Розділ тринадцятий

Недовіра у Кіери чергувалася з подивом. Причому кожну секунду її обличчя відображало найрізноманітніші емоції, тому складно зрозуміти, що загалом вона відчуває і про що думає з цього приводу.

Що ж, зараз я не поспішаю, можу і почекати, але знаю одне: з її допомогою мені вдасться залишатися цілою і неушкодженою в лігві вампірів.

– Ви теж проживаєте вже друге життя? – нарешті сказала хоч щось русява красуня.

– Амелія – колишня господиня Червоного Дому, яка померла від руки напівкровного брата, – посміхнулася, склала руки на грудях і нахилилася трішки в бік, знову викликаючи біль від поранення.

– Кетрін – колишня власниця невеликої фірми «Пейсто», яка померла під час одного з експериментів, – із сумнівом, але все ж коротко описала свою історію.

– Невеликий? – була моя черга дивуватися. – Та це ж був гігант у б'юті індустрії!

– Що було, то було, – байдуже знизала плечима Кіера і наблизилася до мене, знову задираючи мою сорочку і дивлячись на рану. – Але такими темпами твоя рана ніколи не затягнеться, Амеліє.

– Іринія. Амелії більше немає.

– Добре, Іринія – так Іринія. Краще скажи, що змушує тебе так багато рухатися.

– В сенсі?

– Звідки стільки сил? Судячи з усього, у тебе багато незавершених справ, раз ти так поспішаєш стати на ноги, незважаючи на неймовірний біль.

– Та буде тобі, не такий вже він і сильний, просто трохи завдає дискомфорту.

Ой! Давно я не зустрічала такого засуджуючого погляду. Прямо як у Кайли – і це мені не подобається найбільше. Все ж таки погано пам'ятати минуле, адже воно зберігає безліч вразливих місць, а я не люблю бути вразливою. Не горю бажанням знову померти такою дурною смертю.

– Іриніє, я серйозно. І де мій батько?

– У тій кімнаті.

– Він пустив тебе сюди одну?

– Я зняла з нього чари впливу.

– Як?

Так, Кіеро, я сповнена сюрпризів.

– Так само, як і заспокоїла його.

– Ти власниця джерела? – не без переляку запитала зеленоока.

Звичайно ж, темрява багатьох лякає, а про світле джерело розпинатися не варто – всі й так знають, що світла магія не здатна впливати на розум. Така суть світлих джерел: очищати, руйнувати та освітлювати. На створення здатна лише темрява, яка й породила сили стихій. Саме моя Ізумі підживлює джерела землі, води та повітря, і лише вогонь живить світло.

Так, є люди, які володіють світлими, вогненними, водними, земними та повітряними силами, але ж на свідомість можуть впливати лише темні нитки… І люди їх зазвичай не мають.

– Що ти таке?

– Людина.

– Але ж люди…

– Так, я незвичайна людина, а донька Темряви.

– Тобто ти…

– Ні, моя мати була звичайною людиною. Думаю, ти чула про Крістель Ваншнейден.

– Ти про наречену киріоса Байса?

– Якийсь час, нехай і без свого відома, вона була його дружиною.

– Ти дочка киріоса Байса та кирії Ваншнейден?

– З матір'ю ти вгадала, та от батько не він. Загалом, історія довга і заплутана, але суть ти зрозуміла.

– Ух! Як все складно…

– Та годі тобі, давай краще про себе розповіси, а то ми все про мене і про мене.

– І що ж цікавить кирію Іринію? – нарешті відсторонилася від моєї рани Кіера.

– Чи є у тебе джерело?

– Ні, мені так не пощастило, як тобі, – посміхнулася дівчина і почала щось шукати в батьковому столі. – Народилася звичайною людиною, але зі спогадами з минулого життя, рано втратила матір, росла, творила, експериментувала.

– Ти окуляри сама створила?

– Ну, спочатку пішла до склодува і замовила лінзи, потім замовила у ливарника оправу. Те, як я їм це пояснювала, що від них вимагалося – той ще анекдот. Добре ливарник лінзи в оправу сам вставити і мені не довелося звертатися ще й до ювеліра! Загалом, влетіло мені все це в чималу копійчину. Ексклюзив, як-ні-як.

– І вони справді допомагають від ментального впливу?

Кіера навіть відволіклася від свого заняття, щоб пояснити мені, дивлячись у вічі і активно жестикулюючи.

– Розумієш, вампіри використовують ментальний вплив шляхом прямого зорового контакту. Немає контакту – немає впливу, але як під час розмови уникнути прямого візуального контакту? Правильно! Ввести в рівняння нову змінну, що не заважатиме діалогу, але врятує від дії магії. Тобто завдяки окулярам візуальний контакт не прямий.

– А сироватка?

– Звичайна суміш осинового соку, хвойної олії та пилу світлої магії.

Гм, розумно. На відміну від світлої магії, темна залишає павутину, яку зібрати не реально, а ось після діяльності володарів світлих джерел залишається світло-жовтий пилок, але раніше я не чула, щоб хтось хоч якось його використав.

– У загоювальній мазі теж є цей пил?

– Ага, але не хвилюйся. Зараз залишки цієї я зітру і нанесу на твою рану мазь без пилку. Є у мене підозри, що саме цей компонент не дає зажити рані остаточно.

– А кола, що заточують темряву, ти теж вмієш робити?

Знаю, що ризиковано ось так прямо запитувати про таке, але я ж і так у домі тієї, хто могла робити замах на моє життя.

– Ого! А такі є? Можеш і мене навчити?

Вона не бреше? А хоча навіщо її брехати? Ми й знайомі всього-нічого, Кіера виглядає далеко не скривдженою, а навпаки – доброзичливою. Навіть мазь шукає без світлого пилу.

– Та я саме цього «вчителя» і шукаю. Для цього я збиралася навідатися до Центральної бібліотеки Тенебріса.

– В сенсі?

– Власник знань про пастку для темних джерел загрожує безпеці моєї родини.

– Я можу чимось допомогти?

– Чи не хочеш стати секретарем майбутньої княгині вампірів? – а що? Хайдену можна помічників заводити, а мені ні? – Тільки ось робота небезпечна. Хтось за мною полювє. Повну безпеку обіцяти не можу, але намагатимусь зробити все, що в моїх силах.

Кієра навіть не знала що сказати. Згодна, я сама такого результату не планувала, але наше життя сповнене несподіванок. Це ще пощастило, що ти… А ні, ти вампірова дружина. Мені в цьому плані пощастило – ми з Хайден ще не одружені.