Розділ 1. Частина 5. Зростання ІзунЕль.

Багато часу минуло з того часу, як Хірусин заприсягла собі берегти Світлоносного від покарань. Тепер
вона вже не була нетямущим немовлям, а такою собі маленькою дитиною, людською мірою скидалася на років сім ато і вісім. Вона була навчена всьому, чого могли її навчити Янголи
на свій манер.
Світлоносний навчав Її приховувати емоції та почуття, мистецтву брехні, підступності, хитрощі та спокуси, артестизму, театральщіні,шпигунству та забору інформації. А також фокусництва та обманним маневрам.
Михаїл вчив її боротьбі: так би мовити рукопашному бою та володінням зброєю. Гаврїл - військовій тактиці, Єгудіїл - музиці та піснеспівам а Рагуїл - способам покарання та катуванням. Безліч вчителів було в Ізунель, і в усіх їх вона досягла успіху. Кожен із них прагнув навчити її всьому тому, що знав і вмів сам. Тому, що було закладено у ньому від створення. І навіть Рафаїл хвалив свою ученицю за старанне навчання у зціленні.
У той же час Світлоносний вже давно страждав від безперервної боротьби Темряви з його власним
розумом у тілі своєму. І якби не допомога Хірусін, то сили його вже давно вичерпалися. Вона втішала його і підтримувала, підживлювала своєю благодаттю і зцілювала виразкові рани, що проступали по тілу. Але душу його Вона зцілити не могла. Наскільки вона знала, тільки Її батько здатний зцілювати душі, оскільки Він їх Творець. Душа Світлоносного віч-на-віч страждала в боротьбі з озлобленою свідомістю Темряви і цього ніхто не міг змінити.
Що було б усім ясніше, ні Світло, ні Темрява не є ні злом ні добром від початку. Вони можуть озлобитися, стати злими, але власне злими чи добрими силами Вони не є. Від початку свого нескінченного існування Світло і Темрява були, є і залишитися сктностями нейтральними. Але в даному випадку Темрява озлобилася на чоловіка Свого, вона почала отруювати Світлоносного, як зовні так і зсередини через свій замок на її клітці яку той носив на собі. Тому що Творець розділив Темряву на дві складові: Тіло викинув мимовільно поширюватися по Всесвіту а Дух замкнений у клітці, перетворений на плід і скинутий на неживу планету десь у глибині космосу. І якщо з тілом архангела ІзунЕль якось ще могла справлятися позбавляючи його від фізичного болю, то від болю душевного Вона його позбавити не могла. Отруюючи його душу Темрява увійшла на повну силу над розумом Світлоносного і він уже не міг більше Їй пручатися. Ізуель стала помічати, що її улюбленець вже не був тим, ким був раніше. Клята
мітка назавжди змінила носія, спотворила його свідомість, душу та розум. Несучесвітло стало грубим
і запишався, став дратівливим і нетерпимим, а очі кольору теплого рубіна стали холодними та порожніми. І тільки Її присутність не давала Архангелові остаточно збожеволіти. Бачачи її він згадував,
яким був раніше і його очі наливались любов'ю до Неї та всепоглинаючим обожненням.

Він був добрим лише з Нею, та на тому його самовладання закінчувалося. Більше він нікого не сприймав як рівного собі і не підпускав до себе став відчуженим і відгородившись від усіх, крім своєї Пані. Лише Вона знала його біль та муки. Розуміла, що сум його більший за колишній і продовжує зростати. Від того він часто відлучався на самоті проводячи час на подалі від сторонніх очей.