Розділ 1. Частина 7. Бунт Сяйвоносного.

Через якийсь час Творець вирішив оголосити спадкоємця всього, що Він створив. Навіщо? Нікому зрозуміло не було, а запитувати Владику ніхто не наважувався. До трону Творця зійшлися всі небожителі і навіть Хірусіни другого порядку. Багато хто думав про те, кого ж із двох дітей обере Володарь Всесвіту у спадкоємці. Одні казали, що це буде Емануіл Бехан-Хаор, оскільки саме Він завжди при Батьку Своєму, а інші були на боці ІзунаЕль, бо це Вона допомогла Творцеві у створенні останнього з світів. Сама ж ІзунЕль і діла до того ніякого не було. Вона вже змирилася з тим, що Батько її не любить і нічого від Нього не чекала. Більше того, Світлоносному знову стало гірше. Темрява нападами насилала на Янгола різного роду хвороби, як фізичні, так і душевні, і від того мучився він жорстоко. І невідходила Вона від друга свого в  моменти хвороби його ні на крок. 

І ось усі жителі небесного граду зійшлися щоб дізнатися про волю Творця. Що ж, перша половина Янголів мала рацію. Творець навіть не згадавши про те, що Той має Доньку одразу перейшов до справи і оголосив Сина свого спадкоємцем престолу, поклавши Тому на голову золотий вінець прокоментувавши це тим, що Він Його первісток, початок сили. Ізуель такий поворот подій не здивував і анітрохи не збентежив. Та Їй за фактом не дуже те й хотілося того. Вона з порожньою байдужістю дивилася на те, як Батько зводить Брата Її на престол і все ті, що перебувають там, схиляють коліна перед Ним.
Але тут сталося непередбачене. Світлоносний в хворобі своїй розлютився в самий невдалий момент. Мало того, що він не вклонився Сину Творця, то ще й бунт підняв. Ізуель в тривозі загородила собою Архангела від очей Отця. Але Творець помітив Янгола і наблизився до нього.
-У чому справа, Світлоносний? Чому ти не схилився перед Моїм Сином.
-Світлоносний не в собі, Батьку. Вибач його. - залепетала Хірусін не даючи тому відкрити рота.- Дозволь
нам піти. Йому дуже не добре. Він не розуміє, що творить…
Але Несучий Світло перервало промову Пані своєї і заговорив так, щоб його чули всі.
-Я більше не належу тобі Творцю. Я зрікаюся Твоєї влади. Відтепер я служу лише Хірусін Равноваги, і якщо Вона не скаже мені вклонитися, я не вклонюся.
І щоб зовсім добити Творця своєю поведінкою Світлоносний схилив коліна перед Хірусин і заприсягся їй у вірності до останнього руху свого атома.
На небесах утворилася тиша, якої ще ніколи не було. Усі застигли в очікуванні, що відповість сама Хірусін. Прийме його клятву і таким чином піде проти Отця, або відкине, щоб не впасти Тому в немилість остаточно.
У Ізунель відібрало дар мови. Та гарячково намагалася вирішити, що робити. Вона чітко розуміла, чого від неї чекають, але ні того, ні іншого робити не хотіла, а тому шукала третій варіант. Але так як незручна тиша затяглася, а рішення так і не прийшло Дівчинка вирішила, як у нас кажуть, піти в а-банк. Батько в у будь-якому випадку її не сприймав як свою дитину, гірше їй вже не буде, а НесучийСвітло буде під захистом, оскільки, якщо Вона його не захистить, гнів Отця звалиться на Світлоносного і тому буде ще гірше.
Від загальної напруги навіть час сповільнив свій біг, щоб подивитися, а що буде далі.
-Я приймаю. - відповіла Хірусин Світлоносному і узи між Янголом та його Творцем зникли. Зате
утворилися нові між тим же Янголом та його Пані.

Як і очікувала Ізунель Батько розлютився і розлютився не аби як.
-Як смієш ти, творіння Моїх рук таке говорити Мені. Я створив тебе, це Я дав тобі життя.
-Хірусін нічим не гірший за Тебе Творець. Так, ти дав мені життя, Ти створив мене, але ти створив мене з її благодаті. Я частинка Її Самої і буду служити тільки Їй.
Як не дивно, а його слова підхопили ще кілька Янголів і ті почали вихваляти Хірусін ісхилиться перед нею. Ось тут Ізунель занепокоїлася. Одна справа захистити одного Світлоносного та зовсім інше взяти під свою опіку цілу орду. Їй зовсім не потрібна була така геморойна відповідальність і Та спробувала утихомирити збунтованих, але виходило в неї якось не дуже.
Ті співали Янгольські гімни не Сину Творця, а Ізунель. Інші ж зніяковівши від такого повороту подій намагалися утихомирити співаючих. Так тривало деякий час, поки Світлоносний не повів Хірусин до престолу Її і не підняв голос удруге.
-Я Світлоносний Син Зорі зрікаюся імені та влади свого Творця і віддаю свою вірність Хірусінрівноваги.
 І для більшого ефекту схилився перед нею і поцілував край її вбрання.
І тут терпінню Творця прийшов кінець, і гнів Його перейшов у лють. І намірився Творець провчити Архангела та послідовників його, але Хірусин закрила їх собою.
-Не смій торкатися до слуги мого Батько. Тепер Він повністю належить мені. Він та його послідовники тепер мої, змирися з цим.
-Тоді забирайтеся з моєї обителі Ти і Янголи які присягнули тобі. Ідіть із володінь моїх і не наближуйтесь до них.
І викинув Творець одним помахом руки Своєї всіх збунтованих проти Нього і падали ті вниз, і впали вони хто куди, на мертві космічні тіла і багато хто з них загинув, втративши крила. Лише в останній момент Ізунель встигла зловити деяких з ангелів і пом'якшити їм падіння і ті не зашкодили собі нічого серйозного. Окрім Світлоносного. Хірусін не встигла захистити голову його більше дбаючи про крила друга і той понівечив собі чоло своє до страшної невпізнання.
Довго вони шукали собі притулок у всесвіті, але не могли знайти, бо Творець проганяв їх із володінь своїх де б вони не зупинилися, бажаючи прогнати Дочку за межі своїх володінь, щоб Та створила у порожнечі свій власний світ.
Але Доля розпорядилася інакше і рівноваги не спало на думку покинути межі Отця. Засмутився
Світлоносний за те, що Хірусін і він втратили дім і вирішили вони оселитися на Землі доки Владика знову не знайде їх і не прожене з місця їх. Але так як вони вже довгий час блукали по всесвіту переходячи з місця на місце, то Творець залишив їх у спокої до часу, бо мав свої турботи і згодом Той розсудив, що корисніше більше проводити часу з творінням своїм ніж ганяти з місця на місце свою недалеку доньку.
Але Ізунель не засмучувалася, їй було добре зі Світлоносним у будь-якому місці і тепер вони були вільні. робити що забажають.
Одного разу Ізунель підійшла до Янгола сівши в тіні його крил.
-Слухай Світлоносний, адже Я Дочка Творця, Я - Хірусін. Я по суті рівна йому і за силою та майстерністю і своєму Батьку і Матері і Брату.
Світлоносний з цікавістю подивилося на Пані.
-Так, моя Хірумі. Ти ти рівна Їм усім разом узятим. А може, навіть і сильніше. Я тобі про це давно говорив.
-Тоді це означає, що я можу створити свій власний світ. Адже так? Побудуємо собі будинок. Місце де
зможемо жити лише ми. Створимо собі свою свиту. Нас ніхто не потурбує. На мою думку, цього і домагається Батько.
-Хочеш піти? Покинеш місце де ти народилася і існувала досі?
Архангел засмутився.
-Мені набридло тікати. На мене лягла відповідальність не тільки за тебе, а й за тих, хто пішов за тобою. Буде простіше, якщо ми підемо. Та й тебе такий спосіб існування засмучує.
Архангел міцно обійняв Хірусін, вкриваючи ту від сонячної спеки.
-Мені засмучує не сама форма існування, а те, що Тобі більше немає місця в цьому світі. Батько вигнав
Тебе. Позбавив Тебе дому та сім'ї. У своїй власному Всесвіті Ти як комаха, яка ховається від Його лику, як від раптово ввімкненого світла. Він ніколи не любив Тебе за Твою несхожість на Нього. Невже Ти не бажаєш помститися Йому? Довести, нарешті, що Ти врешті-решт рівна Йому, що Ти маєш право на цей Всесвіт так само, як і Він. Ти заслуговуєш не меншого шанування, ніж Твій Батько та Брат. Згадай хоча б про те, що за фактом всі Янголи належать тобі. Може, Він і створив нас своїми руками, але ми створені з Твоєї благодаті, а не з Його. Ми частина Тебе Самою.
-Ні, Світлоносний. Я не бажаю більше нічого Йому доводити і взагалі привертати Його увагу до Себе. Тому я й хочу піти. А мстити взагалі не бачу сенсу. Навіщо? Ти ж не гірше за будь-кого знаєш, на що я здатна у гніві.
Архангел зітхнув.
-Ну, якщо так, то чому б і не створити? - Архангел засяяв уперше за такий довгий час. - Як збудуємо? Яким буде наш дім?
Хірусін зраділа тому, що друг підтримав її ідею і почала пояснювати.