Розділ перший

Чисте небо, лагідне сонечко, квітучі дерева в країні вічної весни – про таке я навіть не мріяла. Життя офісного планктону з душею садівника складне. Напевно, навіть добре, що воно закінчене.

– Сільвестро, ти мене слухаєш?

Ліниво розплющую одне око і посміхаюся братові, що вже хвилин п'ятнадцять умовляє мене підкоритися наказу матері і з'явиться біля Дерева. І що ж там такого важливого станеться? Я просто впевнена, що вона або знову звинувачуватиме мене за невиконане завдання, або дасть нове. Для Уни вона надто передбачувана.

– Обероне, розслабся, зроби глибокий вдих, приляг поруч.

– Та як ти можеш? – істерив братик. – Вона ж Королева фей!

– Ти думаєш, моя поведінка здивує саму Уну Моргану? Навпаки, буде дивно, якщо я прийду за першим її покликом. Та й тренування витримки та терпіння піде її на користь.

– Сільво, ти не просто її підлегла, ти донька самої Уни!

– Та нумо тобі, ми з тобою феї тільки наполовину, отож-бо не зобов'язані беззаперечно слухатися її наказів.

– Сільвестро!

– Та гаразд, гаразд, ходімо, панікере.

Схопившись за руку єдиного в усьому світі фея чоловічої статі, я піднялася з прохолодної землі і поправила одяг – такий же не типовий для місцевих, як і самі діти Моргани. Та щоб хтось із фей носив прості білі сукні та м'які вишиті корсети? Ніколи! Ці дами надають перевагу яскравим, строкатим та блискучим сукням з пишними спідницями до коліна, старші феї – до підлоги.

Оберон мало не біжить, тягнучи мене як на буксирі, я ж намагаюся йти повільним і спокійним кроком. Після всього, що було, Моргана мені не страшна, але тобі не слід знати про це, мій дорогий брате-близнюк. Хоча ми скоріше двійнята, адже зовнішні дані у нас зовсім різні – у нього чорне волосся з синім відблиском і блакитні очі, а у мене – медові кучері та зелені очі.

Як одного разу проговорилася мати, я, на відміну від брата, не лише характером не вийшла, а й зовні пішла в батька. Так, пригоди на одну ніч обернулися для могутньої Уни двома дітьми від ненависного чоловіка.

– Це вона! Це вона! – шепотілися юні феєчки, що бачили мене від сили рази зо два. Старше покоління назвало б їх щасливицями й радило б надалі уникати зустрічей зі мною.

До речі, про них! Чарівні крилаті створіння старшого віку не звертали увагу на самовільну напівкровку, їх погляд притягував незрівнянний фей – єдиний чоловік на цьому острові. Наївні красуні постійно пускали слини на Оберона і шукали будь-яку можливість догодити королеві. Хто знає, може саме їх шановна Моргана обере у якості наложниці принца фей, а якщо сильно пощастить, то й взагалі дружиною можна стати.

Крилатий самець підморгнув найближчим млосним поглядам, через що дівчата мало не знепритомніли від радощів. А чого ще чекати від дівчат, які за своє життя бачили лише одного чоловіка? Чого приховувати, в цьому житті і мені, крім брата, чоловіки не зустрічалися.

– Мої любі метелики, – звернула на себе увагу наша мати, помітивши краєм ока нас з Обероном. – Доля благоволіє нам, адже з сьогоднішнього дня між Академією Весни та Академією Спокус починається тісна взаємодія.

Ой, а як вона радіє... Звичайно, потоваришувала ж із ватажком демонів. Тепер феї та демони стануть ще небезпечнішими для людей та їх циклу переродження. Обмін знаннями між збирачами душ призведе до вдосконалення методів спокуси, спокуси стануть більшими, а сили їм протистояти – меньшими. І не один ж рік пішов на їхні переговори.

– Дозвольте вам представити наочний результат нашого союзу з демонами – спокусливий, амбітній та відомий красень – Салем! – ніби почувши своє ім'я, з вогняного порталу вийшов брюнет, що не зовсім схожий на гарячого самця. Демон швидше нагадував ледаря або ж відстороненого хлопця з романів для дівчаток-підлітків. – З сьогоднішнього дня цей юнак навчатиметься разом з вами, мої чарівні метелики.

Від хвилі вересків я мало не оглухла. Ще б! Їхній другий чоловік, відносини з яким не заборонені.

– Ну що, братику, тепер у тебе є конкурент, – хіхікнула і легенько вдарила Оберона ліктем у живіт.

– Багато чого захотіла, Сільво.

– Впевнений?

– По-перше, я в багато разів красивіший, не кажучи вже про харизму, а по-друге, мати вже знайшла йому пару.

– Невже? І хто це?

– Мої улюблені метелики, я розумію ваше захоплення і збудження, але обставини змушують продовжити. Відтепер Салем разом з вами ходитиме на заняття, так само отримуватиме оцінки та виконуватиме завдання. – Моргана замовкла, тримаючи напружену інтригу. Не скажу, що мені страшно, але її задоволений і хитрий вигляд насторожував. Тут справа вже точно не у вдалій угоді. – Допомагайте йому, але знайомство нашого студента з нашими землями та адаптацію до навчального процесу проведе… Сільвестра!

– Тільки не кажи, що вона хоче мене з ним звести, – невдоволено й ледь чутно сказала братові.

– Не буду, ти сама це зробила. І зроби простіше обличчя, тебе вже не відправляють по людські душі.

Але ж паршивець не знає, яку ціну я заплатила за свою вимогу... Втім, знати йому про це не обов'язково. Якби це було потрібно, то який був сенс терпіти все це, постійно ховати докази та затикати роти тим, хто знає ситуацію?

– Мила, не соромся, підійди до нас.

Феї розступилися, формуючи коридор для проходу. Дівчата дивилися із заздрістю, хтось гриз нігті, але ніхто не наважувався виступити проти слів Уни. Труси! Але ж умовте ви мою матір – я б без зайвих слів віддала вам цього красеня. Впускаєте своє щастя, метелики-переростки, а його треба брати за х... хвіст. Такий облізлий, що чимось нагадує мишачий, з пікоподібним закінченням. Фе!

– Вже йду, моя королева, вже мчуся на крилах наснаги! – не приховуючи сарказму я йшла до шаленого повільним і дратівливим кроком, що іскри в очах "великої і могутньої" прямо вилітали. Якби вона мала таку можливість, вона б у цю ж секунду покарала мене, як робить це зазвичай. Ну давай, матінко, давай, зруйнуй свій ласкавий образ доброї, терплячої та милостивої Уни. Повір, це мені буде тільки на руку, особливо якщо наважуся на одну справу.