трохи накопичити сил – і матиму можливість втекти від його допиту. Не подобається мені те, як легко з ним розмовляти.

– Тобі допомогти?

– Навіщо?

– Тебе так віддубасили…

– Я не така слабка.

– Слабка? Дивні у тебе уявлення про слабкість. Якби мене так дресирували, я вже давно здався б. До речі, про що ви говорили?

– Ти надто допитливий для демона, Салеме. Будь обережний і не копайся в чужих вигрібних ямах.

– Я, на твою думку, людина, щоб таким займатися?

– Не знаю. Все можливо.

– Це наклеп?

– Я б радила поквапитися, бо вже незабаром має прийти Оберон, а він ще не знає про нового сусіда. Удачі у розподілі територій. Триматиму за тебе кулачки, щоб він не виставив тебе жити в коридор, бо там тебе швидко знайдуть спритні рученята феєчок.

– Гей! Куди ти тікаєш? Зачекай мене!

– Вибач, далі сам. Співмешканці мені не потрібні, а тим більше чоловіки.

– Скажи бодай, як повернуться до кімнати.

– Так само, як ти звідти прийшов сюди.

– Але ж я йшов за тобою.

– Вибач, цього разу цей фокус не допоможе. Всього найкращого!

На мій подив, демон врешті-решт відстав і далі не переслідував мене. Погано, що він щось винюхує. Знати б що саме… Якщо це не нашкодить мені і Оберону, я навіть згодна допомогти. До Моргани, на жаль, я теплих сімейних почуттів не відчуваю.

Дійшовши до кімнати, в першу чергу вирушила у ванну, знімаючи одяг по дорозі. Шкіра пекла, м'язи боліли, сил зовсім не лишилося. Холодний кахель трохи полегшував хворобливі відчуття в зоні стоп, шкода він не зцілить всі ці рани. Величезний синець на плечі, кров, що витікає з порізів, знову роздроблені кістки... Упевнена, що Королева фей і не підозрює про побічний ефект її магії. Так сталося, що чорна магія фей діє на мене короткочасно, після чого все повертається до первісного стану.

Доторкнувшись до синця під правою груддю, я видала тихий болісний стогін. У такі моменти, а точніше після кожного такого тренування, мені хочеться померти, щоб не мучиться. Якби від мого існування не залежало так багато істот, можливо мені не потрібно було б постійно лікувати себе, та ось не склалася доля.

– Сільвестро! – почула крики мого брата.

Потрібно поквапиться, якщо не хочу бути викритою. Закликаю магію на кінчики пальців і обережно торкаюся найболючіших місць. Відчуття тканин, що зростаються від дії магії природи, і в порівняння з чорною магією не йде. На відміну від неї, сила природи робить свою справу швидко і безболісно, але не думаю, що Моргані потрібно знати про мої справжні здібності.

– Сільвестро, де ж ти, жуче-шкіднику?! – пролунало вже десь зовсім близько.

Як раз вчасно. Лікування завершено, та ось одяг весь у кімнаті. Гаразд, обмотаюсь рушником, не вперше йому мене в такому вигляді знаходити.

– Чого ти кричиш як ненормальний? Я тут, – виходжу з ванної кімнати, встигнувши трохи намочити голову.

– Ти, малеча пуза… Тебе знову ці метелики-переростки дістають?

– З чого ти це взяв?

– Таке відчуття, ніби тобі на голову неповне відро води вилило.

– Я тільки збиралася голову помити, – поясню братові, йоржаючи своє волосся і помічаючи ще одного гостя.

А він точно демон? Вони спокусники ще ті, теоретично виду оголеного тіла не соромляться, а в рушнику – тим паче. Або через що ще брюнет міг почервоніти?

– Точно?

– Точно. Тому, любий братику, забирай свого сусіда і нумо обидва з моєї кімнати у темпі вальсу.

– До речі, про сусіда!

– Якщо є питання з цього, звертайся до Моргани. Її наказ.

Від згадки імені матері фей прикусив язика, гнівно глянув на демона, який продовжував дивитись у підлогу.

– Ще щось?

– Ні, – буркнув Оберон і підхопив Салема за руку. –Нумо, ходімо, сусіде мій небажаний. Нема чого на мою сестру так витріщатися.

– Але я не…

– Мовчи, демоне. Моя сестра не твого рівня. Не тішся, що Моргана приставила її до тебе як доглядачку.

Так само притримуючи рушник я спостерігала як ці двоє йдуть, забираючи всю напругу. Блаженна самотність і вельми бажаний спокій… чому вони не можуть бути моїми вірними супутниками?

У вікні помічаю бурю, що насувається. Мабуть, мама чимось не задоволена. Можу припустити, що це пов'язане з її домовленістю. Угода з демонами йде не так гладко?

З іронічною посмішкою я лягла на ліжко і заплющила очі, прислухаючись до звуків грому. Загострений слух вловив момент, як перша крапля дощу впала на знесилену землю. Навіть на острові вічної весни плодючому ґрунту потрібен відпочинок та дощ. Шкода, що феї цього не розуміють. Підтримуючи той самий клімат, вони лише виснажують місцеві землі. На жаль, коли сили острова зживуть своє, крилаті тварюки просто влаштуються в іншому місці.