Розділ дев’ятий

Підписавши останній аркуш полегшено видихнула і з почуттям неймовірного задоволення від якісно виконаної роботи я глянула на папку з документами та стопку з коротким описом рішень проблем, а також пару аркушів зі скороченим змістом документів для ознайомлення.

За вікном час наближався надвечір, тим самим показавши мені, що робота заступника князя вампірів зайняла у мене близько дев'ятої години. Хто ж знав, що в мого нареченого такий хитромудрий підпис! Але найцікавіше те, що Ругун весь цей час спокійно спостерігав, як я спочатку уважно вчитувалась, потім розкладала листи по чарках. Не сказав жодного слова навіть коли я почала писати рекомендації та перекази, навіть підробка підпису киріоса не змусила його зупинити мене. Служник відкрив рота тільки в обід, запропонувавши мені поїсти. Після категоричної відмови чоловік начебто застиг на тому самому місці. Мені навіть іноді здавалося, що він не дихає.

– Хайден ще не повернувся? – кидаю питання за спину, й так розуміючи, що відповіді співрозмовник не знає.

– Пан вже повернувся і перебувати у своїй кімнаті, – на мій подив відповів власник білого волосся.

– І він не зацікавився, куди пропала його робота?

– Киріос попросив вас занести документи після того, як ви закінчите.

– Навіть так? Ну гаразд, – склала стопочки, щоб не перемішати, взяла їх до рук. – Будь ласкавим, проведи мене до його кімнати.

– Вважатиму за честь супроводити вас, – сказав Ругун, пропускаючи мене до першого коридору.

Ідучи незнайомими коридорами я помітила, що почуття дискомфорту не виникало, проте мені здавалося, що замок перетворився, став більшим, просторнішим та світлішим. З одного боку це неможливо, а з іншого – Хайден же змінював простір у своєму будинку в мене на очах.

– Нам ще далеко?

– Ні, киріє Байс, ми майже на місці.

– Файден, – буркнула собі під ніс і продовжила мовчки йти доти, доки чоловік не зупинився біля… осинових дверей? Серйозно? Чи мій дорогий друг вирішив так познущатися з мене?

– Киріосе Байс, кирія Іринія хоче з вами зустрітися.

– Нехай заходить, – крикнув Синя Борода, не зволив підняти свою ледачу дупцю з крісла за столом. Роби за людей їхню роботу після такого!

– Міг вже й нормально привітатись.

– Ругун, можеш бути вільним. Ви з Мирою до сходу нам не знадобитеся.

– Ти вдаєш, що мене тут немає?

– Ні. Просто зайнятий.

– І чим же?

– Твоєю роботою.

– Що? Якою роботою?

– Організація наших заручин та весілля.

– Я думала, ми це вже прояснили.

– Ти про те, що теж маєш темне джерело? Так, це порушило мої плани, але від обряду вінчання відмовлятися не буду. Розділимо сили порівну, ти зможеш бути княгинею і вирішувати всі питання офіційно, а я піду на упокій.

– Ти хочеш померти?

– Чого б це? Просто спокійно житиму з Некасією в якомусь тихому селі.

– А проблеми із самоконтролем?

– Іриніє, невже тебе так легко розвести? Ти повелася на мою виставу?

Темрява мені в печінку, і відчувала ж, що десь є каверза! Це була постановка. Молодець, Ріне, повелася на гру якогось вампіра… гаразд, не якогось, а дуже талановитого та переконливого.

– Ти мене розвів?

– Намагався розжалувати.

– Навіщо?

– Скажімо так, у тебе є якості, щоб стати ідеальною заміною князя вампірів.

– Нісенітниця.

– Подивися на документи, якими ти займалася.

– І?

– Я б працював над ними у найкращому випадку – три дні.

– Ти навіть не дивився!

– Ругун перевіряв якість твоєї роботи у процесі.

– Що?!.. Гаразд, припустимо. Але ж твої підлеглі не слухатимуть мене.

– Ти себе недооцінюєш.

– А ти мене переоцінюєш.

– Скажи ще, що вампіри не бояться мисливців. Ріні, ти впораєшся.

– Це черговий прикол?

– Ні. Я зараз серйозно.

– Вони ж мене за раз позбавлятися.

– Повір, у них не вистачить духу. Оскільки ти так розмовляла з самим князем, який і слова на твоє панібратство не сказав, мабуть й так зрозуміло, що ти жінка досить впливова, щоб стерти в порошок будь-якого виступаючого.

Я кілька хвилин стояла і просто дивилася на Хайдена, шукаючи хоч натяк на жарт, але не знаходила. Саме його серйозність і лякала найсильніше.

– Тобто ти хочеш одружитися зі мною, передати всі повноваження і звалити кудись подалі з дівчиною, яка тобі подобатися? Ти ж розумієш, що ви з нею не зможете одружитися?

– Ні, Іриніє, це Хайден Байс не зможе одружитися з кирією Некасією, а ось звичайний простолюдин Хайден на звичайній дівчині на ім'я Некасія – запросто.

– Але статус княгині та турботи князя ляжуть на мої тендітні плечі!

– Ріне, я ж бачу, що ти трудоголік до мозкових кісток!

– Я? Трудоголік? Не сміш моє джерело! Крутила я тією роботою на вістря срібного кинджала.

– Тому ти з легкістю опрацювала документи кайрійською, яку «не знаєш», перейською, тайрійською та гайсацькою?

Але про кайрійський я начебто говорила тільки Мирі… І звідки Ругун знав місцезнаходження Хайдена, якщо весь час був біля мене?

– А Мира та Ругун…

– Так, мої фамільяри.

Сутінки мене потягніть! Я думала, що фамільяри – це лише міф, а хто насправді його слуги й гадки не мала.

– А може, ви з Некасією…

– Іриніє, що незрозумілого було в моїх словах? Я втомився від цієї роботи, а гідних за тебе спадкоємців не зустрічав.

– А що було з минулими твоїми нареченими?

– Вони не пережили перевірку клану.

– Мене б у будь-якому разі викрали вампіри?

– Вибач, без цього ніяк.

– І тобі було не шкода тих дівчат?

– Чого б мені їх шкодувати? У цьому світі виживає найсильніший.

– Яка ж ти скотиняка, Хайдене!

– Прийму за комплімент. Сподіваюся ти закінчила, бо в мене тут роботи непочатий край.

– Катись у морок, інтригане!