Розділ шістнадцятий

Що далі ми йшли, то більше я відчувала втому. Та й темряви витікало все менше і менше, але щось мені підказує, що це поганий знак: сили в джерелі безпосередньо пов'язані з життєвими силами. Це як дві взаємозалежні енергії. У разі нестачі однієї, інша намагається власним коштом заповнити втрату. Можна порівняти це з двома склянками, об’єднаними знизу трубкою. Якщо в одній склянці пролом, то рідина з другої перетікає в першу, поки весь вміст судин не витече через діру, що з’явилася. Щоб цьому запобігти потрібно просто закласти пролом. Тільки ось є проблема: як це провернути з темним джерелом?

Сили йшли, але чутливість повернулася, що в даному випадку мені на користь не грає. Холодний вітер, шелестіння гілок, що розташувалися на деревах занадто низько, та каміння під ногами давали відчути реальність того, що відбувається. Здається, я підвернула ногу, поранила тіло дрібними подряпинами і трохи замерзла.

– Все добре? – якоїсь миті запитав Хайден.

– Нам ще далеко?

– Відносно, – сказав він, операючи Ізумі на своє коліно і притримуючи однією рукою. Другою він почав знімати з себе піджак. – Допоможи, будь ласка, бо однією рукою незручно.

Я допомогла, але не дуже зрозуміла, навіщо він роздягається.

– Ти вирішив зненацька влаштувати мені лісовий стрептиз?

Так, а чи тут взагалі є таке поняття? Сподіваюся, що є, бо трохи незручно буде пояснювати йому, що це таке.

– Що? – темрява мені в печінку… Оце я потрапила… – Ні, звичайно ж. Ти занадто легко одягнена.

Невже мене пронесло? Круто.

– Не треба, мені не холодно.

– Саме тому ти й тремтиш? Схоже, тобі стало краще, але контроль над пітьмою до тебе не повернувся. Такими темпами так ти залишишся без краплі сил. Але це ж не так уже й погано.

– Ти не знаєш, що буде, якщо вся сила з джерела буде вичерпана?

– Власник джерела стане звичайною людиною?

– Сутінки мене потягніть! Невже ти не знаєш?

– Чого я не знаю?

– Якщо в суп не додавати сіль та м’ясо він стане салатом?

– Що за маячня?

– Ні, це все одно залишатиметься суп, тільки прісний і без м’яса.

– Навіщо це все?

– Якщо ти народився вампіром чи будь-якою іншою істотою з джерелом, то людиною тобі аж ніяк не стати. Якщо джерело буде порожнім, воно почне наповнюватись твоєю життєвою силою, яка перероблятиметься і ставатиме темною силою.

– Що буде з дефіцитом життєвої сили?

– Твоєму організму просто нема чим її заповнювати. Ти думаєш чому темні живуть довше за звичайних людей?

Хайден виглядав шокованим. Виявляється, це було для нього відкриттям. Цікаво, скільки ще елементарних речей для нього залишилися невідомими? Нестача знань якось пов’язана з тим, що в нього просто не було того, хто б розповів йому про них?

Все ж таки іронічно виходить: людина пояснює князю вампірів ази життя володарів темних джерел.

– Як багато енергії залишилося у тебе? – здається, він почав розуміти, про що я.

– Мало.

– Наскільки?

Невже він відчуває й кількість темряви в інших? Ні, навряд чи…

– Іриніє, скільки в нас часу до того, як почнеться витрачатися твоя життєва енергія?

– Вже…

– Вже? Тобто…

– Ага, я можу й не дійти до замку.

– Темрява! – вилаявся киріос Байс, але Ізумі не випустив. Респект йому. – Ти не могла раніше сказати?

У відповідь просто занизала плечима. З одного боку, вмирати, а тим більше від такої дрібниці, було страшно, а з іншого – для мене це не вперше.

– А якщо я поділюся з тобою енергією, у нас з'явиться зайвий час?

– Не знаю. Моє джерело може й відторгнути вампірську енергію.

– Хіба темрява незалежно від джерела не залишається темрявою?

Якби місцеві знали про таку практику як пересадка органів, можна було б принести приклад на них, але жителі Тенебрису та його округи про неї не знають. Як йому тоді пояснити?

– А кров та фарба мають однакові властивості? Обидві фарбують. Чому жилами всіх живих істот біжить кров, а не фарба?

– Але ми можемо хоча б спробувати?

– Можемо.

Про те, що наслідки можуть бути непередбачуваними і неприємними краще промовчати. Нема чого зайвий раз його нервувати, ситуація і так стресова.

– Добре, а як це зробити?

– Ти як силу князя отримав?

– Мій батько помер і я відчув, як моє джерело побільшало. Наступного дня за мною прийшов секретар колишнього князя та повідомив нам з матір’ю «радісну» новину.

Отакої… І таке буває.

– Гаразд, дивися, процедура проста: ми беремося за руки і заплющуємо очі. Ти знаєш, як покликати темряву?

Хайден з Ізумі на руках просто стояв і дивився на мене, як баран на нові ворота. Невже не знає навіть таких елементарних дій?

– Заплющуєш очі і подумки шукаєш джерело, намагаєшся з ним зв'язатися і дати добро на «виплескування» сили з вмістилища. Зазвичай вона перетікає у кінчики пальців чи ніг. Оскільки ми візьмемося за руки, то й силу спрямовуй до рук, звідки вона повинна перетече в мене. Є питання?

– А це безпечно?

Крім того, що в кращому випадку операція просто не вдасться, а в гіршому я можу вибухнути як перевантажена батарея?

– Цілком. Але для початку опусти Ізумі.

Схвильований і трохи наляканий князь темряви виконав усі мої інструкції швидко і без зайвих питань. Прямо лапонька. Хто назве його бабиним смиком, той отримає від мене в око... у кращому разі.

– Чудово. Ти готовий?

– А це точно безпечно.

Ні, ну постійно брехати не можна. Мовчання – знак згоди, тож…

– Іринія?

– Якщо ти готовий, то починаємо.

Наразі найважче буде Хайдену. Складно випустити енергію, а тим більше в іншу істоту, при цьому вчасно «перекривши кран». Ну нічого, він хлопчик великий та сильний, я в нього вірю.

Стою з заплющеними очима, чекаю, але щось не те. Відчуття були дивні, тож я не витримала і розплющила очі.