Розіл 7. Частина 2. Гуртожиток.

Автомобіль припаркувався на парковці поряд з безліччю інших таких же автомобілів і Діана в нетерпінні вискочивши з салону відразу почала розминати онімілі ноги та спину, хрумтіти хребцями і лопатками.
-Господи Боже, нарешті те. Це просто жах якийсь. Дісталися.
З'явився з протилежного боку Дмитро і наслідував її приклад, при цьому якось задерикувато посміха- ючись.
-У тебе є шанс відмовитись від вступу до цього коледжу. Тільки уяви, що тобі не доведеться більше перетись у таку далечінь за знаннями. Все буде в кроковій доступності, причому рівень освіти там анітрохи не гірший, ніж тут.
-Може, ви все-таки перестанете. – невдоволено заперечила дівчинка. - Ви вирішили мене довезти сюди навіщо? Що б допомогти зі вступом чи щоб капати мені на мізки?
Дмитро закотив очі приречено похитавши головою, але нічого не відповів.
-Добре. Ходімо чи що. Вже половина першої, у тебе іспит на тринадцяту годину, а тобі ще реєстрацію пройти треба.
Вони увійшли до холу головної будівлі через парадний вхід, прикрашений рядом красивих колон по обидва боки. У великій просторій залі з величезними вікнами і з усіх боків встановленими квітами в горщиках розташувався ряд виставлених столів за якими сиділа приймальна комісія і приймала доку- менти абітурієнтів.

-Здається, - трохи тремтячим голосом заговорила дівчинка вказуючи рукою на натовп - мені туди. - Побажайте мені удачі.
Дмитро стримано посміхнувся.
-А вона тобі потрібна, удача? Як на мене, так ти і так найщасливіша особа на планеті.
Діана підійшла до однієї з груп і почала чекати своєї черги. Підлітки її віку стояли поруч зі своїми мате- рями нервово смикаючи свої атестати, переступаючи з ноги на ногу. Деякі з них виглядали так, ніби зовсім не розуміли, якого лисого Мерліна вони тут взагалі роблять і весь час поглядаючи на годинник смикаючи своїх батьків та дошкуляючи якимись запитаннями. Деякі виглядали нервово й занепокоєно, бліді й водночас спітнілими постійно робили дрібні ковтки води з маленьких пляшок. Діана належала до небагатьох тих, хто був спокійний, як гранітна скеля. Принаймні, зовні нічим не видаючи своєї тривоги. Коли дійшла черга дівчинки подавати свої документи, та без зайвих церемоній поклала стос документів заповнених на вступ ще в далекому травні місяці і повідомила факультет, на який має намір вступати.
Жінка, яка приймала її, не підводячи голови від паперів, піднявши тільки очі з-під прямокутних окулярів, подивилася на дівчинку.
-Ви прибули з іншого міста, ви маєте право на гуртожиток, є платний і безкоштовний. Якому віддаєте перевагу?
Дівчинка на мить зависла прокручуючи в голові зміст агітаційного буклету. Але ніде не могла згадати про такий пункт.
-Це нововведення запровадили два тижні тому. Новий експеримент. У платному гуртожитку є такі переваги, як індивідуальна кімната, необмежене за часом відвідування душової, куди найкращі житлові умови та особиста кухня. Також є пральня та сушильна кімната, і все це на першому поверсі. Кількість місць обмежена. Праве крило вже заповнене.
-Беремо. – пролунав голос Дмитра за спиною Діани і дівчинка здригнулася від несподіванки. – Скільки таке задоволення?
-Тисяча на місяць. Там також встановили нові пластикові вікна, електрика та вхідні двері .
Діана приголомшено дивилася на чоловіка.
-Дмитро, - нервово зашипіла Діана. - Я не маю таких грошей.
-Не парься. - прошепотів той у відповідь, і вже перевів погляд на жінку. - А оплачувати де?

-Ось талон на платну кімнату. - Простягла та листочок дівчинці. - Оплата у коменданта в гуртожитку. Можна оплачувати помісячно, можна одразу за весь навчальний рік. І так, ваш факультет IT – майстер-програміст. Перший курс, платний гуртожиток, і, судячи з вашого атестату, ви проходите на бюджет, але остаточно ваш результат буде озвучено після проходження вступного іспиту. До нього входить тест на п'ятдесят питань у всіх загальноосвітніх предметах. Поріг для проходження на бюджет шістдесят відсо- тків, для отримання стандартної стипендії вісімдесят відсотків, на підвищену стипендію дев'яносто п'ять відсотків і вище. Іспит для вступників на ваш факультет проходитиме у триста дванадцятій аудиторії. Питання є якісь.
-Ні. Дякую.
Діана піднялася і пішла до широких сходів, що вели на верхні поверхи, чоловік пішов за нею.
-Навіщо? - відразу випалила питання Діана різко загальмувавши і круто розвернувшись до чоловіка, щеб трохи і Дмитро наскочив би на неї від несподіванки. - Я не потягну гуртожитку, та й не збиралася.
-Подарунок на честь вступу до коледжу. Не зміг відмовити тебе від вступу сюди, то хоч умови людські надам. - Діана закотила очі під лоба і чоловік похмурнів. - Ти колись у гуртожитках була? Ну, хоча б разок?
-Ні а що? На вашу думку, якщо живеш у кімнаті не один, то це автоматично вважається нелюдськими умовами?
-Ні Діана, зараз немає часу тобі пояснювати, але повір безкоштовний гуртожиток це все одно, що свинарник. - Чоловік глянув на величезний годинник на стіні корпусу. - Біжи на третій поверх. Аудиторія – дванадцять. Час не чекаэ. Чекаю на тебе тут унизу.
І Діана побігла. В аудиторію вона увійшла в числі останніх, а тому місце довелося зайняти в перших рядах. Екзаменаційна комісія із трьох осіб кожному роздала роздруковані аркуші з запитаннями та видали по олівцю.
-Будьте такі люб'язні, - промовив літній екзаменатор. - Приберіть зі столів усі свої особисті речі, залишити можна лише воду.
Всі швиденько виконали вказівку екзаменатора і той сповістив про початк іспиту. 
-У Вас дев'яносто хвилин. Приступайте.
Питання, як і сказала жінка з приймальної комісії, були найрізноманітнішими від математики до історії, хімія та географія. Загалом повний набір. Довелося згадати навіть правила правопису та анатомію за восьмий клас. На думку дівчинки питання були нескладні, якщо не брати до уваги історії. Всі ці дати та події ніколи не запам'яталися їй у хронологічному порядку і вона часто плутала одну подію з іншою, але навіть там великих проблем не виникло, а ось геометрія та алгебра – відповіді були поставлені просто на угад. Всі ці косинуси та синуси ще в школі їй допікали і тут теж не стали винятком. Добре, що їх було не так уже й багато. Тому дівчинка виходила з аудиторії з повною впевненістю в тому, що вже стандарт- ну стипендію вона точно отримає.
-Ну, Як минуло?
Дмитро, на думку, злегка приголомшеної дівчинки буквально виріс з-під землі. Та ошалешено моргнула, фокусуючи свій затуманений думками погляд.
-Емм. Ну. Думаю непогано. Принаймні, я дуже на це сподіваюся. На бюджет точно пройшла, а от сти- пендія, навіть не знаю. Якщо не пройду, то мені реально важко доведеться.
-Думаю, все буде добре. Я тут розпитував, питання зі шкільної програми не такі вже й складні.
-Так воно так, ось тільки алгебру і геометрію я не в зуб ногою. До того ж, історія теж кульгає. Дмитро пи- рснув.
-Що не знаєш у якому році Сталін копита відкинув? Чи забула день народження Шевченка?
-Та ні, я просто плутаю дати та події, а ще імена. Можу переплутати Піпіна короткого та Піпіном Вели- ким. Загалом каша кашею вийшла.
-Годі тобі. Ходімо перекусимо чогось. Тут класний буфет є. Просто супер. Враховуючи, що я снідав о сьомій ранку. А вже слава Богу третя година дня.
Результати іспитів виставили на настінних стендах за півгодини. І дівчинка з полегшенням побачила свої заповітні вісімдесят відсотків. Точніше сказати вісімдесят три. Так що відходила вона від того самого стенду вже танцюючи і прокручуючи на одній нозі.
-Так! Я це зробила. У мене буде стипендія. Я її досягла.
-Ти так радієш, ніби пройшла за конкурсом до Гарвардського університету. Це ж всього лише шкільна програма.
Діана невдоволено дивилася на чоловіка, несхвально хитаючи головою.
-Ось скажіть мені будь ласка, звідки у вас ця неповторна здатність зводити всю працю людини на нівець? Теж мені велика перемога. - Заголосила дівчинка передражнюючи голос чоловіка. - Здала вступні до замшелого коледжу у чорта на рогах. Так, велика перемога. Одна з перших, за фактом - друга. Це мій перший вступ хоч кудись в принципі, невже не можна порадіти разом зі мною? Чи ви принципово не бажаєте радіти чому небуть, тільки тому, що мене під рукою не буде?