Розділ 3. Частина 4. ІзунЕль - Діана.

ІзунЕль, Вона ж Діана, вже у своєму людському образі прокинулася у своєму ліжку вже ближче до десятої години ранку почуваючи себе повністю відпочившою і повною сил, що дивно бо Сама Ізунель найближчими роками прокидатися не мала наміру. Але тепер же всі її нелюдські почуття виявилися замкненими глибоко всередині її і на поверхні жила її людська сутність. Тепер їй як і звичайній людській істоті притаманні голод, холод, спрага та втома. Хоча деякі речі не змінилися. Голод. Це почуття у будь-якій іпостасі викликало в неї роздратування і призводило до поганого настрою. Але якщо раніше до її раціону входило янгольське вино, амброзія і нектар, то тепер їй потрібно було їсти людську їжу. І відчувши спустошуючий тягар у шлунку дівчинка неволею задумалася а що ж їдять люди? Але відразу ж її людська пам'ять, яка прожила на Землі вже п'ятнадцять років видала низку підказок. Зелений борщ, гречаний суп із зеленню, смажена картопля з салом. Від такої несподіванки у Діани мимоволі утворився когнітивний дисонанс, - одна, нелюдська суть здригнулася від огиди від однієї згадки про вид самої їжі, а інша - людське тіло шалено зажадало своїх щоденних і стандартних смаколиків. І попри протести Духа перемогла Плоть.
Дівчинка зірвалася з місця і прямо по старій пам'яті попрямувала на кухню попутно буквально офігіваючи від того, що місце, де люди віддаються акту обжерливості може знаходиться так далеко. Страшно подумати, де в них тут туалет, якщо кухня за три дев'ять земель, то туалет...
Так, дівчинка не дарма переживала. Туалет виявився ще далі. Прямо у чорта на рогах. Раніше в неї не було проблем ні з кухнею, ні з туалетом, оскільки все необхідне їй постачали ангели, а в туалет вона взагалі ніколи не ходила. У них навіть такого місця ніколи не було. Це просто не потрібно було. Тепер же в людській подобі їй доступні такі принади життя, як і туалет. І це дуже важливе місце у житті кожної людини знаходилося не в будинку, не у дворі, а на городі. - "Жах!!!" - заволав нелюдський дух дівчинки від шоку, а людське тіло просто відмахнулося, сказавши духу, що це не найстрашніше у світі і в її житті є речі куди гірші.
З такими думками Діана дісталася кухні. Невелика побудова покрита рівним глинястим сланцем на даху і стінах пофарбована в синій колір відгороджена дерев'яним парканчиком і трьома невеликими вікнами за внутрішніми відчуттями  Самої ІзунЕль ніяк не схоже на кухню було флігілем, який був багато- функціональним і поєднував у собі в різні пори року різні призначення.. Взимку це приміщення було майже безлюдним і там на невеликій пічці у великому чавунному казані готувалася їжа домашнім тваринам таким, як кури, гуси, свині та собаки. Але приблизно з лютого місяця і по травень функціо- нальність флігеля розширювалася і там облаштовували свого роду передпологове відділення, пологовий будинок і після родовий відділ для квочки з чіплятами і мами гуски зі своїми гусенята. Там вони висиджували свій виводок і чекали на його вилуплення, а також певний період дорослішання. Молодняк не випускали на холод, очікуючи потепління та появи молодої трави. А з травня місяця і по листопад це місце завжди людним сісцем у всьому домі сімейства. Там готували їжу, там була і ванна, там же і їли, туди ж могла заскочити і настирлива курочка в пошуках вчорашнього дня якщо ненароком забути зачинити двері. Там вирощувалась розсада для городу перед її остаточною посадкою. І оскільки з настанням спеки двері на кухню майже не зачинялися, то всякого роду живність мала безперешкодний вхід у так звану літню кухню. Щоправда, не надовго. Охоронці чистоти та порядку в особі мами Олі та її дочки Діани швидко влаштовували акт депортації непроханим гостям. З листопада і до середини березня кухня переміщалася до будинку. Там була невелика прибудова на увазі котельні де містився кухонний стіл та газова плита з необхідним начинням. А їли вже безпосередньо в будинку найчастіше у передпокої, оскільки там стояв величезний круглий стіл, за яким містилася вся родина. Не дивлячись на таку малогабаритність і багато функціональність приміщення часто хоч і здавалося захаращеним, але ніколи не змішувалося одне призначення з іншим. Усього були свої межі. Діана увійшла на кухню і абсолютно автоматично привіталася.
-Привіт мам.
Мама Оля сиділа і щось вичитувала зі своєї книги рецептів. У ніс одразу вдарив аромат печених булочок або пирогів. Випічка у цьому будинку була звичайним явищем. Особливих коштів сімейство не мало і жило в строгій економії а тому по магазинах заради покупки печива ніхто не ходив. Простіше було випікати самим пироги, булки, печиво. За фактом грошей йшло стільки ж: Закупівля борошна, дріжджів, начинки для пирогів, цукру та ванілі, плюс витрачений час та електроенергія мала таку ж ціну, як і звичайне печиво з магазину. Але переконати в цьому когось із цього сімейства було просто неможливо. Вони просто звикли так жити. І навіть якби вони мали можливість повністю харчуватися з магазину, їх би така доля не зацікавила. Мати постійно на щось копила гроші намагаючись упорядкувати місце свого проживання. Постійні ремонти та закупівля благ цивілізації змушували її фанатично накопичувати кошти. У будинку раз у раз щось будувалося і перебудовувалося. А бабуся - вона ж глава сімейства, як її часто називала сама Діана "Королева Гієна" щиро була впевнена, що живучи на Землі ти повинен мучитись бо якщо не мучився, значить і життя не бачив у результаті, - що жив, то задарма. Якщо ти від перенапруження не викашляв печінку - значить ти жалюгідна нікчема негідна ходити по землі. Прати потрібно руками, тому що кожен дурень здатний прати у пральній машині. Готувати сніданок та обід потрібно о п'ятій ранку, бо тільки остання безглуздість і ледар готує їжу з вечора. Ходити по магазинах заради чогось смачного це надмірність і непотріб, простіше самому зробити в домашніх умовах і при цьому глибоко начхати що домашнє може бути огидне на смак. Краще так, аніж витрачати гроші. Але бабуся – це окрема тема для розмови. Загалом сімейство звикло жити в постійних нестачі і якось викручуватися.
Жінка підняла очі, відірвавшись від читання.
-Ви прокинулися, Мадонна? Сідай їж і берись за збирання.
Діана на якусь мить застигла і озирнулася. - "Хто така Мадлен? Мене ж звати Діана. Хіба не так?" - А потім до неї швидесенько дійшло, що Мадлен Це прізвисько самої Діани. Так її назвала мати. І залежно від того, яким тоном це прізвисько вимовлялося, можна було визначити в якому жінці настрої.
Зараз вона була налаштована по діловому, а отже мати встигла налаштувати плани як Геббельс. Тепер головне не програти як Гітлеру.
-У нас сьогодні справ безліч.
Діана невдоволено скривилася, звертаючись вже більше до себе, ніж до неї.
-Начебто у нас буває інакше.
Жінка здивовано підвела брови.
-Я бачу ти не з тієї ноги підвелася. Гаразд, їж і прокидайся. Не затьмарюватиму твій ранок ранньою п'ятихвилинкою.
-Кажи, я чекаю вказівок.
-Після збирання, потрібно накосити трави кроликам.
Діана недобро зиркнула на матір.
-Накосити це означає нарвати? Не забувай, що косити я не вмію.
- Накосити можна не лише косою, а й серпом. А серпом ти керуєш на ура. Потім, я на город піду, а ти сідай готуйся до іспитів. Який там у тебе такий предмет за списком? А ввечері, коли сонце сяде польємо грядки.
Жінка знову уткнулася в свої рецепти а Діана з якимись змішаними відчуттями, вирушила до плити насипати в тарілку стандартний ранковий сніданок - суп (оскільки тепер вона була не просто пересічною дівчиною але і скинутою на землю небожителькою, таким чином заробивши таке собі роздвоєння особистості, одна знаходиться просто в дикому шоці та обуренні). Цікаво, яким він буде сьогодні. Хоч би вони сьогодні розщедрилися і приготували гречану із зеленню без смаженої цибулі. Підійшовши до плити дівчинка за своїм звичаєм простягла руку над кришкою каструлі і заплющивши очі благала Всесвіт, - "Хоч би з гречкою, хоч би з гречкою. Нехай навіть з піджаркою ..."
За спиною почувся смішок.