Розділ 4. Частина 4. Згода батька.

Діана йшла швидким кроком тягнучи за собою валізу на маленьких коліщатках намагаючись згадати розклад автобусів, що проходять по її селу або сусідському. У їхнє селище рейси до міста були рідкісним явищем, лише тричі на тиждень і то лише вранці та ввечері, тому найчастіше доводилося пішки діставатися сусіднього села. Там через цей населений пункт транзитом проїжджало набагато більше автобусів з міста за різними напрямками. Приблизно кожні півтори-дві години можна було сісти на будь-який з них, що їхав у бік міста, і за півгодини дістатися пункту призначення.
Дівчина поспішала встигнути на один із них попутно уявляючи, як відреагує її батько на появу доньки, яку він не бачив уже років зо два, як мінімум.
Раніше дівчинка бігала кожні вихідні до батька, бо це була, чи не єдина розвага в її прісному житті. Іноді він забирав її у вихідні до себе в квартиру і це було чи не найкращі події для неї. Там вона хоча могла насидітися у ванній, відпаритися, відмитися і нахлюпатися. Насидітися в гарячій воді до тих пір, поки шкіра на руках і ногах не побіліє, як у покійниці і не зморщиться гармошкою. Але одного разу він прийшов на зустріч до неї напідпитку і придавивши пивком зверху його остаточно розвезло. Діана відразу помітила, що батько не тверезий, але поки що був в адекваті, а потім йому зовсім знесло дах і поведінка чоловіка стала страшною. Відчуваючи незручність заподіяну його присутністю дівчинка вирішила закінчити зустріч раніше запланованого, чим не слабо так засмутила батька і той розлютився. Спочатку лайка потім він замахнувся. Діана вивернулася відскочивши убік і не вдаючись у міркування зірвалася з місця і втекла.
Спочатку вона не збиралася нічого нікому говорити про те, що сталося, але мати помітила її ранню появу, чим була дуже здивована. І побачивши запихану дочку з розчервонілим обличчям і круглими переляканими очима, одразу все зрозуміла.
-З'явився п'яним? - З ходу запитала мати. Хоча її питання було більше здогадом, ніж самим питанням.
Діана не відповіла. Настрою говорити не було і та просто пішла далі. А наступного дня мати зв'язалася з батьком і поговоривши з ним закінчила не на оптимістичній ноті. Не домовившись з ним, вона заявила, щоб він більше не турбував їх своєю присутністю і заборонила йому бачитися з дочкою. І судячи з того, що розмова була закінчена без особливих зволікань батько не дуже то й заперечував проти ультима- туму колишньої дружини.
Два роки він не приїжджав на зустрічі до неї, як він жив після цього вона не знала, як і те, прийме він її чи ні. Що якщо він живе вже з іншою родиною, чи взагалі переїхав. А якщо ні, чи захоче він прийняти її, хоча б на два місяці.
З цими думками вона дотяглася до автобусної зупинки, вся запихана, спітніла, їй страшенно хотілося пити, все тіло свербіло під прилиплою футболкою. Поки вона бігла по міжеліссі все її тіло обліплювали комарі недаваючи їй проходу. Тягнучи однією рукою поклажу іншою вона ганяла комах зламаною гілочкою. І все одно її, покусали з усіх боків. Постоявши на зупинці, Діана вирішила потерпіти і не йти на верхню зупинку в центр селища, щоб заскочити до магазину. Раптом автобус зараз під'їде і не захоче зупинитись на півдорозі до місця зупинки. Але тут удача чи не вперше посміхнулася їй і вона почула звук громадського транспорту, що під'їжджав. Ні, він їхав не на місто, він прямував з нього і судячи з вигляду, це був саме той рейс, на який дівчина так посилено поспішала не запізнитися. Великий зелений ЛАЗ зупинився на протилежному боці і з нього посипався натовп. Діана знала всіх мешканців свого маленького селища, хоч не за іменами, але по обличчях могла визначити, хто в якому будинку живе. Серед них були і її родичі по батьківській лінії, тітка та дядько Лісові. Лісова Тамара, у дівочості Марченко була рідною старшою сестрою батька Діани, Жили вони у місті, але у вихідні приїжджали до села на свою дачну ділянку. Відносини між їхніми сім'ями були не теплими та і не холодними. Кожен із них жив своїм життям, не втручаючись у сімейні справи один одного. Тітка Тамара сама по собі особис- тість мовчазна, потайлива, не була схильна до тісного спілкування з тим хто не входять в їх вузьке сімейне коло, а дядько Артем хоч і був душею компанії, привітний, веселий і винахідливий часто мав дуже багато справ, щоб відвідувати інших родичів, або якось приділяти їм увагу.
Тітка Тамара відразу помітивши племінницю широко посміхнулася дівчинці і попрямувала разом із чоловіком їй на зустріч. 

-Привіт дівчинко, куди ти з такою валізою?
-Вітаю. - Діана потягнулася обіймати тітку та дядька. – Вирішила перед навчанням пожити у батька.
Тітка мимоволі округлила очі від здивування та скептицизму. Дядько мовчки підібгав губи.
-Так? - Тітка підбирала слова. - Хм. Спробуй, може, він хоч пити менше стане. Все-таки з донькою житиме.
-Думаєте прийме?
Тітка знову округлила очі.

-А Ти з ним не домовлялася? Ось він до речі десь ззаду має йти. - Тітка повернула голову назад і Діана визирнула з-за її спини. І справді. Її батько також був тут. - Ми їхали у різних частинах автобуса. Народу в салоні було битком. Якщо ще не поговорила з ним про це, думаю саме час це обговорити. Ключів то від квартири в тебе нема, як я розумію.
Її батько стояв на протилежному боці там, де його висадив автобус разом з іншими пасажирами, він щось обговорював із двома іншими чоловіками стоячи до дочки спиною.
-Я не знала, що він приїжджає до села. Думала після смерті бабусі, він перестав сюди приїжджати.
-За фактом так і є. - відповів дядько. – Він рідко сюди приїжджає. Так, час від часу, щоб подивитися чи в порядку будинок. Адже в ньому ніхто не живе. Його можуть обікрасти, або вікна вибити. Часто відвідуваємо будинок ми, але і він періодично поглядає на нього.
-Зрозуміло.
-А він тебе, як я розумію, не відвідує? – запитала тітка.
Діана похитала головою.
-Ні. Після скандалу з матір'ю неразу. Вона йому заборонила. А він як я розумію не дуже те й запере- чував.