Епілог.

Наступний ранок Діана зустріла не в обіймах страху, а в абсолютній тиші та ясності. Тіло відчувало приємну, незвичну втому, але розум працював із невиданою раніше швидкістю. Зникло те болісне внутрішнє тремтіння, що супроводжувало її весь цей час. Вона більше не була обтяжена страхом, страх відступив. Вона встала, накинула халат і, не дивлячись на диван, де лежала сумка з пів мільйоном доларів, підійшла до вікна. Там, унизу, миготіли звичайні люди, які йшли на роботу, але тепер Діана бачила їх інакше. Вона бачила загрози, можливості й, що найголовніше, вона бачила Кузнецова — тінь, яка нависла над її Центром.

Вона пожертвувала Обраним, якого не хотіла, заради Хранителя, у якого вірила, і цей вибір наділив її новою, холодною силою. Її думки повернулися до Антона. Протокол Дружби. Те, що вчора було лише прикриттям, сьогодні стало найважливішою справою. Антон з його яскравою, сонячною душею був ідеальною «нормою». Ніхто не шукатиме спільницю Сапеги в обіймах студентського театрального гуртка.

Діана взяла телефон і, ігноруючи десятки пропущених від Світлани, набрала номер куратора гуртка.

— Олено Сергіївно? Це Діана. Прошу вибачення за турботу. Сьогодні я перекажу 10 тисяч на рахунок гуртка. Це анонімне зовнішнє фінансування.

Вона скинула дзвінок, не чекаючи відповіді. Діана знала, що Антон буде в захваті й щасливий. Він буде поруч. Вона подивилася на свою руку. На ній не було руни. Але вона відчувала новий, гострий зв’язок із Дмитром. Він був далеко, б’ючись за виживання, але його сила текла в її венах.

— «Ви мій, я вас приймаю. І не даю вам права померти».

Вона повторила цю клятву як мантру. Час до травня тепер перестав бути терміном для виконання Дійства з Антоном. Він став терміном для перемоги Дмитра.

Діана вийшла з Квартири, залишивши за собою чисті простирадла, згаслі свічки й пів мільйона доларів. Тепер вона йшла до коледжу не як самотня Рівновага, а як Генерал, який щойно отримав нові накази й був готовий їх виконувати.

Коли Діана з’явилася на факультеті, вона була бездоганна, як завжди, але інакша. Світлана одразу кинулася до неї, переповнена радістю та запитаннями.

— Діано! Гроші! Десять тисяч! Це неймовірно! Ти знайшла спонсора? Антон зараз просто...

— Я вирішила питання, Світлано. Нам потрібно зосередитися на роботі, — перервала її Діана, і її голос був низьким, спокійним, але якимось відстороненим, ніби думками вона була далеко.

Світлана запнулася. Вона дивилася на подругу, і в її очах читалося не лише захоплення, а й легке здивування.

— Діано, з тобою все гаразд? Ти… виглядаєш інакше. Наче ти не спала всю ніч. Що з тобою сталося?

— Нічого не сталося. Просто у нас тепер є фінансування і термін, — відповіла Діана, не змінюючи виразу обличчя. — Передай Антону, щоб він чекав на мене в Квартирі одразу після останньої пари. І жодних затримок.

Вона пройшла повз Світлану, наче та була меблями, і попрямувала до аудиторії. Діана відчувала, як на неї дивляться, але їй було все одно. Світлана не помітила нічого, окрім холодності, що посилилася. Це було добре. Ніхто не мав побачити в ній ні страху, ні блаженства, ні тим більше тривоги. Для тих, хто її оточує, нічого в ній не повинно змінитися.

На останній парі Діана не слухала лектора. Вона обмірковувала Антона. Вчора, у момент відчайдушного, ділового акту з Дмитром, вона здобула досвід. Зникла фізична відраза, яка раніше заважала їй навіть думати про близькість. Це був побічний ефект Активації, який вона тепер могла використати. Вона зрозуміла, що Протокол Дружби має перейти на новий, складніший рівень. Абсолютна довіра Антона, його захоплення її здібностями та його наростаюча цікавість — це були ті нитки, які вона мала затягувати.

Увечері, коли вони знову сиділи в Квартирі, схилившись над сценарієм, Діана раптово відсунула папери.

— Антоне, — її голос був тихим, рівним. Він підвів очі, його руна спалахнула увагою. — Довго будеш удавати, що це тільки робота? Ти ставив запитання. Я тобі цікава, тобі не подобається, що я для тебе загадка.

Антон завмер. Він очікував, що вона повернеться до колишнього крижаного захисту.

— Так, не подобається. Хочу знати тебе краще і більше.

— Добре, — вона кивнула, наче дійшла логічного висновку. — Я не буду більше ховатися за своїми «алгоритмами». Я визнаю, що ти мені цікавий. І що твоя присутність мені приємна й необхідна.

Вона простягнула руку і, вперше не для того, щоб указати на пункт кошторису, а щоб торкнутися, злегка провела пальцями по його щоці. Це був дотик Хранителя, який вивчав свій найцінніший, але непередбачуваний артефакт.

Антон, приголомшений цією раптовою, нехарактерною ніжністю, заплющив очі. Його сонячна енергія оточила її, але Діана більше не опиралася. Вона прийняла його хаос, тому що тепер знала, як його контролювати.

— Я хочу знати, що саме ти хочеш розгадати в мені, — прошепотіла Діана, і в її очах не було ні страху, ні бажання. Тільки розрахунок. — І я готова дати тобі стільки часу, скільки тобі знадобиться.

Вона зробила перший крок у їхню нову форму стосунків, яка слугувала її ідеальним прикриттям. Протокол Дружби переріс у Протокол Романтики, і Діана була готова використати всі свої знову знайдені ресурси, щоб захистити єдиного Хранителя своєї Рівноваги — Дмитра.