Розділ 3. Частина 3. Не наказую, лише прохаю.

Солодку дрімоту в тиші порушив чийсь незнайомий голос. ІзунЕль неприємно здригнулася увісні і
повернувшись на бік та знову вдалася до забуття.
-Завжди заздрив твоєму вмінню спати, Сестрице. Прокидайся.
Хірусин знову зіщулилася але вже не змогла відмахнутися від голосу, як від настирливої мухи. Хтось
звертався до Неї на пряму і цим Ким то був не хто інший, як Її Брат.
Дівчинка невдоволено розплющила одне око і похмуро витріщилася на Брата, настільки не схожого на Самого Себе і в той же час так пізнаваного.
-Тобі Чого? Чи не бачиш? Я сплю.
Еммануїл добродушно й поблажливо посміхнувся.
-Ти і так спиш. Я відвідав Твій сон. Побалакати треба. Не хвилюйся на стані Твого тіла це аж ніяк не позначиться.
-Дякую, що просвітив. Але Я Тебе в Свій сон не кликала. Так що будь ласкавий ... Як то говорять на Землі  на яку Ти Мене запхнув- "зникни".
ІзунЕль заплющила око і закопалася в ковдру, і над нею почувся важкий подих.
-Я сюди не заради розваги прийшов. Досить вести Себе як дитина ІзунЕль, нам треба поговорити і
ми поговоримо, хочеш Ти того чи ні.
Зрозумівши, що старший Брат не відв'яжеться, тепер уже з-під ковдри почулося тяжке зітхання і з-під
його здалася незадоволена фізіономія.
-Ну, - Невдоволено і з вимогою дивилася Та на Братця. - Говори, чого треба, не витрачай мій дорого- цінний час. Думаєш, якщо запхнув Мене в людську шкуру, то я Тобі тумаків не зможу наваляти?
Старший брат знову посміхнувся.
-О небеса, Ти прямо як дитя.
Щоб ти знав, так Я все іще дитя. - В'їлася Хірусін починаючи закипати. - Тож викладай, а то це Мале Дитя з кулаками на Тебе полізе і той факт, що Ти мені снишся Тебе не врятує.

Еммануїл весело розреготався, але бачачи розсержену Сестру відразу перейшов до справи, нама- гаючись впоратися. з веселою гикавкою.
-Добре, добре. Слухай. Ти не думай, що Батько сердиться на Тебе, або що Тебе просто заслали у вигнання. Ні. Він не хотів відправляти Тебе на Землю, це Моя ідея. Нам потрібно було вирішити проблему і Ти як ніхто інший ідеально підходила. Часу на те, щоб Тебе будити і питати дозволу у Нас не було а тому Ми вирішили на Свій страх і ризик послати Тебе з дуже важливою місією на землю без спросу.
Вибач.
-Що за проблема? Я думала, Батько позбувся всіх своїх проблем, тільки живи та радуйся.
Еммануїл глибоко зітхнув.
-Спочатку так і було. Але потім… Твій улюбленець Світлоносний здер із себе печатку Матері та Та звільнилася. - Ізуель від несподіваних звісток аж поперхнулася власними думками. Очі округлилися як блюдця дивлячись на Брата, а щелепа мимоволі відвисла в подиві завмерши. Еммануїл таку реакцію Сестрички оцінив і скривив моську у стилі “такі справи Сестриця”. - Ми вже було готувалися до чергового сімейного скандалу, та не тут те було. Мати просто звільнилася і пішла на край Всесвіту і залишилася там нічого не роблячи. Батько м'яко кажучи в шоці від такого повороту подій. А потім, ну згодом Вони помирилися. І тут, як ти розумієш, без проблем не обійшлося. - Емануїл розвів руками, ніби підбиваючи результат. - Мати народила Дочку. Настільки ідеально схожу на тебе, що навіть у мене волосся дибки стало, а що творилося з Батьком взагалі мовчу. І все б нічого та ось Дівчисько мала такі ж здібності як і ти. Від народження виявилася Рівновагою. І ось тут все пішло шкереберть. - Брат витримав невелику паузу, переводячи дух і дозволяючи Ізунелю осмислити сказане. - Двох врівноважуючих бути не може. Почався хаос та безлад кожен із Вас почав врівноважувати Всесвіт на свій розсуд. Все почало валитися. Батько і Мати спробували розділити Її на дві різні особистості, але вийшло не дуже. Вона знову зливалася воєдино. Батько вирішив позбутися її відправивши в порожнечу, але тут втрутилася Мати закотила істерику і Батькові довелося відступити. Мати запропонувала зачи - нити Її в іншому вимірі, але від цієї ідеї відмовився Батько. Ну і мені спало на думку поселити Її в тобі в розділеному вигляді і дати їй можливість переродитися по новому, вже на Землі в двох різних особистостях. Тож Тобі доведеться стати матір'ю як мінімум двічі. За одне і подорослішаєш Батько дуже цього чекає. Так, до речі. У тебе принагідно буде ще одне завдання. Хоча це не зовсім завдання, скоріше призначення, яке не вимагатиме якихось енергетичних витрат. Батько призначив Тебе Шостою печаткою.
Ізуель спантеличено вигнула брову.
-Призначив ким?
-Шостий печаткою. Доки Ти ходиш по Землі Пекло сидітиме рівно і не висуватись. Поки Ти тут Ти свого роду тутешня Господиня. І як тільки покинеш цей світ і повернешся додому на небеса, Янгол одразу ж засурмить у небесний ріг і шоста печатка впаде. Тоді настане час князя пітьми та його поплічників.
-І скільки ж мені потрібно тут прожити? І чому це Я скута по руках і ногах, тоді як Ти міг користуватися Своєю благодаттю, а Я навіть Свої знаня втратила?
-Вибач. Я зробив це з метою безпеки через нестабільність Твого характеру. На твоїх плечах рівновага всього Всесвіту і від того Ти завжди була не постійною, плюс, Твій запальний норов теж може зіграти в злий жарт. Ти розлютившись можеш когось вбити, або покалічити, або взагалі душу випити. Мені це зовсім не потрібно. До того ж Я хотів би, щоб Ти пожила як звичайний людина серед звичайних людей. Опинившись з ними на одному рівні, Тобі буде простіше зрозуміти їх. Я не прошу тебе їх любити, просто зрозумій їх, відчуй, спробуй навчитися у них. Поживши з ними в їх умовах Ти зрозумієш, що хоч і не всі, але вони гідні помилування. Вони не просто лисі мавпочки і не ходячи грудки глини, а посвоему мудрі створіння. І Батько дуже хоче, щоб Ти навчилася їх людської мудрості.
-Ви залишаєте Мене абсолютно беззахисною проти природних загроз та небезпек у цьому світі. Аварія, нещасний випадок, якийсь убивця чи лиходій. Як накажете мені захиститися? Про Неприродні загроз я взагалі мовчу. Чи в мене буде охорона?
-Ні, у Тебе охорони не буде. Ти житимеш як звичайна людина. Тобі доведеться самій вчиться виживати. Але проти неприродної загрози я вбудував у тебе запобіжник. Він спрацьовуватиме якщо поблизу вия- виться те, що на пряму Тобі загрожуватиме. Ти зможеш себе захистити. Хоча, не думаю, що цей запо- біжник колись тобі знадобиться. Протягом тридцяти земних років я вибудовував цілу стіну із захисних бар'єрів, щоб захистити Тебе від демонів та всякої нечести. В області Твого проживання немає нічого надприродного, що могло б Тебе потривожити або нашкодити. А від людського фактора Ти маєш навчитися тікати і уникати Сама. Звісно, якщо Тобі загрожуватиме безпосередня загибель, то Ми втру- тимось, хоч і не на пряму.
Янголам наближатися до Тебе заборонено з тієї ж причини, що й накладені на Тебе пута. Головне Твоє Призначення народити двох одностатевих дітей, виростити їх і виховати і спробувати прожити хоча б років п'ятдесят чи шістдесят п'ять. Я хотів був попросити тебе залишитися тут на сторіччя, але Твоє тіло просто не простягне. Тому дуже Тебе прошу, бережи його. Тобі треба прожити ще хоча б років п'ятдесят, як мінімум. І ще, будь ласка, не ображай Свою душу. Повір моєму досвіду, поганого вона тобі не зробить. З нею навіть краще, тільки не відштовхуй її, а спробуй зрозуміти і прийняти як Себе Саму.
-Добре, Ти залишив мене без сил через мій гонор, а розум мій чим тобі не догодив?
Брат глибоко зітхнув.
- Це для того, щоб Ти не відрізнялася від інших людей, була повністю як вони. Але при тобі залишилася
Твоя пам'ять, цього я відбирати не став. Тільки дуже Тебе прошу, нікому не розповідай про Свої знання.
По-перше, Тобі ніхто не повірить, а по-друге, людям не повинно знати більше того, що їм вже розповіли. Розумієш, ні Пекло, не Чистилище, ні Світ Людей про Твоє існування не знає. Тебе вважатимуть за шалену зажадавши доказів, а їх у тебе не буде.
Такі промови Дівчинку не втішили і Та похмуро дивилася на Брата.
-А якщо я якимось чином наберуся сил, мені можна нею скористатися в особистих цілях?
Еммануїл усміхнувся, задумливо дивлячись на Сестру.
-Ну, якщо Ти все ж таки якимось чином і додумаєшся, як повернути Собі сили або запозичити їх у когось, то будь ласка. Забороняти не стану. Але тільки для Себе самої. Світ не повинен бачити Твої фокуси. О і так. Найголовніше. Якщо вже Ти колись станеш сильною то Тобі категорично забороняється втручатися в життя людей, а головне вбивати їх і торкатися їхніх душ. Люди належать Мені, і тільки Я маю на них право. Що ж, думаю все це, що Я хотів Тобі сказати.
Запитання будуть?
У міру того, як говорив старший Брат, Дівчинка все більше падала духом. Мало того, що її змушують
жити у світі людей як людину, так ще й подорослішати змусити намагаються.
-Навіщо Вам моє дорослішання? Чим я Вам дитиною не догодила?
-Залишаючись дитиною сестра, Ти не зможеш вижити у цьому світі. Твоя мати не зможе піклуватися про Тебе суцільно до Твого відходу на Небеса, а Тобі ще двох дітей ростити. Жодний чоловік не захоче мати
з тобою діла якщо Ти поводитимешся, як дитя. Вибач. - Еммануїл розуміюче підібгав губи даючи зрозу- міти, що без цього не обійтися ніяк. - Усі люди дорослішають. Так чи інакше, а їм просто доводиться
підкорятися природному закону світобудови. Подорослішавши, вони зріють а потім старіють і зрештою в
результаті вмирають. У цьому нічого незвичайного. Швидше навпаки, буде дуже не добре, якщо Ти залишишся дитиною. У цьому світі дитині вижити дуже складно, тому всі намагаються подоро- слішати. Від фізіологічного зростання Тобі нікуди не діється. З кожним роком Твоє тіло ставатиме все старшим і старше і твой свідомості доведеться його наздоганяти. Інакше жити тобі доведеться дуже не
солодко.
-Зрозуміло. Це Ви таким чином вирішили досягти свого. Який сюрприз. В Мене просто немає слів. Не
думала, що до такого докотимося. Гаразд, ще дещо. Де зараз Мій Світлоносний. Він уже на волі?
-Ні. Поки що ні. Ще не час. Через кілька років його звільнять із клітки в якій він заточений, але з самого пекла він вийде лише після Твоєї сходження на небеса.
-Чому так?
Брат глибоко зітхнув, збираючись з думками.
-Ну, як би сказати. Ми вирішили, що поки Мої обрані душі на землі пекло буде замкнене. Це Япообіцяв своїй церкві.
Ізуель спантеличено зсунула брови.
-Пробач, кому? Що це за церква?
-Люди які моляться Мені та служать, живуть за Святим писанням називаються церквою. 
Хірусин несвідомо підняла брови почухавши потилицю.
-І Чи багато їх у тебе?
Еммануїл хмикнув усміхнувся.
-Поживеш побачиш. Вони розкидані по всьому світу так що можна сказати, що моїх послідовників у
мене вистачає. Хоча повинен сказати в пекло відправляється, коди не зрівнянно більше. Так що
тебе теж не обділили.
-Що Вибач? - Хірусин знову спантеличилася принагідно нарікаючи на свою недохідливість. - А я то тут якимось боком?
Еммануїл знову посміхнувся і цього разу якось винувато, чому Дівчинка спантеличилася ще дужче.
-Ми з Батьком подумали і вирішили, тобі теж варто щось залишити. Може ти й відмовилася від права на
влада цим світом, але Ти брала участь у його створенні і тому маєш у цій справі свою частку. Так чи інакше насіння грішних душ і самі душі належать тобі. Їх там зібралося чимало. Повинен визнати навіть після того, як Я постраждав за грішників і дав їм можливість зійти на небеса не всі вони поспішають приєднатися до обраних. Більшості з них просто наплювали на Мій подвиг, живуть як хочуть. Тож у плані людських душ Ми Тебе не образили.