Розділ 6. Частина 1. Похід до підземелля.

Діана шаруділа по будинку, як попелюшка чекаючи появи батька, може вчора на п'яну голову він і не дивився на свій банківський баланс, але сьогодні відсутність важкої суми грошей мала б вдарити йому в очі і набити більмо. Тому дівчинка вирішила задобрити засмученого татка генеральним прибиранням та смачною вечерею. Ну, як смачною ... Цілком стерпною, якщо врахувати той факт, що готувала вона так собі, цілком посередньо, хоча підсмажити картоплю багато розуму не потрібно, а до нього ще літнього салату з овочів та нарізка з сала. Дивлячись на свою працю Діана не зводила очей з годин чекаючи на появу батька. Графік у нього був звичайнісінький, без будь-яких переробок а значить він з'явиться у дверях за кілька хвилин. Але не з'явився Ні за десять хвилин, ні за годину, і не дві. Вечеря охолонула і настрій Діани скотився кудись під плінтус. Пам'ятаючи старі згадки своєї матері, такий маневр батька означав лише одне - він десь зі своїми дружками запив і дівчинку це аби нервувало. Часто, після таких пиятик він або завалювався додому і влаштовував скандали, або ночував у витверезівці, оскільки не дійшовши до будинку засинав десь на вулиці.
Новенький червоний телефон завібрував у кишені джинсів і дівчинка одразу дивилася на табло екрану, сподіваючись почути голос батька і зрозуміти до чого їй готуватися. Але й цього разу облом і це був не батько, а знову Інга.
-Привіт.
-Привіт сусідка. - трохи розчаровано привіталася Діана. - До клубу не піду, навіть не проси.
Інга хихикнула. Очевидно, обурення на дівчинку пройшло.
-Та я і не збиралася. Хотіла спитати, а зі мною тебе відпустили б погуляти?
-Не знаю, напевно, я не питала. Батько ще не повернувся.
-А скоро має прийти?
Діана важко зітхнула.
-Він повинен був повернутися години дві тому. Відчуваю вечір у мене буде веселим.
-О як ... Все настільки погано?
-Не знаю, благаю Бога, що б він прийшов і відразу ж завалився спати або взагалі не дійшов і переночував у витверезнику.
-Ох. Може тобі заночувати? Місце є.

-Дякую звичайно, але давай я спочатку подивлюся на це чудо а потім видно буде. Може обійдеться. А чого ти взагалі хотіла?
-Дмитро запрошує нас до бару недалеко від будинку. По сусідству. Якщо щось від будинку недалеко, довго йти не потрібно. Так би мовити по домашньому.
-У скільки?
-Дети через годину виходитиму.
-Я спробую додзвонитись батькові, потрібно з'ясувати в якому він стані, а потім дам тобі знати, що я вирішила. Домовились?
-Добре. Чекатиму.
Коли зв'язок перервався Діана набрала номер батька, але довгі монотонні гудки ніхто з того боку не перервав ні перший, ні другий раз, зате за третім біля вхідних дверей почулася якась метушня. Батько намагався своїми ключами відімкнути і без того відчинені двері з того боку. Діана потягла за ручку дверей і двері відчинилися, у дверний отвір впало тіло. Батько був блідий, як купа крейди з водянисто-блакитними очима навикаті. Не втримавши рівновагу, той з ходу влетів у квартиру і з усієї дурі кинувся головою об протилежний дерев'яний одвірок так, що самі дерев'яні двері, що вели до його кімнати, задзвеніли і заходили ходуном. Почувся глухий стогін і нерозбірлива лайка, а потім батько як у тому старому анекдоті про пілота літака в штормовому хмарі після літри горілки: - "Видимість нульова - йду приладами", на автопілоті попрямував до власного ліжка. Схоже, в якому б стані він не був, завжди пам'ятав місце свого сну.
На стіні розтиклася кривава червона пляма і по підлозі розплескалися краплі червоної рідини. Очевидно, батько розбив сеті чоло і дівчинка поспішила поглянути на масштаб наслідків зіткнення. Батько розсік собі брову, з якої не слабким таким потоком лилася цівка крові. Все обличчя залилося червоною червоною жижею і дівчинку підвернув від нудної грудки, а у вухах зашуміло, але страх був сильніший за страх і та побігла у ванну за аптечкою. Діана не церемонилась. Відірвавши великий шматок вати і замотавши в товстий шар бинта вона наклала йому подобу медичної серветки на брову (при цьому примудрившись закрити цією мега серветкою ще й пів обличчя), і заліпила пластиром на британський хрест, щоб напевно не відвалилася. Батько невдоволено скривився, але не поворухнувся.
Діана глянула на руки подумавши про себе, що якби навіть вона особисто розквасили йому обличчя, крові на її руках було б набагато менше. І вже відмивши себе від крові і протираючи заляпаний рельєф- ний одвірок вона мимоволі задумалася про те, звідки у цього невисокої і худої людини стільки крові? Причому сама рана була зовсім не більше сантиметра в довжину, а крові натекло стільки, що можна бігти в донорський центр і продавати.
Телефон у Діани знову задзвенів телефон і та схаменулась згадала, що забула передзвонити Інзі.
-Ну Що там у тебе?
-Кров змиваю.
-Тобто? Чию кров?
-Батька.
Мить тиші та Інга в шоці прошепотіла.
-Господи Боже, Діано, ти що батька порішила?
-Ти Дурна? Ні. Він сам себе мало не порішив. Я йому двері відчинила, а він з розгону зі стіною поцілу- вався і брову розсік. Досі не зрозумію, як після такого живим залишився. Не дай Боже струс, я думала мізки через вуха полізуть. Я собі ледве руки відмила, поки рану заклеювала, забруднила, як м'ясник на скотобійні. Зараз стіну обітру і буду впорядковувати себе. Заодно слід простежити, щоб це чудо дихати не перестало.
-Значить ти не йдеш?
-Йду, але трохи пізніше. Дай мені півгодини.
-Може тобі допомогти? Я підійду.
-Ні. Просто дай мені тридцять хвилин.
Через пів години Діана виходила з дому замикаючи за собою двері, попередньо переконавшись, що батько дихає рівно і стабільно. Діана зауважила, що татко завтра вранці точно помітить результат її догляду за ним. І посміхаючись про себе вона лише повернула йому голову на бік пам'ятаючи уроки МСП (медико санітарної підготовки), щоб у разі блювоти, що підступає, той не захлинувся.
-Готова? - Спохватилася Інга побачивши Діану, що вийшла з під'їзду. – Як ти?
Діана невиразно знизала плечима всередині скануючи свій стан.
-Жити буду. У будь-якому разі проблеми з головою завтра будуть не в мене. Якщо він взагалі завтра підніметься.
Інга невпевнено посміхнулася.
-Ти Така спокійна. Неймовірно.
Діана здивовано дивилася на Дівчину.
-А Якою я маю бути?
-Не знаю. У тебе на очах п'яний батько мало не вбився, а тобі хоч би що? Якось неприродно.