ГЛАВА 12. Чужа кров.

ГЛАВА 12.

Чужа кров.

Архів залишився позаду, але слова з кам'яної плити не виходили Нефірі з голови. «Коли дитина двох світів народиться вдруге... Ворота відкриються назавжди». Вона не розуміла, що означає вдруге. А ще більше її непокоїло те, що Каїр явно знав більше, ніж хотів сказати. А ще гра в мовчанку дратувала, та доводилося терпіти і збирати інформацію по піщинкам.

Вони йшли довгим коридором.

— Куди ми зараз? — запитала Нефіра.

— На перевірку.

— Яку?

— Магічну.

— Навіщо?

Каїр не відповів.

— Каїре.

— Правителі хочуть знати, ким ти є.

— Я вже знаю.

— Ти думаєш, що знаєш.

Нефіра зупинилася.

— Я — Нефіра Дешрет. Народилася в Сонячних Вежах. Моя мати — людина. Мій батько — людина з вашого світу. Що тут ще потрібно перевіряти?

Каїр повернувся до неї.

— Саме це.

— Що?

— Чи справді ти людина.

Нефіра відчула, як усередині все стиснулося.

— Ти сумніваєшся?

— Я не сумніваюся.

— Тоді хто?

— Усі.

Він продовжив іти. Нефіра рушила за ним.

Кімната для перевірки знаходилася під землею. Вона була круглою. У центрі стояв великий кам'яний постамент. Над ним зависав прозорий кристал. Навколо були накреслені десятки символів. Нефіра одразу впізнала один - два кола.

— Знову цей знак.

— Він старший за більшість держав цього світу.

— Що він означає?

— Межу.

— Між світами?

— Між усім, що можна назвати світом.

Нефіра не зрозуміла, але не встигла запитати, бо двері відчинилися й до кімнати увійшли троє людей.

Перша — та сама літня жінка, яку Нефіра бачила раніше.

Другий — високий чоловік у білому одязі.

Третя — молода жінка з темним волоссям і золотими очима.

Вона уважно подивилася на Нефіру.

— Це вона?

— Так, — відповів Каїр.

Чоловік у білому підійшов до постаменту.

— Тоді почнемо.

Нефіра насупилася.

— А мене хтось запитає, чи я згодна?

Літня жінка ледь усміхнулася.

— Саме тому ми запросили тебе, а не привели силою.

— Різниця невелика.

— Вона дуже велика.

Жінка подивилася їй в очі.

— Якщо ти відмовишся, ми не будемо змушувати тебе.

Нефіра перевела погляд на Каїра.

— А правителі?

— Вони будуть незадоволені.

— Це вже не моя проблема.

Каїр усміхнувся.

— Ось тепер я точно бачу, що ти його донька.

Нефіра пирхнула.

— Ти вже вдруге це кажеш.

— І щоразу це стає очевиднішим.

Чоловік у білому поклав руку на кристал і той засвітився.

— Перевірка визначить три речі, — пояснив він. — Твою магічну природу, походження сили та зв'язок із Воротами.

— А якщо я не маю магії?

— Тоді кристал згасне.

— А якщо маю?

— Він покаже її природу.

Нефіра підійшла до постаменту.

— Це боляче?

— Ні.

— Ви впевнені?

Чоловік замислився.

— Зазвичай.

Нефіра подивилася на нього.

— Це була дуже погана відповідь.

Каїр тихо засміявся. Нефіра поклала долоню на кристал. Спочатку нічого не сталося. Вона відчула лише прохолоду. Потім кристал засвітився — золотим. Чоловік у білому нахилився ближче.

— Пустельна магія.

Нефіра не здивувалася, але все одно запитала.

— Що це?

— Магія піску, води, вітру. Властива народам південних земель.

Світло змінилося, стало сріблястим. Чоловік різко випрямився.

— Неможливо.

— Що саме? — запитала Нефіра.