Розділ 6. Частина 6. Не треба нікуди йти.

Декілька днів Діана обживалася в будинку Дмитра мовчки захоплюючись інтер'єром і зручностями осе- лившись в одній з гостьових кімнат. Дівчинка обійшла весь будинок, заглядаючи в кожну кімнату, більші- сть з яких були порожні. Деякі були облаштовані лаконічно, у спартанському стилі, але зі смаком, а деякі не мали нічого крім голих стін. Вона навіть забрела в "святе свтих" - у спальню чоловіка, але усві- домивши де з'явилася, та спритно звідти ретирувалася. Бути захопленою ним чи його економкою в осо- бистих покоях їй не хотілося. А ось до прилеглого поряд кабінету вона увійти не змогла. Той був замк-нений на ключ і відчинявся тільки своїм господарем, коли тому хотілося туди увійти.
Довгий, широкий коридор другого поверху з вікнами, що виходять з обох боків, розділяв собою вбудо- вані в ряд кімнати різних розмірів. Менші кімнати могли сусідити з просторими і порожні з облаштова- ними. Сам будинок був побудований так, що більшість приміщень освітлювалася сонячними променями більшу частину дня і лише невелика частина була з північного боку. Більшу частину дня Дмитро був відсутній, займаючись своїми справами, від чого дівчинка за великим рахунком була надана сама собі. Прислуга в будинку з нею багато не розмовляла, чи їм було заборонено з нею спілкуватися, чи не заве- дено було багато розмовляти, хоча дивлячись на те, як шарудили по будинку покоївки, було ясно, як день, що їм просто не до неї. І нехай вони за великим рахунком і не розмовляли з нею, дивилися вони на неї з цікавістю, причому спочатку, на думку Діани, як то особливо пильно. І як виявилося пізніше, весь штат був шокований таким явищем, як присутність сторонньої людини в будинку. Виявилося, що Дмитро не дуже шанує чужих людей і це незважаючи на те, що в його будинку за фактом прохідний двір. То юрист заскочить, з якимись справами, то бухгалтер, то адвокат, то ще хтось із колег. Але всі вони були явищем тимчасовим і минущим, ніхто з них ніколи не затримувався в будинку надовго і тим більше не курсував по хаті від неробства. Усі вони, приходячи, прямо проходили до кабінету чоловіка. Діана була особистістю, кому дозволили не тільки переночувати, а й на якийсь час залишитися в цьому будинку і заходити до будь-якого приміщення в ньому.

Про все це дівчинка дізналася від того самого Дмитра ввечері наступного дня, коли той повернувшись увечері забрав дівчинку з собою вечеряти в ресторан. Цілий день до цього їй довелося сидіти на закус- ках із холодильника, оскільки кухарів Дмитро не наймав, йому було простіше заїхати у своє громадське харчування та перекусити там.
-Вибач, не подумав про те, що тобі крім закусок нічого не має - Везучи дівчинку в ресторан промовив  той. - У мене гості рідкісне явище, та й на ночівлю, ніби ніхто вже давно не залишався.
-Що зовсім ніхто не відвідує?
-Я більше віддаю перевагу зустрічатися на нейтральній території, є близькі друзі, але я не часто з ними бачуся.
-Ясно, я то думаю, що на мене сьогодні всі витріщаються, наче я казна що влаштувала. Спочатку вирі- шила, що ви їх попередити забули, але потім дійшло, що якби так, вони б зімною не булиб такими люб'язними.
Чоловік посміхнувся.
-Я так розумію вони трохи в шоці, від твоєї появи. Нічого тобі не казали?
-Ні, а мали?
Дмитро знизав плечима.
-Та начебто ні.
-Взагалі по правді, вони практично і не розмовляли зі мною, я подумала, що ви їм заборонили, а потім стало зрозуміло, що їм просто ніколи. Вони щодня вам будинок до блиску вилизують, чи це лише сьогодні?
Двічі на тиждень. Сьогодні звичайне прибирання, взагалі його мали зробити вчора, але попросили дати їм відгул і перенести цю справу з якихось там своїх особистих причин. А генеральна буде у п'ятницю.
Діана дивилася на Дмитра.
-Кошмар, та що там у вас можна мити двічі на тиждень? Ви ж живете зовсім один? Ви ж не порося якесь там… Я розумію, якби діти були, чи багато мешканців, у вас навіть вода після прибирання не забрудни- лася, тільки в коридорі торшки.
Дмитро хіхікаючи перевів погляд на дівчинку.
-Що правда? Чиста вода? Значить, прибираються на совість. Я радий. Значить, не дарма мій хліб їдять.
Діана дивилася на чоловіка із сумішшю здивування та усвідомлення. Виявляється, що не такий він уже й простий, яким здається на вигляд. Виявляється, що незважаючи на всю свою простоту в спілкуванні з людьми він також був дуже вимогливим і педантичним роботодавцем, який знає чого хоче і отримує бажане, і відповідно готовий платити по рахунках за надані йому послуги, і швидше за все всі його послуги теж не подаються його клієнтам задарма а за дуже пристойні гроші, інакше він не мав би такого рівня життя. Отже, можна припустити, що свої послуги він продає дуже якісними.
Дмитро помітивши вираз, що злегка завис, на обличчі Діанна посміхнувся.
-Що щось не так?
Діана похитала головою і відвернулася дивлячись на дорогу. Їй ніколи раніше не доводилося мати справи з такими людьми, як Дмитро, їй ніколи навіть на думку не спадало про те, що собою в принципі являють такі люди. Входячи в доросле життя, виявилося дуже корисним познайомитися з ним, не тільки тому, що це дуже непоганий тил у житті, а й урок життя такий контраст між звичайними людьми та вищим світом.
Діана зрозуміла одну з разючих відмінностей цих двох категорій людей. На відміну від простих смертних вищий світ завжди відокремлює особисті відносини від робочої сфери, швидше за все якщо вона колись попросить його взяти її на роботу, то їй доведеться пристосовуватися до нього в двох його амплуа: буденність та робота. І мабуть у робочих питаннях він не даватиме їй потурань на відміну від побутової та повсякденної амплуа, коли буде для неї просто іншим. І швидше за все в любовних питаннях він такий самий. Якщо в нього є дівчина і вона працює на нього, їй теж потрібно пристосовуватися до двох його іпостасей. На роботі він начальник, а в ліжку він просто її хлопець.
З цими думками вона доїхала ресторану, в якому вони їли минулого разу, і дівчинка вийшовши з авто, попрямувала слідом за чоловіком.
-Про що так старанно розмірковуєш? - здивувався чоловік дивлячись на дівчинку і пропускаючи її вперед себе відчинивши їй двері.
Діана зітхнула вибираючись із кругообігу думок і намагаючись підібрати слова.
-Спілкування з вами, саме по собі несе багато їжі для мого розуму, а впізнаючи вас краще ще на додачу і розвиває мої дуже мізерні знання в людських відносинах. Я завжди оберталася у суспільстві простих людей, спілкування з вами мені у новинку. Є над чим подумати.
Дмитро посміхнувся краєм рота, проводячи дівчинку в далекому заброньованому столику, на якому вже стояли розставлені страви.
-Ну і як тобі нові знання? Знайшла собі щось корисне?
Діана невиразно знизала плечима.
-Є небагато. Ви дуже сильно відрізняється від простих людей. На вигляд простий, але насправді дуже складна особистість.