Розділ 5. Частина 3. Кристали для захисту.

Коли двері за посланцем зачинилися, до кабінету тихо увійшла Діана. Вона стояла в дверях, бліда, але рішуча. Вона чула все.

— Ти справді думаєш, що фільтрація спрацює, Дімо? — тихо запитала вона. — Пекло не посилає в натовпі демонів з рогами. Вони посилають ідеї. Думки. Як ти відфільтруєш думку?

Дмитро підійшов до неї і обережно взяв її обличчя у свої долоні. Його пальці все ще були холодними після розмови.

— Я не зможу. Але ти — зможеш. Твоя Благодать у детекторах на КПП працюватиме як лакмусовий папірець. Людина може брехати словами, але вона не може приховати гниль у своїй суті від твоєї Благодаті.

Діана заплющила очі, притулившись чолом до його грудей.

— Значить, ти знову хочеш, щоб я вирішувала, кому жити, а кому — ні? Знову, Дімо? Після того, як ти сам попросив мене піти в тінь?

— Ні. Просто створи своєю Благодаттю річ, яка зможе визначати, хто чистий, а хто заражений. Помістимо її, наприклад, у кварцові кулі, через які ти колись пропускала Благодать для вимірювання на осцилографі. Вони реагуватимуть на заразу. Тобі не потрібно нічого вирішувати і тим більше виходити з тіні. Ти рятуватимеш тих, кого ще можна врятувати. Решту зробить «миротворча» армія сусіда. Вони вже почали Жнива. Наше завдання — не дати їм зібрати весь урожай. Потрібно зайнятися цим якнайшвидше. Вже завтра відкриються перші ворота. Кристали потрібно доставити туди вчасно. Я вже зробив замовлення, скоро привезуть.

У Тронній вежі через закритий канал зв’язку зібралася Рада Старійшин нефілімів. Їхні голограми мерехтіли в повітрі, і на їхніх обличчях застиг незвичний страх.

— Сапега, ти не можеш просто спостерігати! — гримів голос одного зі старійшин, який курирував енергетику. — Ми відчуваємо еманації з південного сходу. Це не людський бунт. Там пахне сіркою і старим згарищем Пекла. Вони проривають тонкі структури реальності! Якщо південь впаде, їхні легіони отримають плацдарм прямо у нас під боком!

— Ви пропонуєте мені вдарити по мирних містах, щоб випалити заразу? — Дмитро обвів поглядом проекції. — Це саме те, чого чекає Пекло. Щойно ми проллємо кров невинних, ми станемо такими ж, як вони. Ми втратимо право на це небо.

— Але що робити? — прошепотів найстаріший нефілім. — Зараза поширюється через соціальні мережі, через гасла, через ненависть. Це інформаційна чума.

Дмитро на мить замовк, згадуючи вчорашній «подвиг» Діани в університетській мережі.

— У нас є зброя, про яку Пекло забуло, — тихо сказав він. — Вони думають, що ми воюватимемо мечами і силою. Але ми вдаримо там, де вони на нас не чекають.

До полудня до чорного входу маєтку під’їхала крита вантажівка з особистого автопарку Сапеги. Під суворим наглядом охорони в будинок почали заносити важкі дерев’яні ящики, оббиті м’якою повстю. Всередині, у спеціальних ложементах, спочивали десятки ідеально відполірованих куль із найчистішого гірського кварцу.

Дмитро особисто відкрив перший ящик, витягаючи прозору сферу розміром із великий грейпфрут. Кварц холодно блиснув у променях липневого сонця.

— Твої інструменти прибули, Діано, — він подивився на дружину, яка вже підготувала робочий стіл у центрі оранжереї.

Діана підійшла до ряду виставлених сфер. Вона знала фізику цього процесу: кварц ідеально утримує високочастотні коливання. Їй потрібно було створити не просто фільтр, а «зліпок», макет чистої людської душі, і протиставити його тій гнилі, що розносило Пекло.

Вона поклала долоні на дві перші сфери. Дмитро відійшов на крок, даючи їй простір. В оранжереї миттєво стало тихіше — навіть птахи в саду за вікном змовкли, відчувши пробудження ІзунЕль.

— Спробую накачати не просто силою, — тихо промовила вона, заплющуючи очі. — А налаштувати їх на базовий код життя. Радість, співчуття, навіть звичайний людський страх, чесність — це чисті частоти.

Сяйво, що виходило від рук Діани, не було сліпучим. Воно було м’яким, сріблясто-білим, як місячне світло. Благодать втікала в кварц, змушуючи кристалічну решітку вібрувати. Сфери почали видавати ледь вловимий гул, схожий на спів далекого церковного хору.

— Ну, як на мене, непогано, — прошепотіла Діана. Всередині куль почали формуватися невидимі оку вихори. — Я задала алгоритм: якщо до кристала підійде людина, чиє серце чисте або просто налякане, куля залишиться прозорою, пропускаючи її крізь ворота. Але якщо в полі дії опиниться той, чия свідомість переписана «інструкторами» Пекла, чия душа замінена на вірус люті — кварц має зреагувати миттєво. Він спалахне багряним, — пояснила вона чоловікові, не розриваючи контакту. — Це буде резонанс. Їхня внутрішня Темрява сама змусить кристал кричати про їхню присутність. Їм не допоможе жодне маскування.

Дмитро спостерігав, як одна сфера за іншою наповнюється цим внутрішнім світлом. Десятки куль, вишикувані в ряди, тепер виглядали як очі божества, що чекають своєї години на кордоні. Діана працювала зосереджено, її обличчя стало майже мармуровим від напруги, але рухи залишалися точними.

— Встигнеш зарядити всі до вечора? Їх потрібно буде ще якось доставити до кордонів, — запитав він, дивлячись на її блідість. Кожна сфера забирала частинку її концентрації.

— встигну. Як розумію, у мене немає вибору, — Діана витерла піт із чола, переходячи до наступного ящика. — Якщо ці «миротворці» на півдні — дійсно те, що я бачила в мережі, то завтра на КПП вирішуватиметься не доля Громова. Там вирішуватиметься, чи залишиться людство людством.