Розділ 6. Частина 3. Послуга.

Ранок у Діани вийшов досить сумбурний. Батько проспався рано-вранці і дуже довго не міг збагнути, якого ж рожна він не бачить на одне око і чому він весь липкий і його голова страшенно розколюється. Діана повернулася додому досить рано за мірками місцевої молоді, ще до півночі вона вже валялася у своєму ліжку обійнявшись з подушкою-обнімашкою.
Почувши метушню по сусідству і невиразне бурмотіння дівчинка відразу піднялася і попленталася в спальню батька.
-Ти отямився? Як самопочуття. Якщо чесно, не знаю, що тобі краще запропонувати: огірковий розсіл чи таблетку ібупрофену.
-Що сталося? - простогнав батько тримаючись за голову і намагаючись сісти.
-На твоєму місці я б не поспішала приймати вертикальне положення. Що останнє пам'ятаєш?
-Пам'ятаю, як йшов додому.
-А потім?
-Потім не пам'ятаю.
-Тоді Слухай. Не знаю, яким чином ти дійшов до будинку в такому стані, але ти не ввійшов через поріг, а влетів і смачно так поцілувався з одвірком. Я думала мізки виб'єш, а ти тільки брову розсік. Крові стільки натекло, що я спочатку думала швидку викликати. Заліпила, як змогла. Вибач якщо не так витончено, як медсестри у приймальному покої. Досі руки трусить. Всю подушку заляпав.
Батько одним оком дивився то на доньку, то на свої руки, то на заляпану кров'ю постіль. Було видно, що він хотів щось сказати, тільки мабуть не знаходив слів.
-Ти як, нормально, взагалі. - сипло запитав він. - Я не буянив?
Донька єхидно хмикнула.
-Ти серйозно думаєш, що після такого ще й буянити можна? Ні. Ти кинувся об одвірок і поплентався спати. Я відбулася легким переляком.
-Добре. Ти тільки матері не говори про це. Бо знову моралі вичитувати почне.
-Ага. Не турбуйся. Ну то що тобі принести? Россол чи ібупрофен?
Батько знову глянув на дочку, якимось присоромленим і збентеженим поглядом і несміливо поворухнув губами.
-Давай і те, і інше.Побільше.

Діана усміхалася несучи цілющі зілля хворому батькові і тільки потрапивши в його поле зору прийняла безпристрасний вираз обличчя.
-Тримай. Ібупрофену не дам його в мене обмаль, та й тобі це все одно, що мертвому припарка. Це кетолонг, він куди міцніший, крутіші за нього тільки варені яйця, цілий грам. Від такої дози навіть зомбі оживають. Та й лікувальний розсіл. Так, як очухаєшся вип'єш курячого бульйону. Я поставила варитися, через півгодини буде готова. А ти давай відлежуйся. Я так і бути доглядаю найхворішу людину у світі.
-Це від чого ти така добра? Твоя мати, мені б уже всі вуха продзижчала б.
Інга здивовано дивилася на батька.
-Я не моя мати, я не твоя дружина. Та й ти мені не чоловік, з чого мені виносити тобі мозок. От буде в мене чоловік, виноситиму йому мозок. Поки ти не чіпаєш мене, я не чіпаю тебе. Ти вільна людина, живи так, як тобі подобається.
-Дякую дочко. Постараюся так більше не напиватися.
Діана знизала плечима.
-Добре. Пий життєдайне зілля і лягай. Я пішла готувати.
Дівчинка пішла, а батько знову ліг на свою забруднену кров'ю подушку. Схоже, йому було настільки погано, що той навіть не помічав у яку кашу засохлої крові він ліг. Дівчинка лише приречено зітхнула, подумавши про те, скільки зусиль їй буде коштувати віддерти кров від цієї нещасної подушки.
Батько підвівся через сорок хвилин, тримаючись по стінці злегка похитуючись і вирушив у душ. Спочатку туалетний ритуал з душу, гоління та чищення зубів а потім можна і до обжерливості долучиться. Хоча це вже більше схоже на чреволікування. І тільки коли курячий бульйон з овочами охолонув у тарілці до кімнатної температури, батько виплив з ванної кімнати. Все такий же блідий як учора, тільки очі були нормального сіро-блакитного кольору без натяку на скління та розмитість.
-Сідай, вже не гарячий, так що можеш випити як компот. Полегшує миттєво.
-Дякую. Якби не ти, довелося б брати неоплачувану відпустку.
-Ти осушив сімсот грам розсолу і один грам кетолонгу, від такої ударної дози будь-кому полегшує. Хоча що робити з самим похміллям я, на жаль, не знаю. У тебе в очах не двоїться? Не нудить, коли нагинаєшся?
-Та ні. Нормально. Слабкість та невеликий сушняк.
-Ну від сушняка солона мінералка на допомогу, дорогою в магазині купиш, а від слабкості бульйон. Ти на обід що будеш? Можу запропонувати бульйону, ще залишився.

Батько схвально кивнув і приклався до кухля із золотистою рідиною.
-Ідеально. Як заново народився. О котра година? На роботу треба бігти.
-Не поспішай. Тобі до виходу ще пів години. У твоєму нинішньому стані краще не поспішаючи зібратися та викликати таксі.
- Ні боюсь в автомобілі мене захитає. Не треба, краще пішки пройдусь. Постав мені перекус біля робочої сумки, я заберу. Все пішов одягатися.
Батько пішов і дівчинка зі спокійною душею, чистою совістю та почуттям виконаного дочірнього обов'язку повернулася в ліжко, як тільки двері за батьком зачинилися. Від раннього пробудження її знову поклонило в сон і та намірилася проспати як мінімум години три, а то й чотири, перш ніж вона набереться хоробрості взятися за прання наволочки і самої подушки батька. Але в когось були на неї інші плани.
Біля вуха задзвенів телефон і Діана невдоволено скривилася. Невже батько щось забув і тепер їй потрібно це “щось” йому виносити. Але то був не батько. Це була її мати і від такої несподіванки у дівчинки випав телефон із рук.
-Нічого собі. - шоковано пробурмотіла дівчина, приймаючи дзвінок. – Привіт.
-Привіт. Чи не розбудила?
-Ні. Батька виправдувала на роботу.
-Проводила? – здивувалася мати. - А що він сама не збереться? Чого це ти раптом вирішила в лакеї зробитися?
-Вирішила послужити. Він днями шикарно розщедрився, і це свого роду подяка. - Діана не стала говорити про те, що батько цієї ночі був у драбадані, хоча й те, що вона відповіла, теж не було брехнею. Швидше це один із варіантів існуючої правди.
-От воно як? А я думаю, що це відрахування з карти не приходять. Значить, він вирішив усі витрати взяти на себе?
-Ну, щось у цьому роді.
-Зрозуміло, ну і як тобі з ним живеться?
-Не знаю, за великим рахунком не так уже й страшно. Принаймні поки, та й я попередила його про те, що живу у нього до вересня, думаю з ним нічого не трапиться якщо він притримає свої звички поки я з ним живу.
-Ти думаєш?
Діана знизала плечима.
-Мам, не знаю, у будь-якому разі поки що все нормально.
-Добре. І чим ти там займаєшся?