Розділ 5. Частина 1. Нові знайомі.

Діана ніколи раніше не бувала у клубах. Сільські танцульки не беруться до уваги. Ті клуби, які вечорами відкривалися в сусідніх селах, не йшли ні в яке порівняння з тим, що в перше побачила дівчинка. Хоча ні, все ж таки бачила тільки у фільмах по телевізору: величезні приміщення, гучна музика, світломузика і безліч молодого народу і звичайно бар з полицями розставленими до верху випивкою, куди ж без них. М'які дивани обставлені під стінами та низькими столиками а в центрі танцпідлога де під ударний стиль музики біснувався натовп кожен на свій лад.
Діана попивала бірмікс який чомусь нагадував їй забродили вишневий компот. Хоча розкинувши мізка- ми, вона дійшла висновку, що так воно і є. Той самий компот тільки з невеликою кількістю спирту. По мізках такий напій не вдарить, може хоч головний біль зніме. Як тільки дівчатка увійшли до приміщення клубу, їх накрила хвиля оглушливої ​​музики і гучної какофонії з людських голосів: крики, верески, регіт і свист. А ще була світломузика, яка блимала у такт музичного твору. Спочатку Діана оглухла і майже одразу ж засліпіла. Шум тиснув на вуха, а миготливе світло ось-ось погрожував викликати епілепсію, якої в неї ніколи не було. Поки Інга тягнучи її за руку провела її до барної стійки, дівчину вже почало нудити і мучити головний біль.
-С тобою все нормально! – перекрикуючи весь цей хаос запитала Інга.
Діана похитала головою.
-Здається, мені не варто було сюди приходити. Голова болить, надто галасливо і світломузика мене вбиває. Я навіть не подумала про неї.
-Ти Не виносиш шум? – перепитала здивована Інга.
-До шуму я звикну, але світломузика реально кошмарна. Як би не вирвало. Може, я повернуся додому? Не хочу псувати тобі вечір.
-Ти Чого, Діан. Це зараз пройде. Я тобі зараз придатних ліків підганю і голова пройде разом із нудотою. - Інга звернулася до пританцюючого бармена і щось крикнула а через хвилину та тримала в руках дві скляні пляшки. - Ходімо, сядемо. Потрібно сьорбнути для розігріву. - І знову Діан, як на буксирі попле- нталася за Інгою. - Сідай, сьогодні пощастило, є вільні місця. - Інга звалилася на м'який диван і Діана присіла поряд. Та вже відпила від своєї пляшки з яскраво жовтим напоєм і простягла іншу пляшку Діані. - Випий, це розширить твої судини і світломузика не буде тобі докучати, та й на вуха легше стане.
І Діана сьорбнула, а потім прискіпливо скривилася.
-Що це?
-Легка алкоголка, тебе не розвезе, але голові та шлунку полегшує.
-Щось на кшталт бірміксу?
-Ага. Склад той самий тільки назва крутіше, власне, як і ціна.
-І часто ти сюди приходиш?
-Щож п'ятниці. Це я так розслабляюсь.
-І Що тут можна робити? Дивитись як танцюють інші?
Інга поблажливо посміхнулася.
-Можна і це, а можна і самій потанцювати. Хоча я більше волію знайомитися і спілкуватися з людьми. 

Я знаю господаря цього закладу, класний мужик, іноді бачимося він завжди почастує і випивкою, і закускою. Я тут із подружками своє деньродження цього року святкувала, то він мені на другому поверсі VIP-ложе організував.
Діана щосили напружувала слух щоб хоч щось чути з того, що говорила Інга, тоді як сама дівчина сканувала своїми чорними очима будь-кого хто потрапляв у її полі зір.
-Так а зараз, що робитимемо, сидітимемо? Для мене це вперше, почуваюся дивно.
-Слухай музику, коли відпустить голову можна і потанцювати. Тільки в натовп не просочуйся, бо можна загубитися.
Діана знову заплющила очі і похитала головою.
-Ні,мабуть обійдусь і без танців.
-Чому. Тут не треба якось особливого вміння. Тут просто випускають пару. Так молодь розслаблюється після важкого робочого тижня.
-Я хотіла б розслабитися інакше. Хіба тут розслабишся. Розслабляються у тиші. А тут шум такий…
Інга розреготалася.
-Та гаразд, це з незвички так здається. Ось сподобається, за вуха тебе не витягнеш.
Діана не стала сперечатися, не бачила сенсу. Вона прожила в іншому середовищі. І погляди на те, як потрібно розслаблятися, були теж іншими. Прихиливши спину до м'якої спинки дівчинка спробувала розслабити плечі і заплющила очі. Головний біль не минав, хоч і нудоти більше не було. Забродивший компот все-таки мав позитивний на неї ефект.
-Добрий вечір дами! - Діана різко розплющила очі і підібралася. До них підсіли троє чоловіків. – Як вам сьогоднішня програма?
-Діана глянула на Інгу, та розпливлася в самій доброзичливій посмішці.
-Дякую, музика чудова. Ти запросив нового діджея? До речі, знайомтеся. - Інга взяла Діану представляючи компанії чоловіків. - Діана, моя сусідка, у далекому минулому була її нянькою.
Діана закотила очі під лоба.
-Та гаразд, прямо таки няньчила. Не пригадую такого.
-А як же ти запам'ятаєш, коли ти була дрібна. Тобі рік був чи близько того. Я після школи до вас заходила та грала з тобою. Та знайомся, це Дмитро господар клубу, Микола та Денис. Вони часто тут у справах бувають. 

На Діану присутність цих трьох не здобула жодного ефекту. Всі троє були надто дорослими, щоб дівчи- нка могла ними хоч якось зацікавитися. Тому вона просто мило посміхнулася всім трьом.
-Рада знайомству.
Найстарший із них Дмитро з цікавістю дивлячись на нову особу у своїй розважальній кімнаті.
-А По тобі і не скажеш, що ти рада. Видок у тебе кислуватий.
Діана спідлоба витріщилася на чоловіка злегка спантеличившись.
-Тобто?
-Не виглядаєш радісною, веселою. Не подобається музика?
-Та ні. Нормально. Можна було б тихіше зробити, а в решті жодних проблем.
Чоловіки, що сидять поруч, реготнули, а Дмитро підняв брови.
-Тихіше? Серйозно? Це ж клуб, а не філармонія.
Діана закотила очі під лоба.

-Дякую, що просвітили, а то я якось не в курсі, куди взагалі прийшла.
Чоловіки знову зареготали над іронією дівчинки і навіть Інга поблажливо посміхнулася.
-Ти взагалі колись у клубах бувала?
-Ні, а що.
-Тобто, вперше?
-Ага, і напевно в останнє. Я більше волію розслаблятися, перебуваючи в тиші з книгою в руках. Музику, звичайно, люблю, але не так, щоб перетинки рвалися від тиску. Та й ваша світломузика задоволення не додає. Таке почуття, що ви цими ліхтарями єпілептиків вишукуєте, ну або людей, які страждають на мігрень. Тепер розумію, чому тут переважно молодь, старше покоління такого способу розваги просто не оцінило б.
Компанія зависла в остовпілому мовчанні. Ігна зніяковіло переводила погляд від чоловіків до Діани і назад. Денис і Микола закусили губу, від сміху, що розпирав їх, щоб знову не зареготати в обличчя самій дівчинці. А Дмитро, ну Дмитро, він просто завис. Здавалося, він навіть не дихає і тільки моргає.