ГЛАВА 21. Те, що живе між світами.

ГЛАВА 21.

Те, що живе між світами.

Пісок продовжував просочуватися крізь кам'яну підлогу.

Спочатку його було зовсім мало — тонкі цівки між плитами. Але з кожною секундою піску ставало більше. Нефіра стояла посеред бібліотеки й не могла відвести погляду.

— Це не може бути просто пісок, — прошепотів Каїр.

— Ні.

Вона присіла й торкнулася його пальцями. Пісок був теплим, незважаючи на холод фортеці.

— Він прийшов із пустелі.

Каїр подивився на неї.

— Вона в іншому світі.

— Я знаю.

Нефіра заплющила очі. І знову почула голоси. Але цього разу серед них було щось інше. Не слова. Не пісня.

Дихання.

Повільне. Глибоке. Наче хтось величезний спав під землею.

Нефіра різко забрала руку.

— Там хтось є.

— Де?

— Між…

— Між чим?

Вона подивилася на Каїра.

— Між світами.

***

Ігноруючи стороннє гуркотіння, голоси, пісок, відкриття порталу, вони повернулися до старих записів.

Каїр розклав на столі всі знайдені документи.

— Якщо це правда, — сказав він, — то хтось із хранителів знав про це.

— Не хтось.

Нефіра взяла стару книгу.

— Усі, хто створював Ворота.

Вона перегорнула кілька сторінок. Почала шукати. Слова. Символи. Малюнки. І нарешті знайшла. На сторінці було зображено дві сфери. Між ними — чорна пляма. Не людина. Не тварина. Щось без форми. Навколо малюнка були написані слова. Каїр нахилився.

— Що там?

— Не знаю.

— Дай подивлюся.

Він прочитав кілька рядків. Потім замовк.

— Каїре?

— Тут написано про істоту.

— Яку?

— Не істоту.

Він провів пальцем по тексту.

— Про силу.

Нефіра нахилилася ближче.

— Яку силу?

Каїр почав перекладати:

— «Вона не народилася в жодному зі світів».

Нефіра відчула холод.

— Далі.

— «Вона виникла там, де світло одного світу торкнулося тіні іншого».

Він перегорнув сторінку.

— «Їй не потрібна їжа. Не потрібне повітря. Вона живиться переходом».

— Переходом?

— Воротами.

Нефіра подивилася на чорний малюнок.

— Вона живиться енергією порталів.

Каїр кивнув.

— Схоже на те.

Нижче було написано:

«Поки Ворота сплять, Спляча також спить».

Нефіра прошепотіла:

— Спляча.

— Так її називали.

— А якщо Ворота відкриються?

Каїр перегорнув сторінку. Його обличчя стало серйозним.

— Тут є відповідь.

Він прочитав:

«Якщо всі Ворота відкриються одночасно, Спляча прокинеться».

У бібліотеці запанувала тиша.

— Що станеться, якщо вона прокинеться? — запитала Нефіра.

Каїр переглядав записи.

— Тут багато пошкоджено.

— Шукай.

Він перегорнув кілька сторінок.

— Ось.

На сторінці був намальований світ. Два світи. Між ними — чорні тріщини. А з них виходили довгі тіні. Нефіра відчула, як її долоня похолола.

— Це вона?

— Думаю, так.

— А що відбувається з людьми?

Каїр читав.

— «Там, де вона проходить, магія втрачає форму».

— Що це означає?

— Магічні заклинання перестають працювати.

— Ще.

— «Вода стає мертвою».

Нефіра насупилася.

— Ще.

— «Живі істоти втрачають зв'язок зі своєю силою».

Вона мовчала. Каїр продовжив:

— «Пам'ять землі стирається».