Розділ1. Частина 6. Нехай буде світло.

Творець, Він же Батько і Світло знову задумав створити черговий живий, барвистий та цікавий живий
проект. І вибрав Він планету безлюдну і став творити на ній життя. Але як і раніше вона здавалася Йому
не досконалою та далекою від ідеалу. Йому чогось не вистачало, хоч чого саме Він і Сам не розумів. Вперше Творець зрозумів, що його обачного розуму замало для створення ідеального світу, Він як виявилося якоюсь особливою креативністю не відрізнявся. У питаннях креативності знавцем була Його дружина Темрява, але Та знаходилася в ув'язненні на якійсь невідомій порожній планеті, а значить допомогти Вона не могла. А навіть якби й могла, то навряд чи захотіла б. І ось Батько вперше згадав про Доньку. Минуло багато часу, як Він згадав її не, як щось неслухняне і непосидюче, а як Доньку - плоть від плоті, благодать від благодаті, а породження Темряви та Світла. Істота у якому приховано як стратегічний і розважливий розум, так і креативне мислення та фантазія. А саме фантазії Йому й не вистачало. І якщо Дружина на часі не може йому допомогти, то чому б не звернутися до Доньки? Більше того, Вона хоч і не багато, але все ж таки подорослішала, а значить спілкуватися з Нею буде куди простіше, а головне, вона вже не бешкетує занадто сильно. Її нинішні витівки, просто дитячі  несерйозні пустощі, які цілком можна стерпіти. А головне, якщо вона погодиться допомогти, то цілком можливо, що її можна зацікавити створенням світу і їй захочеться мати свій власний всесвіт. З такими думками Отець-Світло прийшов до своєї Доньки вперше за такий довгий проміжок часу. І розповів Він їй про задум свою і поділився з Нею своїми думками і сумнівами і намірами. ІзуЕль довго дивилася на поданий їй проект Отця в глибокій задумі. Вона пам'ятала, як він прогнав її з очей своїх, пам'ятала, як зареклася, більше ніколи не згадувати про Нього. А тут Він сам прийшов до неї і запитує поради, і більше того, Він не дивиться на неї, як на виродка і говорить з нею більш ніж прийнятно. Просить про допомогу вихваляючи Її за креативне мислення та барвисту фантазію. З одного боку, вона все ще ображалася на Нього за те, що Він відвернувся від Неї, а з іншого - Їй дуже хотілося помиритися з Ним, не дивлячись ні на що, вона так само хотіла отримувати увагу від Свого Батька. Їй так само хотілося отримати Його визнання.
-Добре Батьку, я подумаю, що можна додати, прибрати і змінити у Твоєму проекті. Дай мені трохи часу, і Я піднесу тобі шедевр, на який вистачить мого розуму.
Батько радо погодився і залишив Дочку зі своїм проектом:
-Я не кваплюсь. Тобі нема куди поспішати. Роби, що задумала, весь мій проект тепер повністю твій. Я
впевнений ти впораєшся.
ІзуЕль приклала всі свої старання і креативність створивши з задуму Отця свій задум. Удосконаливши те, що вже було і додавши трохи свого, Їй навіть прибирати нічого не довелося. І ось той ідеальний світ, про який мріяв Творець готовий. Дівчинка вклала у свій задум усе своє старання і довела свою справу до досконалості і відразу вирушила до Отця. На створення, настільки грандіозного проекту у неї пішло багато часу і підходила та година, коли їй час було засинати. Вона вже ясно відчувала гнітючий тиск утоми. Адже, як і раніше, їй доводилося врівноважувати і Життя зі Смертю, і Світло з Темрявою, і розвиток Всесвіту в період його творення та руйнування. З цим Дівчинка поспішила до свого замовника та надала йому свою працю.
Батько був у захваті, тому що план Ізунель воістину був геніальним. І почав Він творити нове життя на одній невеликій порожній планеті. Так було створено життя планети Земля.

Хвалили Янголи ІзунЕль і Творця Свого за створення такого прекрасного світу і сходилися вони
туди, хто колись хотів, щоб помилуватися творінням рук Творця, бо їхній світ сильно відрізнявся від нового місця життя. На Землю також спускалися і Хірусин зі Світлоносним. Вони сходили на саму
високу гору і опускалися в найглибшу морську безодню. І обійшли вони всю землю, оглядаючи її. І
дивилися вони на перших живих істот, що жили на цій планеті. Одних Творець прозвав Тваринами
і були вони найрізноманітнішими за виглядом, розміром та місцями проживання, і було їх незліченна
різноманітна кількість. Інших називали Людьми. І було їх тільки двоє Одного людину називали Чоловік, іншого - Жінка. І були вони створені за образом та подобою Самого Творця, який свого часу вирішив набути вигляду та форми, втім, як і сама ІзунЕль. Переставши бути безформними істотами, Вони набули особливої форми, яку пізніше назвуть людською. І всім стало ясно, що Людина чоловічої статі - це подоба Творця, а Людина жіночої - подоба дружини Творця, жінка, супутниця, пара чоловік, його друга половинка. Творець часто приходив до людей на Землю, в місце, де мешкала перша людська пара і спілкувався з ними. Він міг годинами говорити з людьми, розповідаючи і показуючи те, що бажав їм донести і люди годинами могли слухати Його та не втомлюватися. І зрозуміла Ізунель, що Батько Її знову втратив інтерес до Неї. Він більше не відвідував її і не розмовляв з Нею. Йому не було діла до Неї. Але тут раптово сталося те, чого не міг передбачити навіть Сам творець і навіть у ІзунЕль відняло мову .
Жінка створена в пару першому чоловікові раптом, вирішила залишити свого чоловіка і піти далеко за
межі того місця, де вони жили. Більше того, жінка раптом усвідомила, що вона абсолютно гола. Вона почала відчувати і усвідомлювати те, чого ніколи не усвідомлювала, і розуміти те, чого ніколи не відчувала. Розуміла і те що ніколи не відвідувало її розум. Начебто в одну мить однорічне немовля
раптово вирісло і ставло підлітком чи того гірше подорослішав повністю. Жінка почала розуміти речі
які не були закладені у ній спочатку.
Творець прийшов до чоловіка і почав розпитувати його. Що трапилося того дня, від чого на його думку
його дружина так змінилася. І розповів чоловік.
-Ми гуляли садом, який ти нам насадив, і ми зривали плоди їх і їли. І раптом моя дружина, яку ти мені дав змінилася і стала поводитись незвично а потім втекла.
Творець залишив чоловіка і вирушив до саду. Було ясно, як день, що якесь із його творінь зашкодило дружині. А якщо бути точним, то швидше дало те, чого Він їй не давав і не збирався давати.І обійшовши весь сад, він зрозумів у чому справа.
Доля знову вирішила погратися, але вже не з долями Світла і Темряви, а з самими людьми. Хоча, якщо
взяти у глобальному значенні слова, то й з Ними теж.