Епілог.

Наступний ранок Діана зустріла не в обіймах страху, а в абсолютній тиші та ясності. Тіло відчувало приємну, незвичну втому, але розум працював з небаченою доти швидкістю. Зник той болісне, внутрішнє тремтіння, що супроводжувало її весь цей час. Вона більше не була обтяжена страхом, страх відступив. Вона встала, накинула халат і, не дивлячись на диван, де лежала сумка з півмільйоном доларів, підійшла до вікна. Там, внизу, миготіли звичайні люди, що йшли на роботу, але тепер Діана бачила їх інакше. Вона бачила загрози, можливості, і, що найголовніше, вона бачила Кузнєцова — тінь, яка нависла над її Центром.

Вона пожертвувала Обраним, якого не хотіла, заради Хранителя, в якого вірила, і цей вибір наділив її новою, холодною силою. Її думки повернулися до Антона. Протокол Дружби. Те, що вчора було лише прикриттям, сьогодні стало найважливішою справою. Антон, з його яскравою, сонячною душею, був ідеальною "нормою". Ніхто не шукатиме спадкоємицю величезної імперії, яка стала коханкою могутнього бізнесмена, в обіймах студентського театрального гуртка.

Діана взяла телефон і, ігноруючи десятки пропущених дзвінків від Свєти, набрала номер куратора гуртка.

— Олено Сергіївно? Це Діана. Прошу вибачення за занепокоєння.Сьогодні я переведу 20 тисяч на рахунок гуртка. Це анонімне зовнішнє фінансування. А ще я думаю, що наші з Антоном робочі зустрічі мать  проходитимуть щодня. Я вважаю, що для досягнення абсолютного успіху ми повинні працювати краще.

Вона скинула дзвінок, не чекаючи відповіді. Діана знала, що Антон буде захоплений і щасливий. Він буде поруч. Вона подивилася на свою руку. На ній не було руни. Але вона відчувала новий, гострий зв'язок з Дмитром. Він був далеко, борючись за виживання, але його сила текла в її жилах.

- "Ви мій, я вас приймаю. І не даю вам права померти."

Вона повторила цю клятву, як мантру. Час до травня тепер перестав бути терміном для виконання Дійства з Антоном. Він став терміном для перемоги Дмитра.

Діана вийшла з Квартири, залишивши за собою чисті простирадла, згаслі свічки та півмільйона доларів. Тепер вона йшла до коледжу не як самотня Рівновага, а як Генерал, який щойно отримав нові накази і був готовий їх виконувати.

Коли Діана з'явилася на факультеті, вона була бездоганна, як завжди, але інакша. Світлана одразу ж кинулася до неї, переповнена радістю і запитаннями.

— Діано Гроші! Двадцять тисяч! Це неймовірно! Ти знайшла спонсора? Антон зараз просто... — Я врегулювала питання, Свєто. Нам потрібно зосередитися на роботі, — перервала її Діана, і її голос був низьким, спокійним, але якийся відсторонений, наче вона розумом була десь далеко.

Світлана запнулася. Вона дивилася на подругу, і в її очах читалося не лише захоплення, а й легке здивування.

— Діано, з тобою все гаразд? Ти... виглядаєш інакше. Наче ти не спала, але стала в сто разів зібранішою. Що з тобою сталося?

— Нічого не сталося. Просто у нас тепер є фінансування і термін, — відповіла Діана, не змінюючи виразу обличчя. — Передай Антону, щоб він чекав мене в Квартирі одразу після останньої пари. І жодних затримок.

Вона пройшла повз Свєту, немов та була меблями, і попрямувала до аудиторії. Діана відчувала, як на неї дивляться, але їй було байдуже. Свєта не помітила нічого, крім посиленої холодності. Це було добре. Ніхто не повинен був побачити в ній ні страху, ні блаженства, ні, тим паче, тривоги. Для оточуючих ничого не повинно змінитися.

На останній парі Діана не слухала лектора. Вона обмірковувала Антона. Учора, в момент відчайдушного, ділового акта з Дмитром, вона набула досвіду. Зникла фізична огида, яка раніше заважала їй навіть думати про близькість. Це був побічний ефект Активації, який вона тепер могла використовувати. Вона зрозуміла, що Протокол Дружби повинен перейти на новий, більш складний рівень. Абсолютна довіра Антона, його захоплення її здібностями і його наростаюча цікавість — це були ті нитки, які вона повинна була затягувати.

Увечері, коли вони знову сиділи в Квартирі, схилившись над сценарієм, Діана раптово відсунула папери.

— Антоне, — її голос був тихим, рівним. Він підняв очі, його душа-руна спалахнула увагою. — Ми повинні перестати прикидатися, що це лише робота. Ти ставив питання. Ти говорив, що я для тебе загадка.

Антон завмер. Він очікував, що вона повернеться до колишнього крижаного захисту.

— Так, Діано. Ти для мене загадка.

— Добре, — вона кивнула, наче дійшла логічного висновку. — Я не буду більше ховатися за своїми "схемами". Я визнаю, що ти мені цікавий. І що твоя присутність мені приємна та необхідна.

Вона простягнула руку і, вперше не для того, щоб вказати на пункт кошторису, а щоб торкнутися, злегка провела пальцями по його щоці. Це був дотик Хранителя, який вивчав свій найцінніший, але непередбачуваний артефакт.

Антон, приголомшений цією раптовою, нехарактерною ніжністю, заплющив очі. Його сонячна енергія оточила її, але Діана більше не опиралася. Вона прийняла його хаос, тому що тепер знала, як його контролювати.

— Я хочу знати, що саме ти хочеш розгадати в мені, Антоне, — прошепотіла Діана, і в її очах не було ні страху, ні бажання. Тільки розрахунок. — І я готова дати тобі стільки часу, скільки тобі знадобиться.

Вона зробила перший крок у їхні нові форми стосунків, які слугували її ідеальним прикриттям. Протокол Дружби переріс у Протокол Романтики, і Діана була готова використовувати всі свої новонабуті ресурси, щоб захистити свого єдиного Хранителя своєї Рівноваги — Дмитра.