Розділ 9. Частина 3. Фінансові бої.

Дмитро не став чекати, поки отрута від візиту «чорного посланця» осяде в стінах його дому. Щойно Світлана поїхала до школи, він попрямував прямісінько до Тронної Вежі. Оновлений нічною трансформацією організм більше не гудів від утоми — він вібрував від крижаної, сконцентрованої енергії. Увійшовши до кабінету, він навіть не сів у крісло. Вадим і група провідних аналітиків уже чекали на нього.

— Вадиме, мені здається, пропозиція Ліліт про «партнерство» була не просто блефом, — почав Дмитро, і його голос звучав як удар клинка об плаху. — Це була дорожня карта. Вони відкрили мені свої наміри, думаючи, що я засліпну від блиску їхнього золота.

Він підійшов до панорамного екрана, на якому мерехтіли графіки світових ринків. Тепер він бачив не просто цифри, а саму структуру грошових потоків.

— Подивіться сюди, — він указав на серію підозрілих транзакцій у західних портах, які ще вчора здавалися хаотичною атакою сусіда. — Це не просто мита. Це спроба Ліліт легалізувати свої «чорні» активи через наші канали. Вони запропонували мені злиття, тому що їхні власні структури починають «фонити» в людському світі. Їм потрібна моя охайність, щоб заховати свій бруд.

Він обернувся до аналітиків, і ті мимоволі відсахнулися — погляд шефа був проникливим, немов він препарував їхні думки.

— Щодо жнив. Давайте не будемо захищати порти. Навпаки — відкрийте шлюзи. Дозвольте їм влити туди стільки капіталу, скільки вони захочуть.

— Але це ж фактично здача активів! — подав голос один із фінансистів.

— Ні, — Дмитро хижо усміхнувся. — Це наживка. Щойно їхні гроші змішаються з нашими, я використаю їхню ж «чорну мітку», щоб підсвітити всю їхню мережу. Вона сама дала мені ключ, коли прислала того піжона в костюмі. Тепер я знаю «підпис» їхнього капіталу. — Він провів кілька складних комбінацій по клавіатурі, і на екрані почали підсвічуватися вузли зв'язку — банки, офшори, інвестиційні фонди. Тепер вони не були приховані: від кожного з них тягнувся ледь помітний «чорний димок», точно такий самий, як аура посланця біля воріт. — Далі: щойно ми їх вичислимо, ми їх заблокуємо. — Вадим, що стояв у тіні, схвально кивнув головою. Він бачив, що шеф перестав бути «машиною на підзарядці». У ньому прокинувся мисливець, який використовує силу ворога проти нього самого. — І третє, — Дмитро знизив голос до шепоту, від якого по спинах аналітиків пробіг холодок. — Усі рахунки, позначені цим «чорним світлом» — не просто заблокувати в один момент, щойно я дам команду. Ми не просто заберемо їхні гроші. Ми випалимо їхніх агентів у людському світі. Кожен, хто взяв золото Ліліт, має прокинутися банкрутом. Або не прокинутися зовсім. — Дмитро підійшов до вікна, дивлячись на місто. Він відчував, як всередині нього пульсує та сама «широта», про яку говорила Діана. Він більше не просто оборонявся. Він почав глобальну партію, де ставкою було виживання його сім'ї. — Ліліт думає, що моя людяність — це слабкість, — вимовив він, дивлячись на своє відображення в склі. — Але вона не розуміє: людина, якій є що захищати — непереможна. — Він стояв біля інтерактивної карти, спостерігаючи, як цифровими артеріями світу починають рухатися величезні масиви даних. — Вони думають, що розумніші за нас, — Сапега вказав на потік інвестицій, що йшов через сінгапурський хедж-фонд. — Ліліт упевнена, що я так сильно боюся обвалення своїх західних портів, що дозволю цьому «рятівному» капіталу увійти в систему. Вона вважає, що ці гроші стануть якорем, який утримає мене від удару у відповідь. — Чоловік стиснув кулак, і на екрані одна з яскравих ліній транзакцій раптово забарвилася в криваво-червоний колір. — Щойно вони торкнуться наших рахунків, вони перестануть бути її силою. Вони стануть її заручниками. — Він підійшов до вікна. — Це не мирний договір. Це абордажний бій в океані цифр. І Ліліт щойно сама перекинула містки на мій корабель.

Дмитро стояв у центрі операційного залу Тронної Вежі. Навколо нього на десятки метрів розтягнулися робочі місця аналітиків, але зараз тут панувала протиприродна тиша. Усі очі були прикуті до центрального монітора, де пульсувала карта глобальних транзакцій.

— Час? — коротко кинув Дмитро.

— Хвилина до закриття азіатських бірж, — відгукнувся Вадим, не відриваючи погляду від планшета. — Капітал зайшов повністю. Ліліт не скупилася: тридцять мільярдів розподілені по дев'яти підставних фондах. Вони вже почали процес «злиття» з нашими портовими активами.

Дмитро бачив це інакше. Для його оновленого зору ці тридцять мільярдів виглядали як чорна пліснява, що стрімко розповзається золотими жилами його імперії. Ліліт була впевнена, що він не наважиться обрубати ці зв'язки, тому що вони вже проросли в його життєво важливі органи.

— П'ять секунд... три... дві... — голос аналітика зірвався від напруги.

— Закрити заслінку, — негучно вимовив Дмитро.

Його палець не натискав на кнопку — це зробив головний трейдер, — але в ефірному плані Дмитро сам завдав цього удару. Він сконцентрував усю свою волю, проєктуючи її через систему безпеки Вежі.

У ту ж секунду карта на екрані спалахнула червоним.

— Є! — видихнув Вадим. — Усі дев'ять фондів заблоковані. Протокол 11-S «Боротьба з фінансуванням міжнародного тероризму» активовано.

— Доповідайте, — Дмитро схрестив руки на грудях, дивлячись, як чорні лінії транзакцій Ліліт замирають і починають бліднути, затиснуті в лещата легальних блокувань.

— Ми направили повідомлення в усі міжнародні регулятори, — швидко заговорив старший аналітик. — Підстава: виявлено зв'язок між кінцевими бенефіціарами цих фондів і радикальними угрупованнями в сірій зоні. Активи заморожені до повного аудиту. За законом це... мінімум три роки розглядів.