Розділ 8. Частина 2. Пекло не спить.

Січень у маєтку Сапеги перетворився на період затишшя перед великою бурею. Після різдвяного перемир'я Діана стала помітно спокійнішою, ніби люта фурія всередині неї, втомившись боротися з гравітацією та печією, нарешті склала зброю. Проблеми були, вони нікуди не поділися, але тепер Діана змирилася з їхньою наявністю. Вона вже не ричала з приводу й без, тепер вона більше походила на черницю, яка склала обітницю мовчання. На зміну гніву прийшла монументальна неповороткість і відсторонене мовчання.

Йшов тридцять сьомий тиждень. Живіт Діани став настільки величезним, що вона більше не ходила, а велично й вкрай обережно «перекочувалася» з кімнати в кімнату. Вона нагадувала собі великий, дуже крихкий корабель, що потрапив у штиль. Будь-який необережний рух змушував її завмирати, ловлячи ротом повітря, поки плід усередині — важкий і щільний, як ядро планети — вибирав собі нове, трохи зручніше положення.

— Дімо, я застрягла! — пролунав приглушений голос із майбутньої дитячої.

Дмитро, який тепер проводив удома майже весь час, керуючи імперією через свої канали зв'язку, тут же з'явився в дверях. Він застав дружину у вельми специфічній позі: Діана намагалася дотягнутися до нижньої полиці комода, але живіт, що виступав уперед, як таран, позбавив її можливості навіть зігнути коліна. Вона стояла, упершись руками в боки, розчервоніла й важко сапучи.

— Я не можу піднятися, — пробурчала вона, гнівно дивлячись на стопку білосніжних сорочечок. — Я офіційно оголошую себе нерухомим майном. Перепиши мене в кадастровий реєстр, Сапего.

Дмитро не став сміятися — з одного боку, йому було вельми приємно чути її голос, який тепер лунав із її уст досить рідко, а з іншого — він знав, що навіть зараз іскра її роздратування може перетворитися на пожежу. Він мовчки підійшов, обхопив її за талію, допомагаючи випростатися, і посадив у м'яке крісло-гойдалку.

— Гніздування — процес небезпечний, — м'яко зауважив він, присідаючи біля її ніг і відкриваючи чергову коробку з речами. — Особливо якщо гніздишся на пізніх термінах.

Розпочався процес, який Дмитро перетворив на повноцінну штабну операцію. Діана була одержима бажанням підготувати все сама. Минулого разу вона була не в змозі влаштувати дитячу для Світланки, оскільки була прикута до ліжка. Цього разу вона такої описки не припуститься.

— Отже, — Дмитро розклав перед нею на килимі зразки тканин. — Пункт номер один: пелюшки. Які подобаються? Є легкі, ситцеві, муслінові та бамбукові. Теплі з фланелі, байкові та трикотаж.

Діана надула щоки, задумливо торкаючись тканин.

— Давай усього потроху, які кращі — розберуся по ходу справи, головне, щоб колір... нейтральний був. Жодних кричущих відтінків, вона й так занадто емоційна.

— Прийнято, — Дмитро зробив помітку в блокноті. — Пункт номер два: освітлення в дитячій. Я розпорядився замінити всі стандартні лампи на спектральні. Це має заспокоювати її нервову систему в перші місяці. Дуже сподіваюся, вона не буде такою ж неспокійною, як Світланка.

Спостерігати за ними збоку було дивно. Негласний король країни, чоловік, чиє слово змінювало долі цілих галузей, із найсерйознішим виглядом обговорював м'якість бортиків для ліжечка та гіпоалергенність присипки. Для нього це не було рутиною — це було стратегічне планування безпеки. Який сенс у нерушимій державі, якщо в дитячій немає спокою?

— Ти занадто старанний, — Діана ласкаво торкнулася його голови, коли він учергове затіяв суперечку про якість швів на чепчиках. — Вона ще не народилася, а ти вже вибудував їй логістичну імперію всередині дитячої.

— Я просто не хочу, щоб їй було на що скаржитися, — Дмитро підняв на неї погляд, і Діана побачила в його очах глибоку, затаєну ніжність. — Якщо вона відчує, що світ до неї розташований, їй не захочеться зайвий раз вередувати й висмикувати тобі нерви по волосині. Вона вже й так добряче над тобою постаралася.

Діана зітхнула, притискаючи долоні до живота. Плід усередині згідно й важко поворухнувся, схвалюючи план батька. Січень повільно танув, наближаючи їх до моменту, коли ці ідеально розкладені пелюшки дійсно знадобляться, і Діана, незважаючи на свою неповороткість, відчувала дивну гордість. Вона більше не боялася. Вона просто готувалася прийняти свою долю в найкращому з можливих світів — у світі, який Дмитро збудував спеціально для неї.

До кінця січня атмосфера в маєтку почала невловимо змінюватися. Холод за вікном став колючим, а тиша всередині дому — занадто щільною. Діана, чиї рухи тепер були обмежені кріслом у малій вітальні або ліжком, першою відчула цей зсув. Плід усередині неї, який після Різдва поводився як старанний учень, раптом змінив тактику. Дитина більше не штовхала шлунок і не вимагала їжі. Вона слухала. Діана відчувала це як дивне оніміння в ділянці живота: сутність ніби сфокусувала всю свою увагу на зовнішньому світі, перетворившись на живий локатор.

Світланка теж змінилася. Вона більше не бігала в оранжерею до Аріель і не просила тата поиграти в штурманів. Дівчинка годинами сиділа на підлозі біля ніг Діани, але її олівці тепер вибирали тільки два кольори: чорний і глибокий, брудний фіолетовий.

— Светику, чому ти не малюєш квіти? — тихо спитала Діана, дивлячись на черговий аркуш ватману. — Скоро весна, ти ж так на неї чекала.

Світланка не підняла голови. Її рука рухалася рвано, заштриховуючи простір навколо тонкої лінії, що позначала паркан маєтку.