Розділ 9. Частина 3. Новорічна няня.

Мати вийшла з кімнати, перейшовши в іншу, туди де краще ловила телефонна мережа. У селищі де вони жили стільниковий зв'язок був м'яко кажучи нікудишній, для того, щоб поговорити доводилося виходити на ґанок або залазити на табурет аж під стелю, а під час грози або бурану додзвониться кудись взагалі було неможливо. Перервану розмову ніхто продовжувати не став, невдоволена відповіддю чоловіка і дочки бабця почовгала  до своєї спальні щось бубнячи собі під ніс, а дід знову прикривши очі чи то пішов у свої думи, чи то знову заснув. Діана повернулася до свого блокнота, обмірковуючи, як найкраще поговорити з матір'ю про своє майбутнє призначення, призначене Небесами. І тільки коли дідові набридло сидіти і той вирушив слідом за бабкою і в їх спальні згасло світло а мати знову взялася за свою улюблену справу Діана набралася хоробрості заговорити. Після розмови з двоюрідною сестрою та перебувала у гарному настрої і літала десь у хмарах з легкою усмішкою на губах. 

-Мам. - звернулася до жінки дочка і та не відриваючись від в'язання кивнула головою, даючи зрозуміти, що готова слухати. - Що б ти сказала, якби я завагітніла?
Спиці миттєво зупинили свій нескінченний танець із нитками застигши в руках жінки. Та побілівши від жаху миттєво вперла свій гострий погляд на дочку готуючись до  триндеця, що насувається.
-Що, ти вагітна? Який термін?
-Тихіше ти. - шикнула дівчинка з скоса поглядаючи на двері. - Не вагітна я. Чого ти розкричалася?
-Що тоді за питання такі? Тобі про це зарано думати. Вивчися, вийди заміж, потім вагітній.
-Ага, Обов'язково. - відповіла Діана заспокоюючи сполошену матір а сама подумки посміялася над нею згадуючи недавній прихід янгола. - Але уяви, що якщо?
-Немає ніяких уяви. Якщо ти залетиш, то зруйнуєш собі все своє життя. Твої плани підуть прахом. Та й розбиратися тобі доведеться із цим самій. Я на роботі цілодобово, на мені будинок, а бабка сидіти з твоїм дитям не стане. Вона тебе й на поріг не пустить. Останнє що нам ще потрібно, так це що б по селу про тебе плітки пішли, ганьби не оберемося. Ти ж не збираєшся занапастити собі молодість і всю решту життя? Адже в тебе з головою все добре? Тоді вмикай мізки, коли в ліжко з ким лягаєш. - Жінка глибоко і протяжно видихнула помотавши головою і прикривши очі ніби відганяючи погані думки. - Чому тебе це раптом так зацікавило?
Діана підготувала відповідь і що б зовсім заспокоїти мати негайно відповіла вдавано знизавши плечима.
-Так так. Моя одногрупниця у зальоті. Її предки, звичайно, в шоці, але аборт робити заборонили. - Жінка з-під окулярів дивилася на доньку, чекаючи продовження історії. - Вона виглядала дуже щасливою, каже, що дуже чекає на малюка. - Тепер Діана напоролася на все той же прикутий до неї погляд лише скептичний, в очах жінки читалася глузування.
-Це до першої безсонної ночі. Потім у неї сильно зменшиться ентузіазму.
Діана незрозуміло дивилася на матір.
-Чому? Хочеш сказати, вона перестане його любити? Через безсонну ніч?
-Жінка остаточно відклала спиці, очевидно вирішивши всерйоз поговорити з нею про те, що таке материнство.
-А вона його зараз і не любить. Це просто гормональна ейфорія – закоханість. Точно така ж як буває у хлопців та дівчат, коли вони зустрічаються. Кохання приходить пізніше. Кохання та любов - це не сюсі-пусі. Кохання - це підйоми до вічно кричучої істоти на першу його вимогу в будь-який час доби, нескінченні памперси, прання, годівля, гомняшки, сопляшки, і різного роду захворювання. Смертельна втома, відсутність вільного часу, часто-густо до того, що немає хвилини помитися та поїсти. Все це переносиш і не кидаєш, дбаєш і віддаєш самого себе. Ось це кохання. І так, не забудь, що окрім дитини, у тебе на плечах будинок, побут і чоловік, який не стане тобі чимось допомагати. Чоловік не стане біля плити і не приготує, не змінить памперс дитині, і не побіжить з ним до педіатра якщо що. Чоловіки, що в наш час, що у ваш час не вважають за потрібне ділити дітей та побут з дружинами. Вони можуть лише зробити дитину і вважають, що на цьому їхні функції закінчено. Максимум, на що можна сподіватися, так це те, що він хоча б на роботу ходити буде і добре, якщо зможе повністю забезпечити.
-А що робити це все можна лише з любовью. Без кохання, та любові не можна?
-Можна.
-Тоді, як зрозуміти, любить, не любить?
-Ніяк. Це зможе зрозуміти лише сама мати. Чому вона робить все це? Тому що любить і хоче найкращої для своєї дитини, чи просто тому, що обставини змушують.
-Примушують обставини? Які обставини можуть змушувати дівчину дбати про того, кого вона не любить, хто їй не потрібний? Вона може просто відмовитися від дитини, здати до притулку.
Жінка підвелася з дивану прямуючи до своєї спальні криво посміхаючись і легенько хитаючи головою.
-Ти Надто наївна. Все не так просто, як здається, зовсім не просто. Є речі, які тобі через вік не зрозуміти. Але подорослішавши ти зрозумієш, з часом, те, що тобі здається дивним, незрозумілим, набуде сенсу.
Жінка пішла зникнувши за дверима, таким чином даючи дочці зрозуміти, що розмова закінчена. Якоїсь особливої ​​лекції не вийшло, жінці не довелося розвинути цю тематику так, як вона розраховувала. Вона вважала за краще сподіватися на те, що її дочка уникне тих помилок у житті, які свого часу не змогла уникнути вона сама. І вона навіть подумати не могла про те, як скоро вона розчарується у своїх надіях, коли її дочка почне все розуміти.
Діана ж з розмови зрозуміла лише одне. Коли настане година здійснити доручену Небом справу, місця в цьому будинку для неї вже не буде. Незабаром їй доведеться впоратися з усім самостійно. 

Діана поїхала від матері на четвертий день після приїзду, пояснивши це тим, що вже домовилася з клієнтами посидіти з їхніми дітьми перед та на час нового року, а потім повернеться до коледжу готуватися до нового навчального року. Вона не мала багато можливостей гуляти по Столиці, тому залишок канікул вона залишила для свого культурного розвитку. Хоча на справді плани були трохи їнакші.
Напрацьована за літо клієнтура періодично напрошувалися до дівчинки у роботодавці запрошуючи посидіти з їхніми дітьми, таким чином дозволяючи їй підзаробити. У такі моменти дівчинка кидала всі свої справи і виїжджала на всі вихідні, навіть коли особливої ​​потреби в грошах не було. Відмовляти постійним клієнтам не хотілося, та й плату вони пропонували пристойну. Для неповнолітньої студентки, яка здебільшого намагається жити на стипендію, наявність лівого доходу завжди вітався. І оскільки на червоний диплом та на президентську стипендію вона ніколи не претендувала виїхати з коледжу на день раніше не виявлялося проблемою, особливо після того, як Діана попросила Дмитра назватися її батьком і той письмово відпошував дівчинку з уроків у куратора.
В основному доглядати доводилося за дітьми від півроку до семирічного віку, дітлахів по старше вона вже не брала. Після семи років вони ставали нахабними та некерованими. Цього разу їй почали надзвонювати і просити про послугу няньки за два тижні до нового року, запитів було стільки, що якось дівчинка спантеличено задумалася, чи не вимерли всі няньки в місті. Виникло відчуття, що вона єдина на всю округу нанька. Здебільшого це були матусі діточок до двох років. Більше десятка пропозицій і все у новорічні та передноворічні свята. Хтось просив доглянути за дитиною на момент підготовки до свят, хтось на момент самого свята, були й ті, хто просив нагляд після новорічної ночі, першого та другого числа. А від пропозиції постежити за дитиною цілих три дні Діана не замислюючись відмовилася. Три дні поспіль сидіти з істотою, що увесь час кричить, ще те знущання. Зрештою дівчинка прийняла лише три пропозиції домовившись з кожною з матусь про точний час та дату її появи в їхньому будинку та обумовивши час її перебування з їхнім чадом. Ці троє були такі раді, що підняли оплачувану вдвічі. На здивоване запитання: «З чого б це раптом? », Ті заявили, що через відсутність наявності няньок у новорічні свята, (бо таких розібрали ще у листопаді місяці), вони готові заплатити вдвічі більше звичайного. Так і вийшло, що тридцятого грудня з ранку Діана поїхала з будинку матері і вже ближче до обіду опинилася в першому з трьох будинків, з якими мала договір. Тут був трирічний малюк за яким потрібно було постійно наглядати і про відпочинок можна було забути навіть у ті моменти, коли той з головою пірнав у перегляд мультфільму Губки Боба, оскільки дрібний проноза у будь-який момент міг втекти з поля зору своєї доглядальнийі. Самотня матуся весь день готувала будинок до приходу гостей і, крім прикраси самого будинку, на ній лежало і готування новорічного столу, тому розвага спритного малька лягла виключно на плечі Діани. Вони були в магазинах іграшок, жінка вручила Діані значну суму грошей для того, щоб її синочок не тільки сам вибрав собі новорічні подарунки, але й весело провів день. Був дитячий майданчик, перекус у кафетерії, де малий з Діаною на пару втоптали піцу з пепероні і придавили все це кока-колою, був похід на вечірній сеанс у цирк і тільки після того, як дівчинка помітила, що хлопець сонно клює носом, вони повернулися додому. Діана не відчувала ні рук, ні ніг, ні голови, все чого вона хотіла, просто впасти на ліжко і заснути. І тільки коли дрібний закінчив свої водні процедури і господиня заколисувала його на руках тій було дозволено заснути на дивані в кімнаті разом з ним. Вона заснула майже миттєво варто їй відчути подушку. Не було ні снів, ні нічних пробуджень, ніч пролетіла, як одна мить і пробудження було таким же різким, як і засинання. Прокинулися вони обидва на світанку о шостій ранку. Хоча по правді Діана воліла б поспати довше не прокидаючись, але тут розклад сну і неспання залежало не від неї. Дитина була голодною і її слід було нагодувати тим, що її мати залишила їм на сніданок. Весь ранок малюк порався зі своїми новими іграшками і цей час дівчинка використала для того, щоб пасивно сидячи в кріслі поспостерігати за ним одним оком. І вже ближче до обіду вона відчула, що нарешті оживає. І тільки-но отримавши плату за свою працю вона тут же галопом по Європі вирушила в гості в інший будинок, де її чекала молода пара, щоб вручити їй свого шустрика, тільки не трирічного, а піврічного. Цього разу територія подорожей у Діани була дуже обмежена, тільки по території будинку, що не могло її не порадувати, оскільки гулянь їй учора вистачило до самої пенції. У цій обителі теж чекали на гостей, а тому по хаті шарудили всі, і господарі і прислуга, як їжачки туди-сюди-назад. Але й тут виявилось працювати не легше. Маленький повзунок снував по дому рачки примудряючись заповзати в найнесподіваніші місця. Найчастіше його доводилося витягувати з шаф, тому шалено подобалося копошитись в одязі дорослих і залазити в шухляди комодів розкидаючи речі. Всі шнури, шухлядки, дверцята і рослини, все до чого він міг дотягнутися не вислизало від його загрибущіх ручок, а то до чого дотягнутися не міг йому допомагали стільці і табурети. Скалолазом він був ще тим. Білий волохатий котяра незрозумілої породи не встигнувши сховати свій пухнастий хвіст пару разів з криками тікав за диван ображено облизуючи хвіст. Дівчинці раз у раз доводилося відтягувати його від довгих тюлів і штор, білосніжних скатертин. Зрештою їй це набридло і вона віднесла його до спальні накидавши навколо іграшок. Ця кімната була єдиної, де не було нічого, що б'ється, що падає з висоти, що рветься і висмикується. Той снував по кімнаті досліджуючи кожен сантиметр своєї обителі шукаючи чогось нового і не знаходячи, і тільки ближче до п'ятої вечора вгамувався і вирішив поспати. Голова гула, тіло нило, на Діану навалилася апатія. Заснути вона не могла і тому просто вирячилася в простір. А потім він прокинувся і все пішло по сотому колу, ближче до ночі в неї засмикнуло око і вона не могла дочекатися, коли він вгамується. Він заснув після опівночі і дівчинка вирішила, що їй теж слід було б відійти у світ снів, але вийшло дуже добре. За вікном вибухали феєрверки та салюти, внизу на першому поверсі святкували і веселилися. Тиша накотила тільки після третьої години ночі, тонкий слух дівчинки вловлював лише слабке дзижчання людських голосів, який нарешті подіяв на неї заспокійливо і та попливла по річці сновидінь прямо в обійми до Морфея. А о сьомій ранку прокинулося це дрібне диво і Діані довелося прокинутися разом з ним. Ранковий туалет, годівля та безперервне повзання по дитячій спальні. Діана вкотре здивувалася дитячою настирливістю та невгамовністю. Скільки енергії у цих малявок, якби вони були дорослими людьми, вони запросто могли б вагони розвантажувати. Діана розтяглася на м'якому пухнастому килимку одним оком спостерігаючи за малюком. Той снував біля неї виробляючи кульбіти то перевертаючи, то перекидаючись при цьому якось примудрявся тримати в роті свою нижню кінцівку смокчучи махрову шкарпетку. А потім він просто відрубався вхопившись за пляшечку з сумішшю і спершись об ноги дівчинки заснув притулившись до неї боком. Господарі геть-чисто відмовлялися відпускати Діану пропонуючи їй побути в них ще один день, звісно за додаткову плату. Але на неї чекав третій будинок і та отримавши свою винагороду швиденько побігла від них у дорогу.
Діана зі своїм втомленим мозком ставила лише одне питанням: - "Чому, всі багаті люди живуть розкидані по всьому місту? Невже не можна оселитися в одному місці, щоб не доводилося переїжджати з одного місця на інше з одного краю міста в інший?". У третьому будинку її чекали з нетерпінням і зустрічали, як рідну, не тільки тому, що молодим мамаші та татові хотілося нарешті гульнути і розійтися на всю котушку, при цьому не дивлячись одним оком за чадом, але й тому, що в цьому будинку вона була частим гостем, а вони були найпостійнішими клієнтами. Грачовські були її першими клієнтами і постійними більшу частину літа та осені. Добрі, щедрі і без якихось особливих заскоків, та забобонів. Непристойно багаті, але при цьому простіші за будь-яких звичайних людей. А головне те, що дворічна Аріна - мала пухляшка з круглою, як м'яч головою, щоками на плечах і чорними очима бусинками розміром з добрі п'ятаки вже не тільки впізнавала свою няньку, а й радісно тяглася до неї. А ще у неї був маленький кругленький рот з пухкими червоними губками, які в майбутньому напевно зводитимуть з розуму всіх хлопців в окрузі. На вигляд маленький, але якщо відкриється, то з легкістю поміщав у собі цілу столову ложку і пів пиріжка за раз. У цьому сімействі все було просто і зрозуміло, а головне звично, знайоме і зручно. На Діану чекала ще одна доба і вона приготувалася до неї зібравши всю свою волю в кулак і тільки потім вона зможе відпочити, поспати, поваляться без діла і просто прокрастинувати.