Розділ 1. Частина 9. Ув'язнення Сяйвоносного та Великий гнів ІзунЕль.

І Архангели виконали наказ Творця. Проникнувши в дім Хірусін, як були навчені Владикою, Семеро Архангелів знайшли Світлоносного і вплуталися з ним у бій. Тяжко їм було йти проти брата свого, але воля Творця абсолютна і непохитна, і ніхто не наважився піти проти Нього. Тяжкий був бій, бо Один Світлоносний дорівнював семи Архангелам і він був не один. І хоч самі Янголи були куди слабші за Архангельську силу, але допомогу в них Світлоносний знаходив чималу, наказуючи своїй невеликій армії кому і як діяти. Багато Янголів впало в тому бою, від чого саме бій став ще нестерпнішим. Не було такого раніше, щоб Янгол йшов проти Янгола і брат вбивав брата. Гірко було Архангелам виконувати волю Творця Свого, але наказ є наказом і вони службові духи. Деяким ангелам вдалося втекти з обителі Хірусін і ті сховалися у Всесвіті чекаючи появи пані своєї.
А через якийсь час ті Янголи, що залишилися боротися з сімкою Архангелів впали знесилений і вже
не піднялися залишивши Світлоносного на самоті. І з того моменту битва стала ще більшою запеклою. А потім Архангел впав. Схопили його три Архангели і ще четверо відчинили клітку і стали скидати туди всіх ангелів, що вижили, всіх кого знайшли. Світлоносного ж знесиленого останнім понесли до в'язниці його і стали вони замикати його там, як раптом він знову стрепенувся і почав боротися з братами своїми.
У той же час Ізун Ель вдосталь наговорившись з Батьком Своїм і Братом захотіла повернутися до свого дому,до свого слуги, бо тривожно їй стало за нього. Передчувала Хірусін лихо і хотіла її відвести від себе та Янголів своїх. Але тільки Вона намірилася піти, як Батько з Братом перегородили Їй шлях благаючи
залишитися ще й пробути в них. Але Хірусін рвалася на волю, відчуваючи біду і усвідомлюючи, що її покликали сюди не для невимушеної бесіди, а щоб розлучити з Архангелом Її. Вирвалась ІзунЕль на волю з дому Батька Свого і зрозуміла, що недаремно поспішала вона піти. Бо побачила вона на протилежному краю Всесвіту, що в домі Її не все ладом. Помчала Ізунель, що є сили в дім свій і побачила вона розруху в ньому і Янголів занепалих у бою і Світлоносного, що рветься до неї на зустріч, але знемоглого і втомленого. Семеро Архангелів закрили його в клітці і скинули її на саме дно Елізіуму і до того моменту, як Хірусин прибула до меж володінь своїх, втратила вона його з виду і тільки чула
зойки з глухої темряви на самому дні житла свого. Місце те було не добудовано і не обжите, тому й не було в ньому світла.
Впали до її ніг архангели ридаючи перед Нею благаючи пробачити їх, бо не могли вони противиться волі
Творця свого, але Хірусин уже не слухала їх. Бачила вона, що багато друзів її віддали своє життя порожнечі захищаючи Архангела.
І вирушила володарка шукати слугу Свого і довго блукала вона в необжитих рівнях обителі Своєю і згодом знайшла вона клітку, в якій сидів Архангел і страшенно сумував. Довго плакала Хірусин біля клітки Архангела, намагаючись зірвати печатки з дверей, але не могла.Запалювалися печатки божественним світлом одна за одною не бажаючи зніматися. І пообіцяла Ізунель Світлоносному, що не увійде до меж Елізіуму, доки не змусить Отця Свого зняти печатки з клітки його і не звільнить його та Янголів, що були з ним. Злетіла вгору Владичиця Вселенського Рівноваги і діставшись верхніх ярусів обителі Своєї вийшла геть із дому і вирушила Вона до дому Отця.

І вдерлася в нього, як буревій, що змітає все на своєму шляху, як полум'я, що пожирає все, що підвладне. йому. Затремтіли небеса і склепіння його від люті Її, і стихла музика в обителі Творця і ніхто не промовив ні слова у присутності лютої Владичиці. Вийшов до неї на зустріч Владика Творець і почав просити Її заспокоїтись, і вислухати Його. Але Хірусін вже не здатна була слухати, а тому зажадала, щоб Той негайно звільнив її слугу. Інакше вона зруйнує все, що Він створив і не змилосердиться ні надким і нінадчим.
Як не намагався утихомирити гніву Дочки Своєї Владика Творець а Дівчинка не хотіла заспокоюватися. Вийшла Хірусин проти Батька свого війною і боролася з ним віч-на-віч бо розгнівилася Вона на Нього і
Похитнулися ваги рівноваги Її і втратила Вона над ними контроль. І потемніли світила та здригнулися космічні тіла. Почервонів Місяць над землею і згасло Сонце і тремтіла сама Земля як все у всесвіті. Похитнувся небосхил і навіть в Елізіумі пішли тріщинами опорні колони утримують основу обителі Її. Руйнувала Вона дім Отця Свого і розруха була скрізь, де б вона не проходила. І не було де сховатися Янголам від гніву Владичиці.

Довго буяла Хірусін і нарешті, коли втомилася Вона скидати свій гнів на все створене Батьком. Владика Творець наблизився до Неї і почав пояснювати Їй, чому Він вчинив так і навіщо. І хоч втомилася Ізунель і знемогла в буйстві своєму до її розуму дійшло лише одне.
-Ніхто, навіть я не можу зняти печатки ті. Тільки Час владний над ними. Коли настане повнота часу, коли відбудуться всі необхідні події у Всесвіті, тоді печатки одна за одною відкриють двері й клітка відчиняться, і слуга Твій вийде на волю. Зрозуміла Хірусін, що Батько Її говорить правду Їй і від того стало гірко Їй так, як ніколи ще не було. Розривалася душа Її на частини і серце розбилося на дрібні уламки.
-Я більше не дочка Тобі. Більше не бажаю знати ні Тебе, ні Сина Твого.
Встала Хірусин і вирушила далеко Всесвітом і зупинилася біля кордону між Її світом і світом Батька. І згадала Вона слова Свої, і стиснулося її серце від болю. Бо присягалася вона Світлоносному, що не ввійде до обителі своєї, доки не звільнить вона Свого слугу. Розплакалася Хірусин криком великим і
пролився дощ нечуваної сили в у всих світах населених життям і потопив він усе живе що створив Господь. А коли скінчилися сльози Її, заснула ІзунЕль на кордоні між Світами, вперше за такий довгий час, зовсім одна. З нею завжди був Світлоносний. Він стеріг її сон, він співав їй насолоду для слуху Її, покривав її своїми крилами, як ковдрою. Тепер же вона була зовсім одна. Ні Залишилося нікого, хто б посидів з нею поруч поки вона врівноважуватиме життя і смерть, світло і темряву, розруху та творення. Вперше дівчинка на ім'я ІзунЕль засипала в холодному космосі на околиці Всесвіту згорнувшись грудочкою одна. Без захисту, без нагляду доброго погляду, без покривала м'яких теплих крил, без співу солодких ангельських голосів. Настала вселенська тиша. Навіть зірки стримали своє сяйво, щоб не потривожити неспокійний сон Рівноваги.
І тільки коли Всесвіт відновив третину своїх руйнувань і на небесах частково відновили з розрухи
палац, Владика Творець прийшов на місце сну Доньки своєї і взявши забрав її до дому Свого і
уклав її на м'якому ліжку її і наказав він Ангелу Кастиїлу стерегти її сон замість Світлоносного.